Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 – Тацій В. Я. – Стаття 417. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції
1. Суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
1. Закриття кримінального провадження судом апеляційної інстанції забезпечує виконання одного із основних завдань кримінального провадження – охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу (див. ст. 2 КПК та коментар до неї).
Законодавець чітко передбачив підстави, за наявності яких суд апеляційної інстанції повинен скасувати обвинувальний вирок чи ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Перелік цих обставин передбачений ст. 284 КПК, він є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає. До таких обставин належать:
1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення;
2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;
3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливостей їх отримати;
4) набрання чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
5) смерть підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
6) існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановления ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
7) відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;
8) неотримання згоди держави на видачу особи стосовно кримінального правопорушення;
9) звільнення особи від кримінальної відповідальності;
10) відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Докладніше про підстави закриття кримінального провадження див. ст. 284 КПК та коментар до неї.
Указані обставини умовно можна розділити на дві групи: 1) реабілітуючи та 2) нереабілітуючі.
Реабілітуючі, до яких слід віднести: 1) встановлення відсутності події кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК), 2) встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК), 3) невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати (п. З ч. 1 ст. 284 КПК), свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відповідно до ст. 130 КПК (див. коментар вказаної статті) – до відшкодування (компенсації) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Суд апеляційної інстанції, встановивши будь-яку із реабілітуючих обставин, повинен закрити кримінальне провадження за умови, що в його ході встановлено як сам факт вчиненого діяння, так і наявність у ньому складу кримінального правопорушення, однак на підставі достовірної інформації про невинуватість обвинуваченого (вичерпана можливість для збирання додаткових доказів, а сумніви щодо винуватості не можуть бути усунуті, у зв’язку з чим повинні тлумачитись на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості) відсутні достатні докази, які вказують на вчинення цього діяння саме обвинуваченим.
Скасувавши вирок чи ухвалу з цих підстав, суд апеляційної інстанції зобов’язаний роз’яснити особі, відносно якої закрито кримінальне провадження, право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення її репутації.
Нереабілітуючими підставами закриття кримінального провадження є такі: 1) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) помер підозрюваний, обвинувачений, за винятком випадків, коли провадження є необхідним для реабілітації померлого (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК); 3) існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому ж обвинуваченню (п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК); 4) потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, – його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК); 5) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу (п. 8 ч. 1 ст. 284 КПК).
Закриття кримінальної справи за цими обставинами можливе лише у разі безумовного підтвердження матеріалами кримінального провадження події кримінального правопорушення, наявності в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення та причетності останнього до його вчинення.
Суд апеляційної інстанції може закрити кримінальне провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності лише за наявності на це згоди обвинуваченого. V разі коли обвинувачений проти цього заперечує, провадження в справі продовжується у звичайному порядку і закінчується ухваленням (прийняттям) судового рішення по суті.
Особа, стосовно якої закрито кримінальне провадження за нереабілітуючими підставами, тобто такими, які означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається, не вправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі кримінального провадження.
Судове рішення про скасування обвинувального вироку чи ухвали і закриття кримінального провадження суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали в порядку, передбаченому статтями 369-371, 375-376, 419 КПК (див. коментар до вказаних статей).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)