Логіка – Мозгова Н. Г. – 2. Види визначень

Короткий зміст розділу

У цьому розділі ми продовжимо вивчення теми “Поняття” і зупинимося на питаннях логічних операцій з поняттями. До логічних операцій (дій) з поняттями належать: обмеження, узагальнення, визначення та поділ понять. Перші дві логічні операції були нами розглянуті в попередньому розділі.

1. Визначення поняття

У науковій і практичній діяльності людини часто виникає потреба у розкритті змісту понять, які використовуються в документах, дискусіях, розмірковуваннях тощо. Так, щоб правильно кваліфікувати скоєне як “службове підроблення”, необхідно знати зміст поняття “службове підроблення”. Згідно з Кримінальним кодексом України це – внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Зміст поняття, як вам уже відомо, це сукупність суттєвих ознак предмета, тому розкрити зміст будь-якого поняття означає вказати на його суттєві ознаки.

Логічна операція, що розкриває зміст поняття, називається визначенням або * дефініцією (від латинського definitio – визначення. Скорочено – Df).

Поняття, зміст якого слід розкрити, називають визначуваним, або дефінієндумом (Dfd); поняття, за допомогою якого розкривають зміст визначуваного – визначаючим, або дефінієнсом (Dfn). Наприклад, у визначенні “логіка – філософська наука”, визначуваним поняттям є “логіка”, а визначаючим “філософська наука”.

2. Види визначень

Розрізняють номінальні та реальні, явні та неявні визначення. * Номінальним (від латинського nomen – ім’я) називають визначення, за допомогою якого замість опису якогось предмета вводиться новий термін (їм я) або пояснюється значення терміна. Наприклад, “ізотоп” походить від двох грецьких слів: юос, (однаковий) і толос, (місце); “інсулін – термін, яким позначають секрет, що виділяється острівками Лангерганса підшлункової залози”, “аспірант походить від латинського aspirantis – той, що чогось прагне”; термін “експерт” означає досвідчений; “юстиція” походить від латинського justitia – справедливість, правосуддя тощо.

* Реальним (від латинського res – річ) називається визначення, що розкриває суттєві ознаки предмета. Наприклад, “експерт – фахівець з тієї або іншої галузі знань, якому органи дізнання, попереднього слідства, прокурор чи суд доручають здійснити експертизу”; “юстиція – сукупність судових установ, їх діяльність (правосуддя), а також судове відомство взагалі”; “О – (Copyright) – спеціальний знак захисту авторських прав”, – найвищий орган політичної та судової влади у Стародавніх Афінах” тощо.

Як бачимо, номінальні та реальні визначення мають своєю метою: пояснити значення терміна або розкрити суттєві ознаки предмета. Якщо у реальному визначенні одночасно з розкриттям суттєвих ознак предмета вказується і на його походження, то таке реальне визначення можна перетворити у номінальне. Але номінальне перетворити у реальне визначення, виходячи з його контексту, як правило, неможливо.

Розрізняють також явні та неявні визначення.

3. Явне визначення

*Я вийми називають визначення, в яких Dfd та Dfn є чітко вираженими. Явні визначення завжди прямо вказують на суттєві ознаки предмета.

До них належать: 1) визначення через рід та видову ознаку та 2) генетичне визначення.

Визначення через рід та видову ознаку полягає у знаходженні найближчого роду для Dfd і відмітних ознак даного виду предметів. Воно, таким чином, складається з двох етапів.

Перший етап – підведення Dfd під найближче родове поняття. Наприклад, “Логіка (Dfd) – “філософська наука” (Dfn – найближче родове поняття). У родовому понятті міститься ряд суттєвих ознак визначуваного поняття, але воно містить і ознаки інших філософських наук – етики, естетики, гносеології тощо. Тому нам необхідно вказати такі ознаки, які б належали тільки визначуваному поняттю.

Другий етап – введення видової відмінності, тобто ознаки, яка відрізняє визначуваний предмет від всіх інших предметів, що входять в даний рід. Для логіки такою видовою ознакою є форми та закони правильного мислення. Ця ознака є відмітною (одиничною) для логіки, оскільки вона належить тільки їй.

При посиланні на видову відмінність не завжди можна обмежитись однією ознакою. Наприклад, у кримінальному праві банда характеризується сукупністю чотирьох ознак: 1) об’єднанням щонайменше двох осіб, 2) наявністю зброї принаймні в одного з них; 3) єдністю групи, сталістю злочинних зв’язків її учасників, 4) спільною метою учасників – скоєння злочинів. Тільки сукупність усіх чотирьох ознак характеризує банду.

Визначення через рід та видову ознаку найбільш розповсюджений вид визначення, яке використовується у багатьох науках і, зокрема, в правових. Так, у теорії держави та права дається таке визначення республіки: “Республіка – форма правління (рід), при якій найвища державна влада надається виборному органу, що обирається на певний термін (видова ознака)”. У цивільному процесі нотаріус визначається як службова особа (рід), яка видає, затверджує чи засвідчує нотаріальні акти (видова ознака).

Генетичне (від грецького – походження) визначення – це визначення, в якому видова ознака вказує на спосіб походження, утворення чи побудови Dfd, який належить тільки даному предмету і не належить іншим. Наприклад, “коло є крива, що утворюється рухом на площині точки, яка є рівновіддаленою від центра”; “круг – фігура, що утворюється внаслідок обертання відрізка прямої навколо одного з його кінців”; “осадова порода – це порода, яка виникає внаслідок відкладів, що утворюються у воді” тощо. Зазначаючи спосіб виникнення кола, круга чи осадової породи, ми подаємо їхні суттєві ознаки. Отже, генетичне визначення є своєрідним різновидом визначення через рід та видову ознаку і тому підлягає всім тим правилам, що й це визначення.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

Логіка – Мозгова Н. Г. – 2. Види визначень