Курс фінансів – Кудряшов В. П. – 5.3. Державні підприємства та їх фінансова діяльність
Важливу роль у системі державних фінансів відіграють державні підприємства, які створюються з метою забезпечення розвитку галузей, важливих для задоволення суспільних потреб. Державне підприємництво має певні відмінності від приватної підприємницької діяльності. Вони зводяться як до формування капіталу суб’єктів господарювання, так і структури управління його фінансами, а також використання результатів фінансової діяльності. Діяльність державних підприємств здійснюється насамперед у сферах, розвиток яких неможливий або недоцільний з використанням приватного капіталу. Як правило, це підприємства, що функціонують у галузях виготовлення зброї, наркотичних речовин, радіоактивних матеріалів, надання соціальних послуг з використанням державних коштів, проведення фундаментальних наукових досліджень, культурних програм та ін. Переважно державна форма власності застосовується і у сфері природних монополій.
Державне підприємництво в СРСР було фактично єдиною формою розвитку економіки. До державної власності належали навіть ті підприємства, діяльність яких забезпечує потреби ринкової економіки: торгівля, надання послуг населенню, переробка сільськогосподарської продукції, страхування, банківські послуги, будівництво, виробництво товарів споживання та ін. З огляду на це в період переходу до ринкової економіки постала задача проведення широкомасштабної приватизації майна державних підприємств з метою формування ринкової структури господарського комплексу.
Уже на початку 2003 р. в Україні приблизно 80% від загального обсягу промислової продукції вироблялося на недержавних підприємствах, зокрема, у будівництві – 77,6%, транспорті та зв’язку – 39,7%. Торгівля фактично повністю розвивається на приватних засадах. За період з 1992 до 2002 pp. було приватизовано 83 953 об’єкти, з них – 22 660 державної форми власності та 61 296 – комунальної. Та державний сектор економіки в Україні залишався досить значним. Так, в промисловості частка держави за обсягами виробництва становила 23,4%. Більш значною вона залишалася в паливній промисловості (53,7%), електроенергетиці (46,5%), хімічній та нафтохімічній промисловості (30,9%).
Суб’єктами господарювання у державному секторі економіки є підприємства, де частка держави становить від 50 до 100% статутного капіталу. Державними підприємствами здійснюється як некомерційна, так і комерційна господарська діяльність. Некомерційне господарювання спрямоване на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без переслідування мети одержувати прибуток. Підприємництво – це господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Некомерційна діяльність, як правило, здійснюється суб’єктами господарювання державної та комунальної власності.
Органи державної влади можуть бути засновниками, співзасновниками та власниками пакетів корпоративних прав підприємств. За формами організації державні підприємства поділяються на унітарні, корпоративні і корпоратизовані. Унітарне підприємство – це суб’єкт господарської діяльності, створений виключно за рахунок внесків капіталу з боку держави, 100% корпоративних прав якого знаходиться у власності державних органів влади. Унітарне державне підприємство може бути казенним та комерційним. Корпоративне підприємство за участю держави передбачає наявність декількох власників, тоді як корпоратизоване підприємство – це державне підприємство, яке перетворено в акціонерне товариство, де 100% акцій належить державі. Організаційні форми державних підприємств за структурою капіталу та принципами діяльності відображено на рис. 5.4 і 5.5.
В Україні нараховується майже 1000 державних підприємств. Держава є власником пакетів акцій майже 2000 суб’єктів господарювання. У державній власності перебуває понад 1900 пакетів акцій, обсяги яких становлять від 10 до 100% капіталу емітентів. Такі корпоративні права розподілені між органами приватизації, місцевою владою та Кабінетом Міністрів
Рис. 5.4. Організаційні форми державного підприємництва в Україні
України. Значну їх частку передано в управління уповноваженим особам (юридичним та фізичним). Важливим є і те, що державні підприємства працюють менш ефективно, ніж приватні. Практично 80% їх перебуває на межі банкрутства.
