Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 – Тацій В. Я. – Стаття 434. Касаційний розгляд
1. Касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
2. Після виконання дій, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, і вирішення клопотань учасників судового провадження суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.
3. Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження висловлюють свої доводи. Першою висловлює доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими висловлюють доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. За ними висловлюють доводи інші учасники судового провадження. Суд мас право обмежити тривалість висловлення доводів, встановивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що оголошується на початку судового засідання.
4. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду касаційної інстанції є обов’язковою, касаційний розгляд відкладається.
5. Після закінчення касаційного розгляду колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення.
1. Касаційний розгляд здійснюється згідно із встановленими процесуальним законом правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у гл. 32 КПК “Провадження у суді касаційної інстанції”. Зокрема, суд касаційної інстанції при касаційному розгляді, крім положень процесуального закону, передбачених у цій главі, повинен керуватися положенням статей 410-414 КПК при вирішенні питання про наявність для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, а також іншими нормами, передбаченими цим Кодексом, у першу чергу керуючись загальними засадами кримінального провадження та нормами, які регламентують права і свободи учасників судового провадження, тощо.
2. У призначений для проведення касаційного розгляду час головуючий відкриває судове засідання і оголошує про його початок.
Секретар судового засідання відповідно до ст. 342 КПК доповідає суду, хто з учасників судового провадження, викликаних та повідомлених, з’явився у судове засідання, встановлює їх особи, перевіряє повноваження захисників і представників, з’ясовує, чи вручено судові виклики та повідомлення тим, хто не прибув, і повідомляє причини їх неприбуття, якщо вони відомі.
Також секретар судового засідання повідомляє про здійснення повного фіксування судового провадження, а також про умови його фіксування. При цьому під повним фіксуванням судового провадження відповідно до ч. 5 ст. 27 КПК слід розуміти фіксування його за допомогою технічного засобу. Фіксування кримінального провадження за допомогою технічних засобів у разі неприбуття учасників судового провадження відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК не здійснюється.
Після цього головуючий оголошує склад суду, прізвища прокурора, потерпілого, цивільного позивача, засудженого (обвинуваченого, підозрюваного), захисника, цивільного відповідача, представника, перекладача, секретаря судового засідання, роз’яснює їм право відводу і з’ясовує, чи заявляють вони кому-небудь відвід. Питання про відвід вирішується судом згідно зі статтями 75-81 КПК (див. коментар до цих статей).
Судовий розпорядник надає особам, які беруть участь у підготовчому провадженні, пам’ятку про їхні права та обов’язки, передбачені КПК. Після ознайомлення учасників судового провадження з пам’яткою головуючий з’ясовує, чи ознайомились вони з її змістом, а також чи зрозумілі їм їхні права та обов’язки, у разі необхідності за наявності питань щодо змісту пам’ятки додатково роз’яснює їх.
Виконавши дії, передбачені у статтях 342-345 КПК, суд касаційної інстанції повинен вирішити клопотання учасників судового провадження, якщо вони були заявлені. Наприклад, це може бути клопотання про відкладення касаційного розгляду у зв’язку з відсутністю захисника, участь якого є обов’язковою, клопотання про забезпечення засудженого до покарання у виді довічного позбавлення волі захисником, клопотання про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності тощо.
Після вирішення клопотань суддя-доповідач у необхідному обсязі доповідає зміст судових рішень, що оскаржуються (суть обвинувачення), касаційної скарги (допущені на думку скаржника порушення матеріального та/або процесуального права судами першої та/або апеляційної інстанцій, вимоги особи, яка оскаржила судові рішення) і заперечення на неї (доводи, які на думку учасника судового провадження спростовують обгрунтування або вимоги касаційної скарги).
3. Колегія суддів з огляду на кількість присутніх у судовому засіданні учасників судового провадження вправі обмежити тривалість висловлення доводів, установивши для всіх учасників судового провадження однаковий проміжок часу, про що головуючий оголошує на початку судового засідання.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження, присутні в судовому засіданні, висловлюють свої доводи щодо оскаржуваних судових рішень, допущених судами першої та апеляційної інстанцій порушень матеріального та процесуального права при їх постановленні, зміст та вимоги касаційних скарг або заперечень на них тощо.
