Кримінальне право України – Кузнецов В. В. – 2. Грабіж (ст. 186 КК). Відмінність грабежу від розбою

1. Поняття об’єкта складу злочину, його значення для визначення характеру суспільної небезпеки діяння. Класифікація об’єктів

Об’єктом злочину Є суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюються або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди. До Обов’язкових Ознак об’єкта злочину відносять суспільні відносини, до факультативних – предмет злочину і потерпілого від злочину.

Суспільні відносини, як об’єкт злочину, мають внутрішню структуру. Структурними елементами суспільних відносин є: суб’єкти суспільних відносин, предмет, із приводу якого існують суспільні відносини, суспільно корисна діяльність (соціальний зв’язок) як зміст суспільних відносин.

У теорії кримінального права широке розповсюдження отримала тричленна класифікація об’єктів злочину на загальний, родовий та безпосередній. Це – класифікація “по вертикалі”.

Загальним об’єктом Злочинів визнається вся сукупність суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом.

Під родовим об’єктом Злочинів прийнято розуміти суспільні відносини, на які посягає певна група злочинів. Це можуть бути тотожні, або однорідні, суспільні відносини, які охороняються комплексом взаємопов’язаних кримінально-правових норм. Родовий об’єкт злочинів найчастіше вказується в назвах розділів Кримінального кодексу. Наприклад, розд. XVII має назву “Злочини у сфері службової діяльності”.

Безпосередній об’єкт – це суспільні відносини, на які посягає конкретне злочинне діяння. Безпосередній об’єкт – це суспільні відносини, поставлені під охорону конкретного кримінального закону.

У теорії кримінального права широко розповсюджена триступенева класифікація багатооб’єктних злочинів “по горизонталі”. Суть цієї класифікації полягає в тому, що на рівні безпосереднього об’єкта вирізняються основний, додатковий та факультативний безпосередні об’єкти злочину (класифікація “по горизонталі”).

Основний безпосередній об’єкт – це суспільні відносини, порушення яких складає соціальну сутність злочину, основний безпосередній об’єкт в вирішальній ступені визначає суспільну небезпечність конкретного злочину.

Додатковий безпосередній об’єкт Злочину – це суспільні відносини посягання на які не являються суттю цього злочину, але вони порушуються, або ставляться в загрозу порушення поряд з основним безпосереднім об’єктом.

Факультативним безпосереднім об’єктом Злочину визнаються суспільні відносини, які даний злочин в одних випадках порушує, а в інших не порушує.

Об’єкт злочину має важливе практичне значення: для відмежування злочинів від інших правопорушень; для визначення соціальної сутності злочину; для визначення суспільних відносин, які потребують кримінально-правової охорони; для класифікації всіх злочинів; для встановлення характеру та ступеня суспільної небезпечності злочину; для правильної кваліфікації злочину.

2. Грабіж (ст. 186 КК). Відмінність грабежу від розбою

Стаття складається з п’яти частин, що містять заборонювальні норми. Родовим та безпосереднім об’єктом Злочину є врегульовані законом суспільні відносини власності. Якщо при грабежі застосовується насильство, то додатковими необхідними безпосередніми об’єктами злочину виступають здоров’я, психічна або фізична недоторканність людини. Предметом Злочину є чуже майно.

Об’єктивна сторона Грабежу (ч. 1 ст. 186 КК) передбачає відкрите викрадення чужого майна. Обов’язковими ознаками об’єктивної сторони грабежу є: 1) дія (відкрите, незаконне, безоплатне, поза волею власника вилучення чужого майна); 2) наслідок, що полягає в заволодінні винним чужим майном; 3) причиновий зв’язок між дією та наслідком, а також 4) спосіб вчинення злочину, який характеризується відкритістю.

Викрадення вважається відкритим, коли воно: а) здійснюється у присутності власника або іншої особи і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій; б) вчиняється винним, який помиляється і вважає, що його бачать, а фактично його дії не були помічені власником або іншою особою; в) було помічене власником чи іншою особою і, незважаючи на це, продовжується винним з метою заволодіння майном або його утримання.

