Курс фінансів – Кудряшов В. П. – 10.1. Приватизація державного майна та порядок її проведення
10.1. Приватизація державного майна та порядок її проведення.
10.2. Способи приватизації майна державних підприємств.
10.3. Визначення ціни об’єктів приватизації.
10.4. Способи продажу державної частки акцій ВАТ.
10.1. Приватизація державного майна та порядок її проведення
В умовах переходу до ринкової економіки важливим напрямом економічних перетворень є проведення приватизації державного майна. Програми приватизації мають комплексний характер і пов’язані зі змінами не тільки в економічній, а і в політичній, соціальній, правовій та інших сферах. Суттєві зрушення при цьому відбуваються і у сфері фінансових відносин. Зменшуються обсяги державного сектору економіки, зростає величина фінансових ресурсів, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб. На основі приватизації залучаються іноземні інвестиції, відбуваються перетворення відносин власності. Державні органи управління починають використовувати економічні важелі в регулюванні економічних процесів.
Характерно, що процеси приватизації в останні десятиріччя у промислово-розвинутих країнах є постійними. За тих чи інших причин певні галузі та підприємства приватизуються. В той же час, деякі з них підлягають реприватизації. Особливого поширення приватизація набула в колишніх посткомуністичних країнах. При цьому проводиться вона у різних напрямах: приватизація майна державних підприємств і установ, державного житлового фонду і державного земельного фонду (рис. 10.1). Такі перетворення, як правило, проводяться швидкими темпами та в масових розмірах.
Рис. 10.1. Сфери проведення приватизації державного майна в Україні
В Україні приватизацію розпочато з 1992 р. До сьогодні більша частина державного майна (за розрахунками експертів близько 70%) уже приватизована. Але є ще важливі стратегічні об’єкти, які передбачається приватизувати в майбутні періоди. Незавершеним є процес приватизації державного земельного фонду та державного житлового фонду. Особливого значення набуває завершення програм приватизації майна державних підприємств і установ.
Приватизація майна державних підприємств – це відчуження майна, яке перебуває у загальнодержавній, республіканській і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. Для цього на основі визначених законодавством принципів здійснюються заходи, спрямовані на досягнення такої мети.
Цілями проведення приватизації державного майна в зарубіжних країнах є: сприяння розвитку конкуренції, стимулювання менеджменту для підвищення ефективності виробництва, формування прошарку акціонерів та ін. Приватизацію в Україні спрямовано на оптимізацію державного сектору економіки, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій, забезпечення надходження коштів до бюджету.
Характерним є те, що з переходом до другого етапу приватизації в Україні, розпочатого у 2000 p., її принципи суттєво змінились. Так, на першому етапі домінували такі принципи: надання пільг членам трудових колективів, забезпечення соціальної захищеності прав громадян, пріоритетне надання громадянам України прав на придбання майна, безоплатна передача частки майна кожному громадянину, проведення приватизації з використання приватизаційних паперів та ін. Але, починаючи з 2000 р., положення про безоплатну передачу майна та використання приватизаційних паперів були скасовані.
Державною програмою приватизації на 2000-2002 pp. основною метою приватизації визначено підвищення ефективності діяльності підприємств та створення конкурентного середовища, а також забезпечення надходження коштів до Державного бюджету України, одержаних від приватизації. Основними завданнями приватизації стали: проведення її виключно за грошові кошти та з урахуванням індивідуальних особливостей підприємств; максимальне використання інститутів інфраструктури ринку цінних паперів; створення умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси у розвитку об’єкта і здійснюють ефективне управління ним; створення умов для подальшого розвитку фондового ринку; підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках та ін.
До об’єктів приватизації належать:
1) майно підприємств, цехів, виробництв та інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами (ЦМК);
2) незавершене будівництво та законсервовані об’єкти;
3) частки (паї, акції) господарських товариств та об’єднань підприємств, що належать державі;
4) земельні ділянки, на яких розташовані об’єкти, що підлягають приватизації.
До складу об’єктів, які підлягають приватизації, входять підприємства і установи, які доцільно перетворити з державної на приватну або колективну власність з метою забезпечення їх ефективної роботи в умовах ринкової економіки. У власності держави залишаються об’єкти, які з тих чи інших причин доцільно утримувати під безпосереднім контролем державних органів управління. Це підприємства і установи, розвиток яких має загальнодержавне значення. Зокрема, до такої групи належать об’єкти, які забезпечують виконання державою своїх функцій (обороноздатності, економічної незалежності, суверенітету); створення умов для соціального, культурного і наукового розвитку; виготовлення озброєння, наркотичних речовин, радіоактивних матеріалів та ін. Перелік об’єктів, які не підлягають приватизації, затверджуються Верховною Радою України.
Характерним є те, що з кожним роком до списку підприємств, які підлягають приватизації, вносяться все нові і нові об’єкти. Таке збільшення проводиться за рахунок зменшення кількості підприємств і установ, що не підлягають приватизації. Поряд з цим, Верховна Рада затверджує списки державних підприємств, Які підлягають корпоратизації. Це підприємства, які перетворюються на відкриті акціонерні товариства за умови передачі всіх акцій (100%) у власність держави. Таким чином створюються основи для адаптації їх роботи в умовах ринкової економіки, а також для їх подальшої приватизації.
