Логіка – Мозгова Н. Г. – 4. Логічні форми мислення
Основними формами абстрактного (логічного) мислення є поняття, судження, умовивід.
Кожна з названих логічних форм буде предметом нашого вивчення в наступних розділах. Зараз ми коротко розглянемо їх з метою висвітлення поняття логічної форми.
Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мисленням у поняттях, які є різними за своїм змістом. Наприклад, “підручник” і “злочин” – поняття, що відображають абсолютно різні предмети думки. Підручник – це друковане джерело знань основ якоїсь науки і слугує навчанню майбутніх фахівців. Злочин – це суспільно небезпечне, протиправне, винне та карне діяння. Як бачимо, ці різні предмети відображаються у мисленні однаковим способом – як певна сукупність їх загальних, суттєвих властивостей і ознак.
Виділяючи характерні ознаки одного предмета, або повторювані і спільні ознаки деякої множини предметів, ми утворюємо поняття предмета “А” як деяку сукупність його суттєвих ознак “а”, “b”, “с”.
Таким чином, різні предмети відображаються в мисленні людини однаково – як певний зв’язок їх суттєвих ознак, тобто у формі поняття.
У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються. Наприклад, “звинувачуваний має право на захист” і “Волга не впадає в Чорне море”.
Наведені судження різні за своїм змістом, але спосіб зв’язку складових їх змісту однаковий – цей зв’язок виражається у формі ствердження або заперечення. Позначивши поняття, що входять у судження, прийнятими в логіці символами S (суб’єкт – від латинського – той, що лежить внизу, знаходиться в основі поняття про предмет судження) – так позначається поняття про предмет судження – і Р (предикат – від латинського – сказане, ознака предмета) – поняття про ознаку предмета, дістанемо схему, яка є загальною для будь-якого судження даного типу: “S – Р”, де S і Р – поняття, що входять в судження, а знак ” – ” – означає зв’язок між ними. Під S і Р можна розуміти будь-які предмети та їх властивості, під знаком ” – ” – будь-який зв’язок (і стверджувальний, і заперечний).
Таким чином, судження є певним способом відображення відношень предметів дійсності, який виражається у формі ствердження або у формі заперечення.
Розглядаючи умовивід, за допомогою якого з одного або декількох суджень виводиться нове судження, можна встановити, що в умовиводах одного типу вивід здійснюється одним і тим же способом.
Наприклад:
Усі філологи вивчають логіку
Ми – студенти-філологи
Ми вивчаємо логіку.
Висновок (“Ми вивчаємо логіку”) з необхідністю виводиться із засновків тому, що вони пов’язані спільним поняттям “філологи”.
Таким же чином, тобто завдяки змістовному зв’язку суджень-засновків, можна отримати висновок із будь-яких інших за змістом суджень.
Отже, ми виділяємо дещо спільне в різних за змістом умовиводах: спосіб зв’язку між судженнями.
Розглянувши основні форми мислення – поняття, судження та умовивід, ми знайшли в них дещо спільне, що не залежить від предметного змісту думок, а саме: спосіб зв’язку елементів думки – ознак у понятті, понять у судженні й суджень в умовиводі. Зумовлений цими зв’язками зміст думок існує не сам по собі, а в певних логічних формах: поняттях, судженнях, умовиводах.
Логічна форма або форма мислення – це спосіб зв’язку елементів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.
У реальному процесі мислення зміст та форма думки існують у нерозривній єдності. Нема такого змісту, який би був позбавлений форми, як і нема такої форми, яка була б беззмістовною. Але з метою спеціального аналізу ми абстрагуємося від предметного змісту думок і зосереджуємося на вивченні їх форми. Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом і є найважливішим завданням науки логіки.
Таким є загальне поняття логічної форми.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)