Культурологія – Шейко В. М. – 2.4. Культурний герой у міфології
Епос, як культурний феномен, виникає на межі між міфом і літературою. Міф пов’язаний “з патріархатом, який висунув на перший план героїчну особистість у вигляді чоловічого індивідуума”1. Вивільнюваний індивідуум уже починав розуміти переваги автономного існування Він ставав на шлях нескінченно різноманітного розвитку внутрішніх і зовнішніх функцій свого індивідуального існування.
Міфоепічний період був тим періодом, коли реалізовувався общинно-родовий індивідуальний героїзм. Героїчна особистість на цьому етапі культурного розвитку ще відчуває свою спільність із родом, але все-таки відрізняє себе від нього. Вона продовжує бути носієм родової міці й авторитету, усіма силами прагнути захистити свій колектив під час небезпеки. Герой у міфології – наділена майже надприродною силою людина, яка цінує не тільки своє внутрішнє “Я”, але й сповнена рішучості, у разі потреби, захищати свій рід або плем’я. У міфологічному періоді герой ще не звертав уваги на складність і строкатість дійсності, міф ще не знає індивідуального героя, у ньому все – і люди, і час – гранично узагальнене. Час у міфі чужий історизму. Час і вічність у міфі не мають істотних відмінностей. В епосі зображуваний героїчний індивідуум ставить перед собою індивідуальні цілі, які можуть досягатися як з великою легкістю, так і з великими труднощами.
Первісна людина не виокремлює себе із природного середовища, саме тому природа часто уявлялася в людських формах, наприклад: космос був велетнем, небесні світила – богами або героями, а людське суспільство описувалося в термінах природи.
Тривалий час людина ніяк не виокремлювала себе як особистість із соціуму. І в цьому розумінні міфічний герой передперсональний. У безлічі міфів різні сфери природи або конкретні ділянки її (ліси, ріки) персоніфікуються духами-хазяїнами, а людську громаду, що ототожнюється зі своїм родом або племенем, представляють найдавніші міфологічні персонажі – культурні герої. Культурні герої представляють не індивідуальну самосвідомість, вони моделюють людське начало як таке. Дії культурного героя спрямовані на створення елементів Космосу, введення звичаїв і культурних навичок. Поруч із культурним героєм часто перебуває антигерой, котрий невдало наслідує героя, здатен породити негативні елементи природи й культури. Культурні герої є історичними попередниками образів богів і епічних богатирів, на місці антигероїв маємо хитрунів казок про тварин і персонажів шахрайських романів.
Культурні герої пов’язані з тотемізмом. їхня тотемічна природа заміняє диференціацію культури й природи. Однак знаменитий давньогрецький Прометей чітко протистоїть богам саме як захисник людства, а його брат Епіметей, що прийняв Пандору з її злими дарунками, є варіантом негативного культурного героя.
Культурні герої богатирського типу (Геракл, Тесей, Ясон, скандинавський бог Тор, персонажі індійської “Рамаяни”, англо-скандинавського “Беовульфа”, російських билин) представляють сили Космосу, що борються проти демонічних, хто-нічних “чудовиськ”, які несуть хаос, загрожують мирному співіснуванню людей. Саме герої богатирського типу представляють колективне начало впорядкованого Космосу.
Магістральна тема міфу – утворення елементів природи й культури обожненими силами (предками). Деміурги виготовляють артефакти культури як ремісники. Культурні герої добувають їх (іноді викрадають) у первісних охоронців.
Міфоепічний герой зустрічає безліч перешкод на своєму шляху і влаштовує життя по-своєму. Героїчна особистість виступає у вигляді чоловічого індивідуалізму.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)