Культурологія – Шейко В. М. – 3.5. Давньогрецьке поняття “катарсис”
Катарсис (грец. catarsis) – очищення, піднесення, оздоровлення, відділення гіршого від кращого. Є три основні значення цього терміна: 1) релігійне; 2) медичне; 3) естетичне.
Катарсис у релігійному значенні – це обряд очищення. У грецькій мові це слово вживалося у множині – katarmoi, у латинській – lustratio – “очищення й змилостивлення” – як найважливіша частина релігійних відправлень, культових церемоній. Очищення передували будь-якому жертвопринесенню. Зовнішня і внутрішня чистота минулого стають умовою звертання людини до бога, що відбувається при жертвопринесенні. Зокрема, обов’язковими вважалися обмивання рук, різні обкурювання. Головними засобами очищення були вода й вогонь.
Такі очищення готували людину до спілкування з богом, до “епіфанії” – богоявления, налаштовували на урочистий лад. Саме жертвопринесення (найчастіше тварини) дозволяло людині звернутися до бога з молитвою-проханням, яке божество приймало або відхиляло.
Інший вид релігійних очищень – очищення від скверни, гріховності. Такі очищення повинні були пройти не тільки окремі люди, а й цілі міста або війська. Найвідоміший епізод – очищення грецького війська після образи, завданої Агамемноном богові Аполлону. Агамемнон забрав у рабство Хрисеїду, дочку жерця Аполлона – Хриса, й відмовив жерцеві, котрий приніс величезний викуп за полонену дочку. Лише повернення Хрисеїди батькові, жертвопринесення Фебу (Аполлону) й очищення всього війська врятували греків.
Медичні очищення розглядалися як спосіб оздоровлення організму. Основою таких очищень було уявлення про поєднання в людині основних світових стихій (ідея мікро – і макрокосмосу). Найповніше ця теорія представлена в поемі Емпедокла “Про природу”, де є розповідь про існування чотирьох стихій, що не зводяться одна до одної, – вогню, повітря, землі й води.
Початок естетичного розуміння катарсису – ролі мистецтва, що очищає (зокрема, музики й піснеспівів), – відносять зазвичай до Гесіода. Водночас можна говорити, що і в Гомера, котрий описує сум та заспокоєння Ахілла від гри на кіфарі, також міститься розуміння катарсичної ролі мистецтва.
Ще більшої ваги катарсису надавали піфагорійці, які ввели його в систему “піфагорійського способу життя”, де величезну роль відігравали харчові обмеження, прогулянки, мнемічні вправи й власне катарсис як лікування душі за допомогою музики. Вони не піддавалися зневірі та тузі завдяки музиці, яка позбавляла їх дратівливості й гніву. Музика належить до комплексу катарсичних вправ, суть яких полягає у відновленні душевної рівноваги.
Ще більше очищення зі здоров’ям пов’язує Платон, для якого катарсис починається з уживання “справжнього знання” як “їжі для душі”. Прекрасне, здатність людини пам’ятати ідеальні образи, виражені в душі, дозволяє, за Платоном, людині стати на шлях очищення від минущого, принесеного.
Чистота в Платона безпосередньо пов’язувалася з красою. Усі кращі якості людського характеру – краса, шляхетність, мужність і навіть знання – результат очищення: “Чи не потрібно назвати і розсудливість, і справедливість, і мужність, і саме розуміння очищенням?” Відповідно до цього й усі недоліки можуть бути виправлені лише шляхом очищення: від фізичної потворності очищає гімнастика, від хвороб – медицина, від незнання – навчання, від моральних недоліків – мистецтво.
Арістотель, хоча й визнавав катарсичну роль музики, основну катарсичну властивість приписував пізнанню. Теорію катарсису Арістотель також застосував до аналізу трагедії. Знамените визначення трагедії Арістотеля засноване на понятті катарсису: “Трагедія є наслідування дії, серйозної і закінченої, що має певний обсяг, наслідування за допомогою мовлення, що прикрашене у кожній зі своїх частин по-різному; за допомогою дії, а не розповіді, що очищує через жаль і страх”1.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)