Культурологія: українська та зарубіжна культура – Закович М. М. – 4. Функціоналізм в архітектурі

Особливості архітектури XX ст. визначилися впливом ряду чинників: інтенсивної урбанізації, промислового будівництва, зростання чисельності населення міст, що викликало переущільнення забудови, багатоповерховість, зменшення кількості зелені та ін. Виникли проблеми, яких не знали попередні епохи. Кожний з напрямів розвитку архітектури на свій кшталт відгукнувся на ці проблеми.

У 20-ті pp. найбільш значним напрямом став функціоналізм (В. Гро-піус – будинок Баухауза, вищої школи будівництва і художнього конструювання у Десау). Крайнощі цього напряму виявилися в утилітаризмі Бруно Та у та, у техніцизмі і раціоналізмі Л. Міс ван дер Poe.

Значно сприяв поширенню принципів функціоналізму Ле Кор-бюзьє (Шарль Едуар Жаннере, 1887-1965 pp.) – один з найвидат-ніших архітекторів століття. Під знаком його ідей архітектура розвивалася протягом кількох десятиріч, а багато від чого не відмовилася і до сьогодні (наприклад, від таких, як будинок на стовпах, сад на плоскому даху, вільне планування інтер’єру, горизонтально-протяжні вікна, вільна композиція фасаду). Взагалі саме функціоналізму 20-х pp. XX ст. сучасна архітектура завдячує новими типами будинків – галерейними, коридорного типу, з двоповерховими квартирами, а також плоскими покриттями, вбудованим обладнанням, запровадженням пересувних перегородок тощо. Великою перевагою функціоналізму було те, що він надав змогу використовувати національні, традиційні та інші особливості місця забудови (багатоповерхові будинки у міських районах з високою густотою населення і збереження котеджів на околицях – в Англії і, навпаки, – вине сення багатоповерхових будинків у передмістя – у Парижі і Берліні).

Архітектурний експресіонізм і національний романтизм як напрями не дістали широкого визнання.

Урбаністична і дезурбаністична теорія будівництва склалась у 20-30-ті рр. як протилежні. Першу створив Ле Корбюзьє, який розробив проект реконструкції Парижа (“План Вуазен”). По суті це був проект міста майбутнього: комбінація хмарочосів, вільних зелених просторів і складної мережі транспортних артерій. Дезур-баністи (французькі архітектори Ежен Бодуен, Марсель Лодса, німецький – Б. Таут, американські – Ф. Л. Райт і В. Гоен) розробляли проекти невеликих міст (не більше як 32 тис. чоловік) навколо великих (але не більш як 60 тис. жителів) – це промислові робітничі селища або великі житлові комплекси у передмістях. Англійцям особливо імпонувала ідея міста-саду. Б. Таут заперечував місто, вважаючи селища на 500-600 чоловік ідеальними, Ф. Л. Райт запропонував кожній родині виділити акр землі для обробітку, сучасний швидкісний транспорт забезпечить спілкування, а телевізор – інформацію.

Як бачимо, з одного боку, прославляється механізований побутовий стандарт, а з іншого – йому оголошується війна. У реальній практиці ці дві течії часто перепліталися. Виникли міста-супутники, старі міста розвивалися від центру до периферії, поступово в центрі залишалися тільки адміністративні будинки (Великий Лондон, Великий Париж, Великий Нью-Йорк). Роз’єднання пішохідних і транспортних потоків йде від дезурбаністів. Навіть в Англії, єдиній країні, яка зберегла в архітектурі історичні стилі (неоготику, неокласику та ін.), переміг у 40-ві рр. функціоналізм (можливо, не в останню чергу і тому, що в Англії оселилися німецькі архітектори-емігранти, які втекли від нацизму, – В. Гропіус, Е. Мендельсон). І все-таки англійці не надто зрадили традицію: шекспірівський Меморіальний театр у Стратфорді-на-Ейвоні має романтичний характер.

Розвиток будівельної техніки відкрив нові архітектурні можливості. Збірні залізобетонні панелі, а згодом – просторові залізобетонні конструкції (параболи, еліпси, гіперболи, “висяча сідловидна форма” та ін.) створюють новий естетичний образ – і не тільки у будинках, а й у таких спорудах, як мости. Естетика інженерних споруд визначається поєднанням логічного і художнього мислення, раціоналізму й образності. Своє найповніше втілення вона дістала у гігантських нових містах Латинської Америки (наприклад, Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро у Бразилії), де успішно розв’язано такі проблеми, як співвідношення висотних і довгих будинків та зелених масивів, поєднання різних матеріалів – від пластмас до алюмінію. Найбільш поширений тип будівель громадського призначення у Західній Європі той, художній образ якого визначається формою “скляного паралелепіпеда”: прямокутного металевого каркаса з навісними скляними стінами-огорожами (контора фірми Тіссен у Дюссельдорфі).

Цікаві пошуки німецького архітектора Ганса Шаруна, який поєднав так званий біологічний функціоналізм з експресіонізмом та органічною архітектурою Ф. Л. Райта, що проповідував зв’язок з природою” звернення до людської індивідуальності (“У світі повинно бути стільки типів будинків, скільки індивідуумів”). У двох його житлових будинках, зведених наприкінці 50-х рр., – “Ромео” і “Джульєтта” – влаштовані неправильної форми кімнати, абсолютно різне планування квартир на поверсі, незвичайні просторові зв’язки між квартирами, двома будинками, їх зв’язки з ландшафтом. Автор прагнув “дати простір імпровізації”.

Багаті особняки і вілли уможливлюють втілення комфорту їх мешканцями (автоматика, акустика, світлотехніка, радіоелектроніка).

Найбільш “живучими” і плідними виявилися принципи функціоналізму й органічної архітектури. Зблизити їх сильні сторони прагнув в останніх роботах Ле Корбюзьє (наприклад, капела Нотр-Дам дюО в Рошані). Слідом за ним ряд художників продовжували пошуки найбільш економної і зручної, але і художньо виразної форми, особливо у громадських спорудах. І використання спортивних будівель як універсальних трансформованих залів стало правилом. Багатьох архітекторів приваблюють образи вокзалу та аеропорту. Так, американський архітектор Ееро Саарінен у проекті аеровокзалу поблизу Нью-Йорка прагнув передати ідею польоту.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Культурологія: українська та зарубіжна культура – Закович М. М. – 4. Функціоналізм в архітектурі