Грабіж є злочином з матеріальним складом. Він вважається закінченим з моменту протиправного вилучення майна і отримання винним реальної можливості розпорядитися чи користуватися таким майном (сховати, передати іншим особам, вжити за призначенням тощо).

Суб’єкт Злочину – фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку.

Суб’єктивна сторона Злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Кваліфікуючими ознаками Злочину (ч. 2 ст. 186 КК) є вчинення його: 1) з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого; 2) з погрозою застосування такого насильства; 3) повторно; 4) за попередньою змовою групою осіб.

Зокрема, Насильство, що може бути застосоване під час грабежу та кваліфікуватиметься за ч. 2 ст. 186 КК, не має бути небезпечним для життя і здоров ‘я потерпілого. Під таким насильством слід розуміти умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання удару, побоїв, незаконне позбавлення волі) за умови, що вони не були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяння (п. 5 ППВСУ “Про судову практику у справах про злочини проти власності” від 6 листопада 2009 р. № 10). Такі насильницькі дії, вчинені під час грабежу, повністю охоплюються ч. 2 ст. 186 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребують.

Не утворюють насильства при грабежі (ч. 2 ст. 186 КК) викрадення способом “хапка” (хапання) чи “висмикування” відповідного чужого майна (наприклад, сумки, яку тримає у руці потерпілий), оскільки винна особа за таких умов застосовує не насильство, а розраховує на несподіваність і раптовість своїх дій.

Насильницькі дії при грабежі можуть застосовуватись і для утримання майна, викраденого без застосування насильства. Кваліфікується такий злочин загалом за ч. 2 ст. 186 КК. Якщо ж грабіжник під час затримання залишив вилучене майно та застосував насильство, щоб уникнути затримання, то він відповідатиме за замах на грабіж за ч. 2 ст. 15 КК та відповідною частиною ст. 186 КК, а за наявності заподіяних під час ухилення від затримання тілесних ушкоджень – за відповідний злочин проти життя та здоров’я особи за сукупністю злочинів.

Погроза застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров ‘я потерпілого – це психічне насильство, яке полягає в залякуванні потерпілого негайним застосуванням до нього такого фізичного насильства.

Особливо кваліфікуючими ознаками Злочину є вчинення його: 1) з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; 2) завдання злочином значної шкоди потерпілому (ч. 3 ст. 186); 3) у великих розмірах (ч. 4 ст. 186); 4) в особливо великих розмірах; 5) організованою групою (ч. 5 ст. 186).

Про зміст деяких кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак грабежу див. у примітці до ст. 185 КК.

Відмінність грабежу від розбою Полягає передусім в моменті закінчення злочину, способі вчинення злочину та в характері й ступені насильства. Зокрема, якщо склад грабежу є матеріальним, то розбою – усіченим. Спосіб вчинення грабежу носить відкритий характер, а спосіб вчинення розбою полягає в нападі (як відкитому, так і прихованому, тобто вчиненого, наприклад, із засідки). Насильство (як фізичне, так і психічне), яке може бути застосоване під час грабежу, не повинно бути небезпечним для життя і здоров’я потерпілого. Навпаки при розбої застосовується насильство, яке є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого. При цьому оцінка небезпечності насильства, яке виявляється в погрозі, а звідси й розмежування грабежу і розбою, повинна проводитися не стільки на суб’єктивному сприйнятті небезпечності потерпілим, скільки на об’єктивних критеріях і з урахуванням дійсності, реальності й характеру можливого насильства. Наприклад, показування винним кулака чи замахування ногою є, безумовно, погрозою, але реалізація її у вигляді ударів рукою чи ногою в принципі не містить загрози життю і здоров’ю (грабіж), а демонстрація ножа або пістолета ні у кого не викличе сумніву щодо небезпечності цих предметів для життя і здоров’я потерпілого (розбій).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Кримінальне право України – Кузнецов В. В. – 2. Грабіж (ст. 186 КК). Відмінність грабежу від розбою