Людина і світ – Юрій М. Ф. – ЩО ТАКЕ ЦИВІЛІЗАЦІЯ
По-іншому бачать розвиток суспільства прихильники теорії локальних цивілізацій. Головне, як писав М. Данилевський, полягає в “розрізненні культурно-історичних типів, так би мовити самостійних планів релігійного, соціального, побутового, промислового, наукового, художнього, одним словом, історичного розвитку”. При цьому “жоден з культурно-історичних типів не наділений привілеєм нескінченного прогресу”.
Те, що М. Данилевський називає культурно-історичним типом, А. Тойнбі визначає як цивілізації. На його думку, неповторний вигляд кожної цивілізації складається під впливом багатьох факторів, у тому числі й особливостей географічного середовища. Розвиток цивілізації залежить від того, чи здатні люди знаходити гідні “відповіді” на ті численні “виклики” (сьогодні ми б назвали їх проблемами), з якими зіштовхується суспільство: нестача природних ресурсів, ріст числа непрацездатних тощо. Такі відповіді виробляє “творча меншість”, захоплюючи потім всіх інших на обрану дорогу.
Кожна цивілізація, за Тойнбі, – це єдиний організм, що має свою систему цінностей, вищими з яких є релігійні. Цивілізаціям притаманний замкнутий цикл історичного існування: вони “виникають”, “ростуть” за рахунок енергії “життєвого пориву”, потім відбувається “надлом”, що веде до “занепаду” і “розкладання”. Надлом, у першу чергу, пов’язаний з перетворенням “творчої меншості” у самовідтворюючу касту, що уже не здатна знаходити шляхи вирішення нових проблем. Одночасно росте прошарок “внутрішнього пролетаріату” – людей, нездатних ні трудитися, ні захищати батьківщину, але при цьому таких, що потребують від суспільства свою порцію “хліба і видовищ”. На зовнішніх кордонах цивілізації загрожують “варварські народи”, підтиском яких вона, ослаблена внутрішніми труднощами, може занепасти.
Сучасні автори, прихильники теорії локальних цивілізацій, вважають, що прийдешні світові конфлікти будуть зіткненнями не держав чи окремих народів, а різних цивілізацій.
Локально-цивілізаційний підхід дозволяє зосередитися на вивченні реальних історичних спільностей у їх унікальних неповторних проявах. Разом з тим, очевидні і його слабкості. Головна з них – перебільшення моменту взаємної ізоляції цивілізацій. Навіть Древній світ знав міжцивілізаційні контакти. Що ж стосується сучасного суспільства, то його взагалі неможливо зрозуміти без урахування зв’язків і взаємовпливів народів, країн, цивілізацій.
ЩО ТАКЕ ЦИВІЛІЗАЦІЯ
Ми побачили, які різні змісти вкладаються в поняття “цивілізація”. Якщо одні вважають цивілізацією епоху, що прийшла на зміну дикості і варварству, інші зв’язують це поняття з цілком конкретними державами чи регіональними співтовариствами.
При відмінності тлумачень можна, проте, виділити деякі ознаки цивілізаційних спільностей, що відзначають більшість сучасних істориків і соціологів. Головне, що надає стійкість і своєрідність цивілізації, – це властива їй система цінностей.
У нашій повсякденній мові слово “цінність” означає найчастіше корисність чи вартість чого-небудь: цінний внесок, цінна пропозиція. Однак для нас зараз важливий інший зміст цього слова – норми, уявлення про належне, переконання. Наприклад, більшість людей вважає, що головне в житті кожного – це міцна сім’я. У цьому випадку ми говоримо, що в суспільстві зберігають стійкість сімейні цінності. Якщо при цьому багато хто відводить вирішальну роль чоловіку, вважаючи, що він повинен бути на чолі сім’ї, а роль жінки пов’язують головним чином з веденням домашнього господарства і вихованням дітей, від яких вимагають беззаперечного підпорядкування дорослим, то ми уточнюємо своє колишнє твердження і говоримо про збереження цінностей патріархальної чи традиційної сім’ї.
Будь-яка цивілізація характеризується не тільки специфічними економічними, соціальними і політичними відносинами, але своєю системою духовних цінностей. Саме цінності поєднують людей у цивілізаційне співтовариство і забезпечують його єдність протягом усієї власної історії. У своїй роботі “Протестантська етика і дух капіталізму” німецький соціолог М. Вебер показав вплив релігійних цінностей на формування нового ставлення людей до праці, свого життєвого покликання, багатства і бідності. А ці зрушення у свідомості, у свою чергу, стимулювали виробництво і торгівлю, змінили відносини власності і розподілу, вплинули на інші сторони життя. У результаті з’явилося нове суспільство. Вебер показав, як моральні норми, що проповідував протестантизм, звільняли енергійних, заповзятливих людей від обвинувачень у торгашестві, шахрайстві; більше того, у рамках протестантизму підприємництво стало розглядатися не тільки як законне, але і як бажане Богу заняття. Не випадково саме в цю епоху з’являються життєві правила, що виражають “дух капіталізму”: “Пам’ятай, що час – гроші” . Пам’ятай, що гроші за своєю природою плодоносні і здатні породжувати нові гроші”, “Пам’ятай прислів’я: тому, хто точно платить, відкритий гаманець інших”.
Таким чином, ми можемо визначити цивілізацію як соціальну і культурну спільність людей, яка спирається на єдину систему основних духовних цінностей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)