Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 – Тацій В. Я. – Стаття 393. Право на апеляційне оскарження
1. Апеляційну скаргу мають право подати:
1) обвинувачений, стосовно якого ухвалено обвинувальний вирок, його законний представник чи захисник – в частині, що стосується інтересів обвинуваченого;
2) обвинувачений, стосовно якого ухвалено виправдувальний вирок, його законний представник чи захисник – в частині мотивів і підстав виправдання;
3) підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник;
4) законний представник, захисник неповнолітнього чи сам неповнолітній, щодо якого вирішувалося питання про застосування примусового заходу виховного характеру, – в частині, що стосується Інтересів неповнолітнього;
5) законний представник та захисник особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру;
6) прокурор;
7) потерпілий або його законний представник чи представник – у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції;
8) цивільний позивач, його представник або законний представник – у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
9) цивільний відповідач або його представник – у частині, що стосується вирішення цивільного позову;
10) інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
1. Приводом до початку апеляційного провадження є апеляційна скарга, подана одним з учасників процесу, зазначеним у коментованій етапі.
Перелік осіб, наділених правом подати апеляційну скаргу, є вичерпним і поширювальному тлумаченню не підлягає.
Обвинуваченим є особа з моменту передання обвинувального акта до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК, до моменту набрання обвинувальним вироком законної сили.
Законним представником обвинуваченого Є особа, яка представляє інтереси обвинуваченого, якщо останній є неповнолітнім, визнаний у встановленому законом порядку недієздатним чи обмежено дієздатним (за умови, що особа не була визнана неосудною). Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім’ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Повноваження законного представника у даному провадженні мають бути підтверджені постановою слідчого, прокурора, ухвалою слідчого судді або суду про залучення особи як законного представника. При цьому законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, у тому числі правом апеляційного оскарження.
Захисником обвинуваченого є адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України і який залучений до участі у кримінальному провадженні обвинуваченим, його законним представником або іншими особами на прохання чи за згодою обвинуваченого, чи слідчим, прокурором, слідчим суддею або судом для здійснення захисту за призначенням. Повноваження захисника у даному провадженні мають бути підтверджені свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Законний представник і захисник можуть подати апеляційну скаргу виключно в інтересах особи, яку вони представляють, і ні в якому разі не всупереч їм.
Захисник обвинуваченого, який здійснював захист у суді першої інстанції, має право подати апеляційну скаргу за власною ініціативою, за умови, що після ухвалення судового рішення обвинувачений не відмовився від захисника. Апеляційну скаргу може подати і захисник, що не брав участі в розгляді справи судом першої інстанції, але уклав договір з обвинуваченим, його законним представником або іншими особами на прохання чи за згодою обвинуваченого, для ведення справи в апеляційному порядку.
Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право оскаржити обвинувальний вирок суду першої інстанції в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, тобто у тому випадку, коли зміст вироку (вступної, мотивувальної або резолютивної частин) прямо або опосередковано зачіпає інтереси обвинуваченого.
Обвинувачений, його законний представник і захисник мають право подати апеляційну скаргу на виправдувальний вирок лише в частині мотивів і підстав виправдання.
Підставами ухвалення виправдувального вироку є недоведеність того, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (див. ч. 1 ст. 373 КПК). Відповідно в апеляційній скарзі може порушуватися питання про виправдання особи за однією з трьох передбачених законом, але іншою, ніж та, на яку послався суд першої інстанції, підставою.
Обвинувачений та особи, що його представляють, можуть оскаржити формулювання мотивувальної частини виправдувального вироку, якщо, на їх думку, суд допустив формулювання, які залишають сумніви в невинуватості обвинуваченого або іншим чином компрометують його, й просити про виключення (зміну) таких формулювань.
Підозрюваний, обвинувачений, його законний представник чи захисник мають право подати апеляційну скаргу на інші судові рішення, які підлягають оскарженню, або ухвали слідчого судді, щодо яких законом визначена можливість подання апеляційної скарги (див. коментар до ст. 392 КПК).
На рішення суду про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру мають право подати апеляційну скаргу сам неповнолітній, його законний представник і захисник у частині, що стосується інтересів неповнолітнього.
На рішення суду про застосування до особи примусових заходів медичного характеру мають право подати апеляцію законний представник і захисник такої особи. Сама ж особа, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру, не є суб’єктом апеляційного оскарження.
Право на подання апеляційної скарги має право як прокурор, який брав участь у даному провадженні, так і службові особи органів прокуратури вищого рівня, незалежно від їх участі у судовому провадженні, зокрема, Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники.
Генеральний прокурор України, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право доповнити, змінити або відмовитися від апеляційної скарги, внесеної ними або прокурорами нижчого рівня.
Потерпілий, його законний представник або представник мають право подати апеляційну скаргу в частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею апеляційної скарги, така скарга може бути подана близьким родичем або членом сім’ї, якого визнано потерпілим за відповідною заявою (див. ст. 55 КПК та коментар до неї).
Цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві і їхнім представникам законом надасться право подати апеляційну скаргу тільки в частині рішень, що стосуються цивільного позову.
Представником потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України. Якщо потерпілим, цивільним позивачем або цивільним відповідачем є юридична особа, представниками їхніх інтересів можуть бути керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю (див. статті 58,63 КПК та коментар до них).
Право апеляційного оскарження мають також і інші особи, передбачені КПК. До таких належать:
– законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про поміщення до приймальника-розподільника для дітей або продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику (ст. 309 КПК);
– законний представник особи, стосовно якої прийнято рішення про направлення до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні (ст. 309 КПК);
– особи, на майно яких накладено арешт (ст. 309 КПК);
-особи, щодо яких прийнято рішення про тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, що посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа – підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність (ст. 309 КПК);
– особа, щодо якої прийнято рішення про відсторонення її від посади (ст. 309 КПК);
– особи, яким слідчим суддею відмовлено у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернуто скаргу на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній (статті 304,309 КПК);
– особа, яка звернулася із заявою про роз’яснення судового рішення, та учасники судового провадження стосовно ухвали про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні (ст. 380 КПК);
– засуджений, його захисник або законний представник стосовно ухвали суду про вирішення питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539 КПК);
-особа, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисник чи законний представник (ст. 583 КПК);
– особа, до якої застосовано екстрадиційний арешт, її захисник чи законний представник (ст. 584 КПК);
– особа, щодо якої прийнято рішення про видачу, її захисник чи законний представник (ст. 591 КПК);
-орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про виконання вироку суду іноземної держави (ст. 603 КПК);
– орган, що подав клопотання, особа, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України (ст. 610 КПК).
(2 votes, average: 4,50 out of 5)