Відповідно до форми участі держави, її органи здійснюють пряме управління підприємствами й установами та управління державними корпоративними правами. В свою чергу, управління державними корпоративними правами може здійснюватися шляхом:
– реалізації відповідними органами державної влади прав акціонера або учасника господарського товариства;
– призначення представника, що здійснює управління державними корпоративними правами.
Згідно з Законом України “Про власність” майно, закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського відання. До такого права віднесено володіння, користування та розпорядження майном з боку підприємства як суб’єкта господарської діяльності. Майно закріплюється за державною установою (організацією), що фінансується з державного бюджету, на праві оперативного управління. На таких же умовах закріплюється майно держави і за казенним підприємством.
Казенне підприємство – це державне підприємство, яке не підлягає приватизації. Державне підприємство може бути перетворене на казенне за наявності таких умов:
1) підприємство проводить діяльність, яка може здійснюватися тільки державним підприємством;
2) головним споживачем продукції підприємства (понад 50%) є держава;
3) підприємство є суб’єктом природних монополій.
Управління казенним підприємством здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Зокрема, такі органи проводять контроль за ефективністю використання майна, оперативне управління яким здійснює керівник підприємства. Органи державного управління затверджують фінансові плани та визначають порядок використання чистого прибутку (шляхом встановлення обов’язкових нормативів його розподілу), визначають умови та фонд оплати праці. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями коштами та іншим майном, що є в його розпорядженні, крім основних фондів. За недостатності таких коштів і майна відповідальність за зобов’язання казенного підприємства несе власник.
Природна монополія – це такий стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на ньому є ефективнішим за умови відсутності конкуренції. Така ситуація, як правило, виникає внаслідок технологічних особливостей виробництва. При цьому товари, що виробляються суб’єктами природних монополій, не можуть бути замінені іншими товарами. Результатом є те, що попит на такому ринку менше залежить від зміни цін, ніж попит на інші товари (послуги). До суб’єктів природних монополій належать суб’єкти господарювання (юридичні особи) будь-якої форми власності, які виробляють (реалізують) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
Природні монополії мають місце у таких сферах господарювання: транспортування нафтопродуктів, газу та інших речовин трубопроводами; передавання та розподіл енергії; користування залізничними коліями, вокзалами та іншими об’єктами, що забезпечують рух залізничного транспорту; централізоване водопостачання, водовезення і постачання теплової енергії; послуги портів, аеропортів та інших об’єктів. Діяльність природних монополій підлягає регулюванню з боку державних органів управління. Інструментами регулювання є: ліцензування діяльності природних монополій; регулювання цін (тарифів) на товари і послуги; створення умов для доступу споживачів до товарів, що виробляються і реалізуються природними монополіями.
Особливістю управління державним майном, що закріплене за державним підприємством, є порядок відчуження засобів виробництва. Згідно з законодавством вони можуть бути продані іншим суб’єктам господарювання виключно на конкурентних засадах. Такі операції можуть здійснюватися через біржі, за конкурсом та на аукціонах. Порядок проведення продажу основних засобів визначає Фонд державного майна України. Одержані в результаті проведення таких операцій кошти мають бути спрямовані виключно на інвестиції.
Рис. 5.5. Форми підприємств, що знаходяться в державній власності і під державним контролем в Україні
До джерел формування майна державних підприємств належать:
– грошові та матеріальні внески засновника;
– доходи, одержані від господарської діяльності;
– кошти, що надходять від продажу цінних паперів;
– позики банків та інших кредиторів;
– капітальні вкладення та дотації з бюджетів;
– безоплатні та благодійні внески, пожертвування.