До суб’єктів приватизації належать: державні органи приватизації (продавці), покупці та їх представники, фінансові посередники. Державні органи приватизації здійснюють підготовку об’єктів до приватизації, виконують функції продавців державного майна і здійснюють контроль за проведенням приватизаційних процесів. Державними органами приватизації є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва в областях, містах і районах України, а також органи управління комунальною власністю.
Покупцями об’єктів приватизації можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи України, юридичні особи інших держав. Не можуть бути покупцями юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%; органи державної влади, працівники державних органів приватизації.
При цьому, законодавством України передбачені пільги для громадян України, які беруть участь у приватизації державного майна. Додаткові пільги одержують також товариства покупців, які створюються членами трудового колективу підприємства, що приватизується. Пільги членам трудових колективів підприємств встановлюються відповідно до визначених об’єктів і способів приватизації.
До джерел, які використовуються покупцями в процесі приватизації, зараховують власні та позичені кошти. Варто зауважити, що покупці можуть здійснювати оплату придбаних об’єктів приватизації лише за допомогою безготівкових перерахунків з відкритих у банках України рахунків.
При придбанні об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму, що перевищує 50 мінімальних доходів громадян, громадянин має подати до органу приватизації декларацію про доходи. Покупці – іноземні інвестори та підприємства з іноземними інвестиціями одержують державне майно з оплатою його вартості у національній валюті та з поданням відомостей про джерела надходження коштів.
До фінансових посередників і представників, які беруть участь у приватизації, належать: довірчі товариства, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, торговці цінними паперами, реєстратори іменних цінних паперів, депозитарії, зберігачі та інші суб’єкти фінансової діяльності. Вони виконують посередницькі та представницькі функції. Наприклад, довірчі товариства можуть проводити операції, які здійснюються за дорученням клієнтів. До них належить управління грошовими коштами довірителя, пакетами цінних паперів та ін. Інвестиційні фонди мають право проводити обмін своїх цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) на акції приватизованих підприємств. Торгівці цінними паперами уповноважені купувати акції приватизованих підприємств на організованих фондових ринках.
Крім вирішення задач, що виникають в процесі формування ринкової економіки, проведення приватизації державного майна має за мету залучення коштів до Державного бюджету України. Але прийняті програми не завжди виконуються. Зокрема, на 2006 р. було заплановано залучити до Державного бюджету (з метою фінансування дефіциту) 2,12 млрд грн. Фактичне виконання цього показника становило лише 0,56 млрд грн, або 26,4%. Законом “Про державний бюджет України на 2007 р.” передбачено залучення коштів від приватизації на суму 10,59 млрд грн.
З метою прискорення приватизаційних процесів в Україні Президентом України в грудні 1999 р. було видано Указ “Про невідкладні заклади щодо прискорення приватизації майна в Україні”. Згідно з Указом було впроваджено більш гнучке ціноутворення при продажу об’єктів приватизації, врахування індивідуальних особливостей об’єктів, проведення реструктуризації боргових зобов’язань підприємства перед приватизацією з метою підвищення привабливості об’єкта, створення умов для появи власників, які мають довгострокові інтереси щодо розвитку підприємства, удосконалення механізму захисту дрібних інвесторів, залучення промислових інвесторів у процесі приватизації стратегічних підприємств, скорочення розпорошеності акцій та ін. Реалізація таких заходів спричинила внесення суттєвих змін у приватизаційні процеси, які були викладені в “Державній програмі приватизації на 2000- 2002 pp.”
Згідно з Програмою здійснено перехід до проведення приватизації на індивідуальних засадах. Індивідуальна приватизація передбачає вивчення рівня попиту на конкретний об’єкт, врахування кон’юнктури ринку, визначення способу продажу, який максимально відповідає особливостям підприємства. Продаж пакетів акцій рекомендовано проводити провідним, у тому числі, промисловим інвесторам. Промисловий інвестор – це вітчизняний або іноземний інвестор, який зацікавлений у збереженні частки підприємства на ринках продукції, організовує не менше трьох років виробництво продукції, споживає продукцію об’єкта і здійснює безпосередній контроль над підприємством не менше одного року. До проведення приватизації здійснюється передприватизаційна підготовка об’єкта. З метою вдосконалення організаційної структури підприємства, оздоровлення його фінансового стану та забезпечення інвестиційної привабливості може проводитися реструктуризація підприємства або реорганізація ВАТ.
Приватизація майна державних підприємств проводиться також з урахуванням галузевих та регіональних особливостей. Так, згідно з законодавством України в АПК установлено порядок приватизації, відмінний від інших галузей. Такий порядок включає: безоплатну передачу 51% акцій ВАТ, створених у переробних галузях, недержавним сільськогосподарським підприємствам, надання права викупу акцій, які залишились нереалізованими, на пільгових умовах працівникам, а також сільськогосподарським підприємствам; безоплатну передачу майна (акцій) працівникам радгоспів і прирівняним до них та ін. Також наявні особливості приватизації об’єктів, розташованих в зоні відселення з території, що зазнала радіоактивного забруднення. При цьому визначаються зони гарантованого добровільного відселення і безумовного (обов’язкового) відселення. Дещо відмінним є процес приватизації окремих ВАТ, які діють в м. Харкові.
