Культурологія – Шейко В. М. – Тема 5. Середньовічні уявлення про культуру
5.1. Креаційна модель походження світу, людини й культури в Біблії
Біблія – основне джерело середньовічних уявлень про світ і про місце в ньому людини. Для християнського світобачення, яке панувало в епоху Середньовіччя, центральною ідеєю була ідея Творця і творення. Ідея творення відображена в першій книзі Біблії – Буття, звідки вона і була запозичена середньовічними філософами. Середньовічне світобачення – складна система, що включала різні джерела із старозавітної й новозавітної традицій, а також з античної спадщини. Вони були синтезовані Середньовіччям в єдину систему.
Проілюструємо відмінності базових понять християнської та античної традицій (табл. 1).
Отже, Бог у християнській доктрині вища істота, особистість, а не сукупність абстрактних якостей. Він сущий, всеблагий, мудрий, справедливий. Одним з найпереконливіших доказів Божого буття було саме творіння. Його доцільність, повнота,
Таблиця 1. Базові поняття християнської та античної традицій
Християнська традиція | Антична традиція |
Бог – вища персоніфікована істота, творець усього сущого | Бог безособовий, абстрактний. Він творить світ не з нічого, а надає форму споконвічній і незнищенній матерії |
Світ має початок і кінець | Буття – процес вічний, без початку й кінця (згідно з ученням Арістотеля) |
Троїстість Єдиного й рівносущого Бога (Бог у трьох особах) | Тріада неоплатоніків: Єдине – Логос (слово) – Світова Душа, як ієрархічна система |
Взаємозв’язок переконували середньовічну людину в наявності Творця. Парадокс християнської ідеї полягає в тому, що Бог емпірично недовідний, але Він відкриває себе у світі (навіть історично
– подієво). Існування Творця доводилося існуванням творення. Середньовічна християнська ідея Бога-Творця була поясненням Всесвіту й усього, існуючого в ньому. Основне значення цієї ідеї очевидне, нею наповнена вся середньовічна філософія. Творення
– акт вільного волевиявлення Творця. Після Нього у Всесвіті запанувало діяльне провидіння Творця – початок, що формує й регулює світобудову як єдине, упорядковане ціле. Бог не залежний від світу, трансцендентний йому, але залежність світу від Бога триває; світ не може існувати відособлено від Бога. У цьому смислі творення триває.
Творення світу є творенням людини і її культури. У християнському світобаченні немає природи або порядку речей самих по собі. Створивши людину, здатну до творчості, насамперед культурної, Бог сприяв процесу безперервності творення. Культура як поле творчості відтворює в межах часу й простору процес творчості.
Християнство спробувало повністю включити у сферу свого розгляду все суще – дух і матерію – у його відношенні до Бога як до свого принципу. Середньовічних мислителів, зокрема Фому Аквінського, цікавили такі питання, як початок світу, творення з нічого, тривалість творення, будова Всесвіту. Фома Аквінський намагався в цих питаннях поєднати християнство з арістотелізмом, дійшовши такого висновку: людський розум не може пізнати істин вищого порядку, необхідно дотримуватися віри. Він вважав неправильною ідею існування порожнього простору й порожнього часу до творення, коли Бог нічого не робив. Однак якщо навіть припустити, що світ не мав початку, то й у цьому разі він би не дорівнював Богові – атрибут вічності властивий лише одному Творцеві.
Отже, Бог, згідно з християнською традицією, – істота споконвічна, ніким не створена, вічна й незмінна – єдиний Бог у трьох особах, Творець усіх речей, видимих і невидимих, духовних і матеріальних, небесних і земних, включаючи й людину – єдине творення, наділене і духом, і тілом, а також її культуру.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)