Майно державних підприємств є державною власністю і використовується за рішенням органів державного управління. Разом з тим, у використанні державного майна підприємств для членів їх трудових колективів передбачені пільги. Трудовий колектив державного підприємства має право на одержання частини чистого прибутку, придбання акцій підприємства, одержання дивідендів та ін. В умовах ліквідації та реорганізації державного підприємства права трудового колективу доповнюються додатковими положеннями. До пільг трудового колективу державного підприємства відносять:
– право вимагати передавання майна в оренду або перетворення підприємства на колективну власність у разі прийняття рішення державою про реорганізацію або ліквідацію підприємства;
– можливість одержувати частину чистого прибутку після сплати податків підприємства та інших платежів до бюджету;
– право на одержання акцій підприємства на суму прибутку, яку визначено членові трудового колективу;
– можливість спрямування вкладу члена трудового колективу на спорудження або придбання об’єктів соціально-культурного призначення.
Діяльність некомерційних державних організацій (установ) спрямована, передусім, на задоволення соціально-культурних потреб громадян. їх послуги, як правило, мають нематеріальний характер. Вони надаються за умов їх повної або часткової безоплатності. Такі установи не переслідують мети одержання прибутку. А тому вони утримуються (повністю або частково) за рахунок коштів державного (або місцевого) бюджетів. Зокрема, до таких установ належать установи митної та податкової служб, судів, прокуратури, виконавчої та законодавчої влади, окремі заклади освіти, охорони здоров’я, культури, оборони, наукові заклади та ін. За рахунок коштів, одержаних з бюджету, та власних доходів, бюджетні установи формують необхідні для забезпечення діяльності матеріальні цінності, здійснюють оплату найманого персоналу та проводять інші господарські операції.
Особливістю фінансової діяльності державних підприємств є зобов’язання перерахунку частини прибутку (доходу) до спеціального фонду Державного бюджету України. Такі платежі в обов’язковому порядку мають здійснювати корпоратизовані, казенні підприємства та їх об’єднання.
Навчальний тренінг
Контрольні запитання
1. Дайте визначення змісту державних фінансів та основ їх розвитку.
2. Визначте складові державних фінансів.
3. У чому полягає сутність державних цільових фондів?
4. Дайте характеристику бюджетних та позабюджетних державних цільових фондів.
5. Які основні джерела фінансування державних цільових фондів в Україні?
6. В яких випадках державні цільові фонди можуть залучати позики?
7. Які підприємства належать до державних?
8. Схарактеризуйте організаційні форми державного підприємництва.
9. Які способи управління фінансовими ресурсами державних підприємств належать до прямих та непрямих?
10. Чим відрізняється корпоратизоване підприємство від корпоративного за участю держави?
11. Дайте визначення казенного підприємства.
12. Що таке природна монополія?
13. Назвіть джерела формування майна державних підприємств.
14. Які умови відчуження засобів виробництва державних підприємств?
15. Назвіть, які пільги мають члени трудових колективів державних підприємств.
Тести
1. Державні фінанси – це:
А. Активи, що перебувають в державній власності.
Б. Сукупність фінансових операцій, що здійснюють державні органи.
В. Майно, що знаходиться в загальнодержавній та комунальній власності.
2. До державних цільових фондів належать:
A. Сукупність фінансових ресурсів, які створюються і використовуються державою з метою фінансування визначених програм.
Б. Резервні фонди, що створюються і використовуються Центральним банком.
B. Фонди, що здійснюють управління державним майном.
3. Позабюджетні цільові фонди охоплюють:
A. Фонд України соціального захисту інвалідів, Державний фонд охорони навколишнього природного середовища.
Б. Фонд державного майна України, Державний валютний фонд.
B. Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування.
4. Джерелами фінансування державних цільових фондів є:
A. Прибутки фондів, субсидії та дотації з державного бюджету.
Б. Обов’язкові відрахування юридичних та фізичних осіб, цільові бюджетні виплати.
B. Внески матеріальних цінностей в активи фондів.
5. Державне підприємництво здійснюється в таких формах:
A. Унітарне, казенне, корпоратизоване підприємство.
Б. Колективне підприємство, повне товариство, партнерство.
B. Орендне підприємство, концесія, спільне підприємство.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)