З метою проведення раціонального та ефективного застосування способів приватизації всі об’єкти розмежовано на декілька груп. Кожна з груп приватизується лише певними способами. Вибір способів приватизації проводиться на основі урахування багатьох факторів. До них, зокрема, належать: вартість об’єкта і можливість придбання його повністю або частково різними інвесторами; надання пільг для придбання об’єкта або часток його вартості членам трудового колективу підприємства, збільшення надходжень грошових коштів, одержаних від приватизації до державного бюджету, склад майна, яке пропонується до продажу та ін.
Всі об’єкти приватизації розподілено на групи А, В, Г, Д, Б і Ж. До складу Групи А входять ЦМК державних та орендних підприємств із чисельністю працюючих до 50 осіб. Такі підприємства вважають малими підприємствами. Відповідно, і об’єкти групи А називають об’єктами малої приватизації. До групи А можуть бути зараховані і підприємства з кількістю працюючих понад 50 осіб, але за умови, що вартість основних фондів об’єкта є недостатньою для формування статутного капіталу ВАТ. До групи А можуть належати також структурні підрозділи підприємств, виокремлені у самостійні об’єкти. До складу цієї групи також входять готелі, об’єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах, окреме індивідуально визначене майно та ін.
Як правило, до групи А належать підприємства переробної і місцевої промисловості, промисловості будівельних матеріалів, легкої та харчової промисловості, будівництва, окремих видів транспорту, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-експлуатаційного і ремонтного господарства. Важливу роль в структурі об’єктів групи А відіграє незавершене будівництво. Не можуть бути об’єктами малої приватизації будівлі, або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.
Група В – це ЦМК підприємств з середньо-обліковою чисельністю працюючих понад 50 осіб, вартість основних фондів яких є достатньою для формування статутних капіталів ВАТ. Як об’єкт приватизації в такому разі розглядається вартість зареєстрованих і випущених акцій ВАТ, створеного на основі ЦМК підприємства. Продаж таких об’єктів здійснюється, як правило, пакетами з урахуванням особливостей формування структури власників у процесі приватизації.
До групи Г належать ЦМК підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг. Підприємство, зараховане до групи Г, може і не бути монополістом, але повинне мати стратегічне значення для держави. Це означає, що воно відповідає таким умовам: здійснює реалізацію значних технічних проектів (аерокосмічні дослідження, освоєння космосу, виконання енергетичних й екологічних проектів), залучається до розробки унікальних родовищ корисних копалин (урану, титану, золота, алмазів, янтарю, граніту), виробництва стратегічно важливої продукції експорту і розробки нових технологій, виготовлення продукції, необхідної для виконання міжнародних угод України та ін.
До складу групи Д входять об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти. До незавершеного будівництва відноситься вартість незавершених капітальних вкладень у будівництво, створення, виготовлення, реконструкція, модернізація, придбання необоротних активів, враховуючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу. До незавершеного будівництва також зараховують авансові платежі, які проводяться з метою фінансування капітального будівництва. Такі інвестиції спрямовані на створення об’єктів, які мають використовуватися в господарській діяльності підприємств. Але такі об’єкти не є завершеними і перебувають в процесі створення. Законсервовані об’єкти – це завершені об’єкти, які тимчасово не використовуються.
Група Е – це державні пакети акцій (паїв), що належать державі у статутних капіталах господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за и кордоном. Це можуть бути акції або частки у статутних капіталах господарських товариств, які були набуті державним підприємством в попередні періоди за рахунок державних коштів. їх вартість може включатися до складу ціни ЦМК. Разом з тим, орган приватизації може встановити, що акції вилучаються зі складу ЦМК в окремий об’єкт і підлягають приватизації за особливою схемою.
До групи Ж належать (незалежно від вартості): об’єкти охорони здоров’я, освіти, культури, мистецтва і преси, фізичної культури та спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об’єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку. Це також об’єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств у разі, якщо вони не передані в комунальну власність, або не приватизуються у складі ЦМК. До цієї групи не входять об’єкти санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах і належать до складу групи А.
У випадках, коли трудові колективи підприємств, що приватизуються, відмовляються від приватизації об’єктів соціально-побутового призначення, вони можуть бути використані іншим чином. Орган приватизації може прийняти рішення про передачу таких об’єктів у комунальну власність відповідних територіальних громад. У разі неможливості утримання їх за рахунок коштів місцевого бюджету такі об’єкти (за умов їх будівництва за рахунок коштів соціального розвитку підприємства) можуть передаватись у безстрокове безоплатне користування ВАТ, створеному в процесі приватизації. Умовою такої передачі є цільове їх використання та належне утримання без права продажу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)