Російський учений М. М. Бахтін на означення особливого пласту народної культури, яка існує поза офіційною серйозною сферою, ввів термін сміхова культура. В середні віки сміх витіснявся звідусіль, офіційна культура визнавала тільки серйозний тон. Серйозність

7.1. Арабо-мусульманська цивілізація У середні віки значного розквіту набула культура створена арабами та іншими народами Близького та Серед нього Сходу, Північної Африки та Південно-західної Європи. Цьому сприяло утворення в Аравії у VII ст. теократичної

У середні віки – період значних досягнень у науці та мистецтві Китаю – духовне життя китайського суспільства протікало під впливом дзен-будизму, який виник у Китаї в VI ст. від зближення буддизму з даосизмом (найбільшого

На кінець середньовіччя вільна думка людини, вважаючи обтяжливою для себе церковну опіку, повернула до пізнання того, що їй було найближче, – до реального світу й особливо людини у всіх виявах її фізичної та духовної

Треченто (з італ. – букв, триста) – італійська назва на позначення XIV ст. – першого періоду італійського Відродження, що визначив напрям, програму і дав перші зразки нової-культури. Данте, Петрарка, Боккаччо одними з перших захопилися

Чинквеченто (Високий Ренесанс) – період доби Відродження (кінець XV – перша третина XVI ст.), епоха найвищих його досягнень, а наприкінці – час кризи гуманістичних ідеалів. Роздрібнена Італія в кінця XV ст. потерпає від низки

9.1. Реформація та її вплив на культуру Нова доба сприйняла від Ренесансу уявлення про цінність індивідуальності та зачатки індивідуалізму; філософське і релігійне вільнодумство; політичну ідеологію “макіавеллізму”; довіру до розвивальної освіти; вимогливість до смислів і

У світі, який похитнувся, центральною проблемою став пошук того, що допоможе людині “встояти”. Перша точка опертя – Бог як першопричина і мета людського існування, тому культура, що виникала, була екзальтовано релігійною. Друга – розум

Найяскравіший період в образотворчому мистецтві припадає на 80-ті роки XVI ст. – 80-ті роки XVII ст. -“золоте століття іспанського живопису”. Підвалини іспанської духовності заклала доба реконкісти – довготривалої та надзвичайно важкої національно-визвольної боротьби іспанців

У XVII ст. нідерландське мистецтво поділилося на дві школи – фламандську і голландську – у зв’язку з поділом самих Нідерландів у результаті революції на дві частини: Голландію та Фландрію (нинішня Бельгія). Історичний їх розвиток

“Вища верства” у добу абсолютизму Часом абсолютної” необмеженої монархічної влади в Західній Європі були XVI-XVII ст. та країнами, де абсолютизм виявився у класичній формі, в Європі була Франція, в Азії – Японія. Абсолютна безконтрольність

Класицизм виник па гребені суспільного піднесення французької нації та французької держави, оскільки саме у XVII ст. сформувалася єдина французька держава, що стала наймогутнішою абсолютистською монархією у Західній Європі. З цього часу і до кіпця

Просвітництво – доба філософів, соціологів, економістів, літераторів, які досить радикально вплинули па духовні орієнтири Європи і стали ідеологами буржуазно-демократичних змін. Просвітники виступали проти абсолютизму і втручання церкви у політичне життя, проти станових привілеїв, кріпосництва;

XIX ст. здається довшим, ніж попередні, оскільки його вирізняє надзвичайний соціальний та духовний динамізм – наполеонівські війни, зміна старих режимів в Європі; насичена новими теоріями ідейна атмосфера. Діалектика Г. Гегеля, еволюційна теорія Ч. Дарвіна

Раціоналістичний струмінь внесло в культуру й утвердження історизму – принципу діалектичного підходу до вивчення дійсності, який зобов’язує розглядати всі явища в їх виникненні й розвитку, зумовленості історичними фактами. Історизм вимагає розуміння істини як нескінченного

10.1. На зламі XIX та XX ст. Стиль модерн Час, про який йтиметься далі, називають новітньою добою, оскільки, порівняно з Новим часом, це зовсім інша культурна епоха. XX ст. зазнало стільки глобальних потрясінь, стільки

Уся історія мистецтва XX ст. – це розповідь про невпинні пошуки нової точки опори. Якщо світ став ворожою силою, природно було звернутися до одинаків, здатних витримати цей тиск ззовні. Ще в англійського письменника Дж.

Середина XX ст. – роки війни і післявоєнної відбудови, час осмислення катастрофізму епохи. Саме тоді обмірковували не тільки політичні та соціальні чинники, а й людський фактор: чому людина виявляється здатною на неймовірну жорстокість, підвладність

Ідея стоїцизму мужньої особистості, яка сміливо не погоджується з тиском обставин, найповніше втілилась у творах А. Камю: притчі-хроніці “Чума” та ессе “Міф про Сізіфа”. Чума у А. Камю була прообразом чумної навали фашизму. Життя

Можна, напевно, погодитися з тим, що роль молоді у суспільстві виявляється не в тому, скільки керівних посад різного рівня вона охоплює, а у тому впливі, який вона має на суспільну атмосферу, стиль життя, смаки,

Акмеїзм (з грец. – вершина, вищий ступінь чогось, квітуча пора) – літературний напрям у Росії, що виник приблизно у 1912-1913 рр. та існував до 1922 р. Його засновниками були поети М. Гумільов і С.

Теоретичні аспекти культурології: 1) в; 2) г; 3) а; 4) б; 5) а-2, б-3, в-4, г-5, д – 1; 6) в; 7) б; 8) б; 9) б; 10) в; 11) д; 12) г; 13)