Першою висловлює такі доводи особа, яка подала касаційну скаргу. Якщо касаційні скарги подали обидві сторони кримінального провадження, першими висловлюють свої доводи учасники судового провадження зі сторони захисту. Після них висловлюють доводи особи, які подали заперечення на касаційну скаргу. Якщо заперечення на касаційну скаргу прокурора подали потерпілий та засуджений (підозрюваний, обвинувачений), черговість висловлювання доводів залишається незмінною.
4. Не перешкоджає касаційному розгляду неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження, якщо ці особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, але не повідомили про поважні причини свого неприбуття до касаційного суду.
Касаційний розгляд відкладається, якщо в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких:
– є обов’язковою згідно з вимогами КПК. Наприклад, якщо засуджений (обвинувачений, підозрюваний), який перебуває під вартою, в касаційній скарзі чи клопотанні заявив про своє бажання брати участь у касаційному розгляді або до суду касаційної інстанції надійшло клопотання про звільнення засудженого (підозрюваного, обвинуваченого) від кримінальної відповідальності. Участь сторін кримінального провадження та потерпілого у такому разі згідно з ч. 1 ст. 288 КПК є обов’язковою;
– є обов’язковою за рішенням суду касаційної інстанції. Наприклад, засуджений підлягає обов’язковому виклику в судове засідання для участі в касаційному розгляді, якщо в касаційній скарзі порушується питання про погіршення його становища. Слід зауважити, що наявність клопотання учасника судового провадження про його бажання брати участь у касаційному засіданні не зобов’язує суд здійснити судовий виклик такої особи, оскільки згідно з ч. 1 ст. 134 КПК суд має право здійснити судовий виклик такої особи, якщо встановить наявність достатніх підстав вважати, що така особа може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.
Слід звернути увагу на те, що для розуміння учасниками судового провадження, участь кого із них у касаційному провадженні визнана законом чи судом обов’язковою, передбачено два види виклику до суду: перший – шляхом надіслання повідомлення; другий – власне судовий виклик. Зазначимо, що відповідно до ст. 134 КПК суд здійснює судовий виклик лише тих учасників кримінального провадження, участь яких у судовому провадженні є обов’язковою, натомість повідомлення учасників кримінального провадження згідно з ч. 2 ст. 111 КПК здійснюється у разі, якщо участь цих осіб у процесуальних діях не є обов’язковою. Також слід зазначити, що в повідомленні, крім іншого, має міститися вказівка щодо необов’язкової участі особи при проведенні процесуальної дії чи прийнятті судового рішення, зокрема касаційним судом.
Якщо ж усі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності, колегія суддів касаційної інстанції вправі ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження (детальніше про письмове касаційне провадження див. коментар до ст. 435 КПК).
5. Після заслуховування доводів учасників судового провадження щодо змісту та вимог касаційної скарги (скарг), заперечень на неї тощо колегія суддів виходить до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення. Під час ухвалення судового рішення ніхто, крім складу суду, який розглядає справу, не має права перебувати в нарадчій кімнаті. Нарада може бути перервана судом лише для відпочинку із настанням нічного часу, під час перерви судді не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні, а також розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті. Судове рішення ухвалюється за результатами наради судців шляхом голосування (простою більшістю голосів), від якого не має права утримуватися ніхто із суддів. Слід зазначити, що якщо складання судового рішення вимагає значного часу (внаслідок складності кримінального провадження), суд відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК має право обмежитися складанням і оголошенням резолютивної частини судового рішення, де має бути зазначено час оголошення повного тексту ухвали, яку підписує колегія суддів. Повний текст ухвали має бути складено та оголошено учасникам судового провадження не пізніше п’яти діб із дня оголошення її резолютивної частини. У разі незгоди із судовим рішенням (у цілому чи частково) кожен суддя зі складу колегії має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення. Зазначимо, що можливість висловлення суддею окремої думки є гарантією реалізації засад рівності, незалежності та об’єктивності його правової позиції. Про необхідність правового забезпечення таких принципів, зокрема, і через механізм висловлення суддею окремої думки, наголошено і у ст. 45 ЄКПЛ, де зазначається, що якщо рішення у справі повністю або частково не виражає одностайної думки суддів, кожний суддя має право викласти окрему думку.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)