Людина і світ – Юрій М. Ф. – ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА

Про руйнівні впливи, які здійснює суспільство на навколишнє середовище, насамперед своєю господарською діяльністю, ви вже багато чого довідалися при вивченні різних предметів. Узагальнюючи ці дані, відзначимо, що до основних проявів екологічної кризи відносяться:

– поступове виснаження природних ресурсів: запасів вугілля, нафти, металів (передбачається, що при нинішніх темпах споживання запаси нафти можуть бути витрачені досередини XXI століття); скорочення територій, займаних лісами;

– забруднення атмосфери, грунтів і Світового океану виробничими і побутовими відходами;

– тенденція глобального потепління (у результаті зростаючого викиду в атмосферу вуглекислого газу, що утворюється в процесі спалювання вугілля і нафти);

– зникнення багатьох видів рослин і тварин (якщо людство буде знищувати біологічну розмаїтість настільки ж інтенсивно, як сьогодні, то вона скоротиться через піввіку на 30-40%);

– ріст захворювань, викликаних несприятливою екологічною ситуацією. Загрозу власному існуванню внаслідок споживчого ставлення до природи

Людство усвідомило ще кілька десятиліть тому. Велику роль у цьому зіграв Римський клуб – міжнародна громадська організація, заснована в 1962 р. з метою дослідження розвитку суспільства в епоху науково-технічної революції. Саме доповідь Римському клубу, присвячена глобальним проблемам, залучила у 70-і рр. XX ст. увагу людей до назріваючої екологічної кризи.

Незабаром після цього стали висуватися взаємні обвинувачення держав у найбільшому “внеску” у забруднення навколишнього середовища. Країни Заходу дорікали країнам” що розвиваються, у недостатній увазі до проблеми різкого росту народонаселення в їхньому регіоні. Продовольча проблема, що загострилася, змусила багато з цих держав почати масове вирубування лісів для розчищення орних земель. Країни Східної Європи звинувачувались у погоні за цифрою плану за будь-яку ціну, що вело до марнотратного використання природних ресурсів. У той же час непорушним залишається і той факт, що США, де проживає всього 5% населення, споживають до 40% усіх ресурсів планети. Якби увесь інший світ вийшов на такий же рівень споживання, екологічна катастрофа неминуче вибухнула б.

Так що шукати головного “винуватця” у загостренні екологічних проблем – справа безперспективна. Головне – це здійснювати практичні дії як на локальному рівні (у своїй державі, місті, селищі), так і в загальносвітових масштабах, що допомогли б якщо не вирішити, то хоча пом’якшити дані проблеми.

Зусиль у цьому напрямку здійснюється чимало. На початку 90-х рр. XX ст. ООН на своїй конференції прийняла концепцію стій кого розвитку, відповідно до якої від витрат на відновлення навколишнього середовища треба переходити до поступового відмовлення від технологій, що її руйнують. Яку роль тут можуть зіграти новітні досягнення науково-технічної революції, ви довідаєтеся з наступного параграфа.

В останні роки XX ст. країни Європейського союзу підписали угоду про скорочення протягом 5 років шкідливих викидів від автобусів і вантажівок на 60%. На вихлопні труби цих видів транспорту установлюються спеціальні фільтри, що затримують кіптяву.

Дуже активно виявляють себе рухи і партії “зелених”, що існують вже в багатьох країнах світу. Активісти цих рухів перешкоджають будівництву підприємств зі шкідливими відходами виробництва, здійсненню транспортних проектів, які порушують сформовану екосистему, захищають види тварин, що залишилися. Правда, деякі виступи “зелених”, спрямовані, зокрема, проти використання біотехнологій, викликають критику.

Зусилля із захисту природи вимагаються і від кожного з нас. У першу чергу, необхідно відмовитися від деяких, ще звичних установок: “природа справиться сама”, її запасів “на наше століття вистачить”, “від мене нічого не залежить”. Важливо не тільки сприймати природу як середовище проживання і комору ресурсів, але і бачити її крихкість, непоновлюваність.



Людина і світ – Юрій М. Ф. – ЕКОЛОГІЧНА КРИЗА