Кримінальне право України – Кузнецов В. В. – 1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі
1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Конституційні положення щодо дії закону про кримінальну відповідальність у часі
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі – це
Можливість застосування кримінального закону залежно від часу вчинення злочину. Згідно з ч. 2 ст. 4 КК злочинність і караність діяння а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння.
Порядок набрання чинності законом про кримінальну відповідальність визначено у ст. 94 Конституції України. Відповідно до цієї статті, закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує та офіційно оприлюднює його. У цей же термін Президент України може скористатися правом вето і повернути закон з умотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо за повторного розгляду закон буде прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.
Офіційне оприлюднення Закону про кримінальну відповідальність є опублікування його в газетах “Голос України” й “Урядовий кур’єр”, а також у журналах “Відомості Верховної Ради України”, “Офіційний вісник України” та “Офіційний вісник Президента України”. Днем оприлюднення закону про кримінальну відповідальність є дата першого опублікування його в будь-якому з названих видань (Указ Президента України 10 червня 1997 року № 503/97 “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”).
Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через 10 днів після дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено законом, але не раніше від дня його опублікування (ч. 1 ст. 4). Зміст цього положення й аналіз опублікованих законів свідчать про те, що новий закон може набрати чинності, по-перше, після 10 днів від дня його офіційного оприлюднення (опублікування); по-друге, від дня оприлюднення закону чи від строку, зазначеного у ньому. Наприклад, новий КК був прийнятий 5 квітня 2001 р., а набрав чинності з 1 вересня 2001 р. Закони, в яких вказано день набрання ними чинності, застосовуються щодо діянь, учинених у цей день.
Припинення чинності Закону про кримінальну відповідальність означає, що його норми не можуть застосовуватися до передбачених у ньому діянь.
Підставами припинення Чинності законом про кримінальну відповідальність є:
1) скасування закону про кримінальну відповідальність;
2) заміна закону про кримінальну відповідальність іншим законом;
3) закінчення строку дії, на який закон був виданий.
2. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК)
Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим і безпосереднім об’єктом Злочину є здоров’я особи.
Об’єктивна сторона Злочину (ч. 1 ст. 133 КК) полягає у зараженні однією особою іншої венеричною хворобою.
До Венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом і вражають передусім органи сечостатевої системи (наприклад, сифіліс, гонорея, м’який шанкр, паховий лімфогранулематоз, трихомоніаз тощо). Способи зараження іншої особи венеричною хворобою можуть бути різними (статеві зносини, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поцілунки, порушення правил гігієни у побуті, сім’ї чи на роботі тощо) і не впливають на кваліфікацію. Згода потерпілого, наприклад, на статеві зносини з особою, хворою на венеричну хворобу, що призвело до зараження, не виключає протиправності діяння.
Злочин є закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу (матеріальний склад).
Суб’єкт Злочину спеціальний – фізична осудна особа з 16-річного віку, яка хворіє на венеричну хворобу і знає про її наявність.
Суб’єктивна сторона Злочину характеризується умислом або необережністю (злочинною самовпевненістю).
Кваліфікуючими ознаками Злочину (ч. 2 ст. 133 КК) є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; 2) зараження двох або більше осіб (як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами) або неповнолітнього (тобто особи, якій на момент вчинення злочину не виповнилося 18 років).
Особливо кваліфікуючою ознакою Злочину (ч. 3 ст. 133 КК) є спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, смерті людини, втрати будь-якого органа або його функцій, психічної хвороби або іншого розладу здоров’я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності або непоправного знівечення обличчя тощо).
(2 votes, average: 3,50 out of 5)