Логістика туризму – Смирнов І. Г. – 3.5. Застосування логістичного підходу в українському туризмі
Зазначені вище теоретичні положення щодо застосування логістичного підходу й аудиту до сталого розвитку туризму в регіоні, країні розглядають на прикладі України. Зокрема, це м. Бердичів Житомирської області, в якому розміщена така значна кількість цінних та цікавих туристичних об’єктів, що в літературі це місто називають “коштовним діамантом європейської цивілізації, архітектурним пам’ятником, де поєдналися українська, польська, єврейська, французька, італійська культури”1. Серед найвидатніших туристичних об’єктів Бердичева – монастир Босих Кармелітів (XVI-XVII ст.), костел св. Варвари (1826), прилегла до них стара частина міста, в архітектурі якої поєднуються такі стилі, як бароко, класицизм та еклектика. Із цим містом пов’язані імена славетних французьких (О. де Бальзак), англійських (Дж. Конрад), польських (Ю. Словацький, Ю. Крашевський, С. Сєраковський, М. Гра-бовський, М. Чайковський, Т. Бобровський), єврейських (Шолом-Алейхем, М. Мойхе-Сфорім) письменників і поетів. Тут розташовані історичні пам’ятки промислової (пивоварний завод) та торговельно-банківської архітектури. З Бердичева починаються цікаві радіальні тури до Житомира, Новоград-Волинського (батьківщина Лесі Українки), сіл Верхівня (палац
Б. Ганської, дружини О. де Бальзака), Романівна (пов’язаного з М. Рильським), Терехове (народився Дж. Конрад). Звідси подорожують до Києва, Львова, Вінниці, Умані, Кам’янця-Подільського, Чернівців. Ллє з іншого боку, як зазначено в науковій літературі, розвитку туризму на Бердичівщині перешкоджає брак достатньої матеріально-технічної бази для приймання та обслуговування туристів (зокрема, готельно-ресторанного господарства); недостатній благоустрій транспортних комунікацій (як у власне туристичних районах, так і на під’їзних шляхах до них); занедбаний стан багатьох історичних пам’яток та архітектурних об’єктів (наприклад, у маєтку Ганських у с. Верхівня (початок XIX ст.) донині “квартирує” сільськогосподарський технікум, що перешкоджає створенню повноцінного меморіального музею О. де Бальзака1). Отже, туристично-ресурсний потенціал Бердичівщини є цілком достатнім, щоб привернути значні потоки іноземних туристів з Польщі, Ізраїлю, Франції, Великої Британії, Білорусії, Росії та інших країн, а також українських рекреантів та екскурсантів. Водночас розвиток матеріально-технічної бази туризму й туристичної інфраструктури в м. Бердичеві та районі ще не відповідає його могутнім туристично-рекреаційним прихованим можливостям, що перешкоджає ефективному розвитку туристичної галузі в регіоні, отже, гальмує комплексний соціально-економічний розвиток в цілому.
Подібні проблеми спостерігаються в низці інших міст України зі значним потенціалом туристичних ресурсів, наприклад Кам’янці-Подільському (пам’ятки польського, турецького та вірменського походжень XVI-XVIII ст., а також козацької доби), Умані (пам’ятка XIX ст., місце прочанства хасидів, до якого щорічно з’їжджаються на свято Рош-Хашана (Новий рік) понад 30 тис. хасидів зі США, Ізраїлю та ще з 20 країн світу), Чигирині, Глухові, Батурині (гетьманські “столиці” пам’ятки XVII-XVIII ст.), Галичі (пам’ятка доби Галицько-Волинського князівства XIV-XV ст.) та ін. Ці міста – потенційні туристичні “магніти” національного та світового значення, що вже нині здатні привертати увагу десятків (наприклад Умань), а то й сотень тисяч туристів (українських та іноземних), але, не маючи сучасної туристичної МТБ та інфраструктури, втрачають можливості заробляти мільйони доларів на “продаж” своїх туристичних послуг та атракцій.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)