Людина і світ – Юрій М. Ф. – § 42. Про нації і міжнаціональні відносини

Чим обумовлене існування нації? Яку роль у становленні особистості і нації відіграє національна самосвідомість? Що характерно для міжнаціональних відносин в сучасному світі? У чому причини міжнаціональних конфліктів і які шляхи їх цивілізованого подолання? Якою повинна бути національна політика?

Крім класів і інших соціальних груп, соціальну структуру суспільства складають історично сформовані спільності людей: племена, народності, нації. Сучасне людство представлене приблизно трьома тисячами різних народів, а в нашій країні їх більше ста. У той же час незалежних держав у світі нараховується близько 200. Отже, більшість народів проживає в багатонаціональних державах.

Якою б не була дорога нам історична пам’ять про свої національні корені, важливо розуміти й інше: усі ми живемо і завжди будемо жити разом з людьми різних національностей. Це вимагає від кожного з нас особливої особистої делікатності і відповідальності у відносинах з людьми інших національностей.

Варто пам’ятати, що в різних народів більше спільних рис, ніж відмінностей, і їхня спільність постійно зростає, оскільки посилюються взаємозалежність, взаємозв’язок і цілісність світу.

Але, дозволяючи людству зберігатися у всій властивій йому багатогранності і своєрідності, зближення народів не означає заперечення їхніх національних особливостей. Навпаки, саме своєрідність їхньої культури служить живим джерелом духовного багатства людства, неповторності світової культури.

ЕТНІЧНІ СПІЛЬНОСТІ

У курсі історії розглядалися такі історично сформовані форми спільності людей, як рід, плем’я, народність, нація. Розвиток цих спільностей пов’язаний з ростом продуктивних сил, розширенням господарських зв’язків, формуванням певних соціальних і культурних передумов. Так, рід і плем’я характерні для первісного суспільства. Народність складається з появою класів і держав. Капіталізм активізує економічні і культурні зв’язки, створює єдиний національний ринок, ліквідує господарську роздробленість середньовічної держави, згуртовує різні народності, що входять до нього в єдине національне ціле. Виникає нація.

Поряд з поняттями “плем’я”, “народність”, “нація” у науці затвердилося і поняття етнос. Це грецьке слово означає “народ” і не має однозначної характеристики. Під етносом розуміється історично сформована на певній території сукупність людей, які володіють спільною культурою, мовою, усвідомленням своєї єдності.

Нація складається протягом тривалого історичного періоду в результаті з’єднання, “перемішування”, “плавлення” представників різних (родинних і неспоріднених один одному) племен і народностей. Сучасні наукові теорії не дають однозначної відповіді на питання про ознаки цієї спільності.

На початку XX ст. головною ознакою нації вважалася спільність мови, економічного життя, психічного складу. Один з теоретиків марксизму К. Каутський ознаками нації вважав спільність території, мови, економічного життя і традицій. Каутський не абсолютизував ці ознаки, думаючи, що при відсутності одного чи декількох з них нація продовжує існувати. Був і інший погляд: тільки при наявності всіх зазначених ознак можна говорити про націю.

Істотні зрушення в розумінні нації відбулися в останній третині XX ст. Відповідне до сучасних уявлень на етапі формування нації велике значення має територіальна, мовна й економічна єдність. Надалі під впливом інтеграційних і міграційних процесів ці ознаки нерідко втрачають свою визначальну роль, хоча і зберігають своє значення.

Єдність нації, як вважають дослідники, може підтримуватися як матеріальними, так і в деяких націй – психологічними факторами, спільністю духовних цінностей, походження й історичної долі.

Розповсюджений ще один підхід, при якому нація розглядається як співтовариство громадян даної держави.

Надалі ми будемо вживати слово “нація” у етнокультурному значенні, тобто в значенні вищої форми етнічної спільності.

Велике джерело національної спільності і національної відповідальності історична пам’ять. Для українського народу, який перебував 600 років у колоніальній залежності від інших держав, це особливо важливо.

Пам’ятати про уроки минулого, шанувати предків, остерігатися помилкових учинків, ночувати відповідальність перед поколіннями – це важливі функції історичної пам’яті, яка допомагає згуртувати національну спільність, але найголовніше – дає відчути свою самоусвідомленість і право бути незалежними.

Один з найбільш відчутних результатів історичного шляху – національна культура: казки, легенди, історичні оповідання, пісні, танці, музика, особлива художня майстерність, що виявляється в храмових будівлях, іконах, домашньому побуті; це народний епос, де яскраво виступають національні відмінності (“Слово о полку Ігоровім” легко відрізнити від “Манаса” чи “Калевали”), це творчість письменників, художників, композиторів, у тому числі сучасних, де знаходять своє відображення національний колорит, національні легенди. Насамперед через культуру людина пов’язана зі своєю нацією.

Українська нація виникла в процесі довгої боротьби за свою незалежність, яка гуртувала, з’єднувала український народ.

Сучасна українська мова склалася на основі старослов’янської мови, але увібрала у себе масу слів з інших мов – польської і латинської, грецької, татарської, російської, англійської, німецької тощо.

Було б неправильно уявляти собі процес розвитку народів як ідеально прямий шлях руху від однієї спільності до іншої. Людство це живий багатобарвний світ народів. Він перебуває в безупинному русі: народи з’являються, розцвітають, зникають. І в кожного народу свій шлях, своя доля.

З історії ви знаєте, що багато відомих колись народів {(ішли в небуття (фінікійці, скіфи, половці тощо), а деякі сучасні народи виникли ще в стародавності (наприклад, вірмени, грузини). Англійська нація склалася в XVI ст., українська – у ХУІІ-ХУШст., німецька – у XIX ст. Десятки націй сформувалися і формуються в XX ст. Нинішнє людство представлене всім різноманіттям історично сформованих форм спільності: сьогодні на Землі проживають роди і племена, народності і нації, що пов’язано з розмаїтістю природно-кліматичних, економічних, соціальних і культурних умов їхньої життєдіяльності.

Що стосується поняття “національність”, то воно означає приналежність людини до тієї чи іншої нації. У більшості країн світу національність визначається не державними органами, а самою людиною добровільно. Сьогодні на Землі усе більше стає людей, які народилися від змішаних шлюбів (тобто від батьків різних національностей), вони мають право вибирати собі національність кожного з батьків. У переважній більшості сучасних демократичних держав вибір національності є невід’ємним правом кожної особистості, одна з умов її свободи. Це право мають і громадяни України.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Людина і світ – Юрій М. Ф. – § 42. Про нації і міжнаціональні відносини