Логопсихологія – Конопляста С. Ю. – 3.4.2. Психолого-педагогічна класифікація порушень мовлення
Психолого-педагогічна класифікація на відміну від клінічної, насамперед, спрямована на виявлення мовленнєвої симптоматики (симптомологічний рівень) на основі психолого-лінгвістичних критеріїв. Симптомологічний рівень аналізу мовленнєвих порушень дає змогу охарактеризувати зовнішні симптоми недорозвинення мовлення у дітей, виявити ушкоджені компоненти мовленнєвої системи. Саме дані про стан сформованості структурних компонентів мовлення (фонетичного, граматичного, лексичного) є основою для направлення дітей у відповідні групи дитячого дошкільного закладу або школи.
Отже, за допомогою визначення стану сформованості мовленнєвих структур передусім вирішуються практичні завдання комплектування груп і створюються передумови для визначення характеру мовленнєвої патології.
У психолого-педагогічній (симптомологічній) класифікації порушень мовлення зазначається, які структурні компоненти мовлення є порушеними і якою мірою.
Згідно з цією класифікацією виокремлюють такі групи порушень мовлення:
– фонетичні порушення мовлення (ФПМ), або порушення вимови окремих звуків (ПВОЗ): порушенним є фонетичний аспект мовлення (звуковимова, звуко-складова структура слова, просодика) у комплексі або окремі компоненти фонетичного мовлення (наприклад, тільки звуковимова або звуковимова і звуко-складова структура слова);
– фонетико-фонематичні порушення мовлення (ФФПМ) характеризуються тим, що разом із порушеннями фонетичного аспекту мовлення спостерігається недорозвинення фонематичних процесів: фонематичного сприймання (слухової диференціації звуків), фонематичного аналізу й синтезу, фонематичних уявлень;
– лексико-граматичне недорозвинення мовлення (ЛГНМ). При цьому у дитини нормальна звуковимова, відносно збережені або сформовані фонематичні процеси (зазвичай, як результат логопедичного впливу), однак можливий обмежений словниковий запас, порушення граматичної будови мовлення;
– загальне недорозвинення мовлення (ЗИМ І, II, III рівня), а також не різко виражене загальне недорозвинення мовлення (НЗНМ): порушеним є формування усіх компонентів мовленнєвої системи (фонетико-фонематичного аспекту мовлення, лексики та граматичного мовлення).
Серед загальних ознак вирізняються пізній початок розвитку мовлення, бідний словниковий запас, аграматизм, порушення звуковимови, дефекти фонемоутворення.
Недорозвинення мовлення може бути різного ступеня – від браку мовлення або мовлення у вигляді лепету до розгорнутого, але з елементами фонетичного і лексико-граматичного недорозвинення.
Контрольні запитання і завдання
1. Проаналізуйте історичний аспект вивчення питання про первинні вади мовлення.
2. Охарактеризуйте взаємозв’язок розвитку мовлення та інших вищих психічних функцій
3. У чому полягає сутність понять “мова” і “мовлення”, “усне мовлення” і “писемне мовлення”, “експресивне – імпресивне мовлення”, “мовленнєва діяльність”, “логопедичний профіль”, “логопедичний вплив”?
4. Коротко охарактеризуйте різні класифікації порушень мовлення.
5. Визначте сучасний стан проблеми систематики порушень мовлення.
6. Обгрунтуйте прерогативність психолого-лінгвістичного напряму дослідження мовленнєвих порушень у сучасній логопедії.
7. Охарактеризуйте мовлення з лінгвістичного погляду.
8. Розкрийте сутність клініко-педагогічної класифікації порушень мовлення. Наведіть приклади використання цієї класифікації у логопедичній практиці.
9. Проаналізуйте порушення вимовного аспекту мовлення.
10. У чому полягає сутність порушень внутрішнього оформлення висловлювання?
11. Охарактеризуйте порушення писемного мовлення.
12. Обгрунтуйте своєрідність і практичну значущість психолого-педагогічної класифікації порушень мовленнєвого розвитку. Наведіть приклади, використовуючи власні спостереження і дані психолого-педагогічної документації спеціального освітнього закладу, грамотного поєднання обох класифікацій для визначення стану мовленнєвого розвитку дитини-логопата.
13. У робочому зошиті доповніть професійний тезаурус поняттями і термінами, керуючись змістом попередніх розділів.
14. Складіть бібліографію робіт, що належать до перших трьох розділів підручника, використовуючи наукові дослідження в галузі логопсихології, спеціальної психології та ряду суміжних наук.
Рекомендована література
1. Белякова Л. И., Дьякова Е. Л. Заикание. – М., 1998.
2. Винарская E. H. Раннее речевое развитие ребенка и проблемы дефектологии. – М., 1987.
3. Власенко И. Т. Особенности словесного мышления взрослых и детей с нарушениями речи. – М., 1990.
4. Выготский Л. С. Мышление и речь // Собр. соч.: Вот.-М., 1986.-Т. 2.
5. Горелов ИМ. Избранные труды по психолингвистике. – М., 2003.
6. Диагностика нарушений речи у детей и организация логопедической работы в условиях дошкольного образовательного учреждения: Сб. метод, рекоменд. – СПб., 2001.
7. Зимняя И А. Лингвопсихология речевой деятельности. – М.; Воронеж, 2001.
8. Корпев АЛ. Основы логопатологии детского возраста. Клинические и психологические аспекты. – СПб., 2006.
9. Логопедия / Под ред. Л. С. Волкова. – М., 2004.
10. Лурия А. Р. Основы нейропсихологии. – М., 2002.
11. Лурия А. Р. Высшие корковые функции человека. – М.,2002.
12. Ляудис В. Я., Негурэ И. П. Психологические основы формирования письменной речи у младших школьников. – М, 1994.
13. Мастюкова Е. М. Психическое развитие школьников, страдающих моторной алалией. – М., 1980.
14. Обучение и воспитание дошкольников с нарушениями речи / Под ред. сост. С. А. Миронова. – М., 1987.
15. Поваляева МЛ. Справочник логопеда. – Ростов н/Д., 2001.
16. Практикум по детской логопедии / Под ред. В. И. Селиверстова. – М., 1995.
17. Селиверстов В. И. Психологическая модель феномена фиксированности на своем речевом дефекте // Дефектология, 1994. – № 5. – С. 16-23.
18. Соботович Е. Ф. и др. Методика выявления речевых нарушений и диагностика их готовности к школьному обучению. – К., 1998.
19. Хрестоматия по логопедии / Под ред. Л. С. Волковой. – М., 1997. – Т. 1-2.
20. Цветкоеп Л. С. Нейропсихология и афазия: новый подход. – М.; Воронеж, 2001.
21. Цейтлин С. Л. Язык и ребенок. Лингвистика детской речи. – М., 2000.
22. Шохор-Троцкая М. Ж. Стратегия и тактика восстановления речи. – М., 2001.
23. Ястребова А. В. Коррекция недостатков речи у учащихся общеобразовательных школ. – М., 1997.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)