Людина і світ – Юрій М. Ф. – “ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ”

РОЗДІЛ 6. СТОРІНКИ ІСТОРІЇ СУСПІЛЬСТВА І СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ
§ 25. Зміст і спрямованість суспільного розвитку

” Чи може історик нам сказати, “як було насправді?” Чи існують “сходи” історичного прогресу? Чим відрізняється формація від цивілізації? Що таке цінності? Чи буває “безкультурна” цивілізація?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Соціальне пізнання, суспільство і культура, суспільний прогрес, історичний прогрес і його учасники.

“ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ”

Така назва праці відомого англійського історика А. Тойнбі. Заголовок параграфа перегукується з назвою іншої праці – дослідженням німецького філософа К. Ясперса “Зміст і призначення історії”. А багато століть тому у Древній Греції Лукіан розповів сучасникам, “як варто писати історію”.

Отже, у людства є минуле, обчислюване сотнями тисяч років, і є, як бачимо, уже давня потреба описувати й усвідомлювати це минуле. І те, й інше називається історією.

Інтерес до минулого не випадковий: він допомагає зрозуміти нам сьогоднішній день і заглянути в завтрашній. Але дослідження і розуміння історії, як ви вже знаєте, – справа не проста. Історик звертається до світу, якого вже немає. Він повинен відтворити його, спираючись на ті свідчення, “сліди”, що дійшли до наших днів. Оскільки свідчення ці, як правило, неповні, а події часто вилучені в часі, історичний опис може виявитися неточним. Одному іспанському письменнику це дало підставу в напівжартівливій формі так визначити суть історії: це те, що часом ніколи не відбувалося, описане тим, хто ніколи там не був.

Але не тільки в цьому полягають труднощі усвідомлення минулого. Історик не обмежується лише реконструкцією й описом події. Він намагається з’ясувати, чому вона відбулася, до яких наслідків призвела, які цілі переслідували його учасники тощо. При цьому дослідник мимоволі переносить у минуле риси тієї епохи, сучасником якої він є. Можливо, саме цю особливість історичного знання мав на увазі Ш. Монтеск’є, стверджуючи, що історія це ряд вигаданих подій із натяком таких, що справді відбулися.

ДВА ПОГЛЯДИ НА СВІТОВУ ІСТОРІЮ

Поряд з конкретно історичним знанням, що відтворює різні сторони життя наших предків, велике значення тих висновків, що робляться на основі узагальнення цих знань. Деякі дослідники намагаються думкою охопити весь світовий історичний процес, знайти загальну спрямованість розвитку людства (згадайте, що таке історичний процес).

Існують різні підходи до аналізу світової історії. Кожний з них дає свою соціальну картину світу. Зупинимося на двох принципово різних позиціях.

Одні дослідники представляють розвиток людства як рух у деякому загальному напрямку з проходженням певних періодів – стадій. Такий підхід одержав назву лінійно-стадіального. Серед його творців і прихильників – багато філософів-просвітителів, К. Марксі його послідовники, американські соціологи XX ст. У. Ростоу, Тоффлер тощо. Однак, розділяючи ідею прогресу і вбачаючи в історії людства ряд послідовно змінюючих один одного стадій розвитку, ці дослідники розходяться в поглядах з багатьох інших важливих питань: що є джерелом соціальних змін? У якій формі здійснюється перехід на новий ступінь? Яка роль духовних цінностей у житті суспільства? З урахуванням цього в рамках даного напрямку виділяють формаційну модель суспільного розвитку і стадіально-цивілізаційну.

Інші дослідники вбачають в історії людства існування певних, досить замкнутих спільностей, – цивілізацій, що підкоряються власній логіці розвитку від зародження до розпаду, тобто в межах свого історичного циклу. Такий підхід називають циклічним чи локально-цивілізаційним. У його розробку особливо значний внесок внесли вже згаданий нами А. Тойнбі, а також російський історик XIX ст. М. Данилевський, за походженням українець.



Людина і світ – Юрій М. Ф. – “ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ”