Криміналістика – Волобуєв А. Ф. – 4. Трасологічні дослідження: види, питання, які ними вирішуються; підготовка і оформлення матеріалів для експертиз
Важливо не тільки зібрати сліди, а й отримати необхідну для розслідування злочинів інформацію (тобто “прочитати” сліди).
Реалізація інформаційно-доказового потенціалу трасологічних слідів може відбуватися за такими напрямками.
Візуальний аналіз матеріальної обстановки місця події та прилеглої території. Наприклад: у процесі огляду місця події, спеціаліст звернув увагу на доріжку слідів, що вела від будинку потерпілого, і встановив, що малюнок підошви взуття, який відобразився у ній, не належить ні взуттю потерпілого, ні взуттю кого-небудь із членів слідчо-оперативної групи. Разом зі співробітником оперативного підрозділу він пішов доріжкою слідів, яка привела до будинку, де мешкали раніше засуджені Д. і Ю., які (як виявилося згодом) і вчинили цей злочин6.
Перевірка за криміналістичними обліками.
Наприклад, у процесі огляду місця події за фактом убивства спеціалістом було вилучено сковороду, на якій було виявлено слід пальця руки, утворений речовиною бурого кольору, схожою на кров. Спеціаліст перевірив виявлений слід за дактомасивом (АДІС) раніше засуджених осіб і встановив, що слід залишено великим пальцем правої руки раніше засудженим С. Через годину після встановлення приналежності сліду підозрюваного було затримано7.
Попереднє дослідження речових доказів.
Вирішуються практично всі питання, результати в більшості мають орієнтовне значення, в деяких випадках – доказове, а довідка спеціаліста стає джерелом доказів як документ (ч. 2 ст. 65, ст. 83 КПК України).
Результати попереднього дослідження мають значення в процесі вирішення питання про порушення кримінальної справи, розроблення слідчих версій і розкриття злочину за “гарячими слідами”. Наприклад, коли спеціаліст вже під час огляду місця події може встановити за слідами взуття – кількість злочинців, їхню стать, зріст, модель взуття й ін. Такі вихідні дані дозволяють значно звузити групу підозрюваних, що є гарантом раціональності й ефективності діяльності, спрямованої на розкриття й розслідування злочинів.
Також метою попереднього дослідження може бути встановлення механізму слідоутворення. Зокрема, лише за допомогою аналізу слідів на замку, особливостей його навішення й слідів на дверях установлено, що стулки дверей можуть розходитися, утворюючи щілину, у якій оголюється дужка замка; через неї злочинець, перебуваючи у дворі магазину, наносив удари по замку (П. С. Кузнєцов).
Проведення судової експертизи – процесуальна форма трасологічних досліджень. Експертне дослідження – це використання спеціальних знань експерта для виявлення та пояснення таких, що мають значення для справи, фактів в об’єктах, наданих на експертизу (І. Л. Петрухін). Значення висновків експерта неможливо переоцінити, адже їх використовують в оперативно-розшукових цілях, для розв’язання тактичних завдань, для побудови версій, планування розслідування, обгрунтування відносності об’єктів до розслідуваної події і реалізації їх доказової функції. Експертизами вирішуються остаточно всі види питань. Результати е доказами, а висновок експерта – джерелом доказів (ч. 2 ст. 65 КПК України).
За слідами рук проводять дактилоскопічну експертизу, за іншими слідами-відображеннями і деякими слідами-предметами – трасологічну експертизу, які належать до класу криміналістичних експертиз.
Трасологічними дослідженнями розв’язують питання трьох груп (видів).
1. Діагностичні питання: стосовно механізму і умов виявлення слідів, тобто встановлення різних обставин події (часу, кількості учасників, способів дії); встановлення ознак, що характеризують слідоутворюючий об’єкт: людину (фізична сила, зріст, особливості ходи), знаряддя, засоби вчинення злочину (їх особливості), взуття, шини (специфіка малюнку, виробництва); визначення напрямку руху людини, транспортного засобу, взаєморозташування слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів тощо.
2. Установлення групової належності – визначення групи (класу, роду, виду тощо), до якої належить слідоутворюючий об’єкт за слідами-відображеннями (статі, віку людини, форми і моделі взуття, типу, моделі шини), слідів-предметів, речовин; належності виробів до однієї партії продукції – за ознаками загального походження; однорідності речовин, вилучених на місці події та виявлених у підозрюваного (на одязі тощо).
3. Ідентифікаційні питання: ототожнення слідоутворюючих об’єктів за слідом-відображенням; цілого за частинами.
На експертизу направляються як об’єкти дослідження – сліди (предмети, речовини), об’єкти-слідоносії, їх частини зі слідами-відображеннями, копії слідів-відображень, вилучені з місця події, які мають бути належним чином упаковані, опечатані, забезпечені пояснювальним написом, засвідченим підписами слідчого і понятих. Для вирішення ідентифікаційного питання надсилаються об’єкти, які можливо залишили слід і вилучені в осіб, причетних до зло чину (наприклад, взуття), або експериментальні зразки (відбитки пальців рук, зліпки слідів шини), всі частини, які можливо складали одне ціле.
Експериментальні зразки відбираються згідно з правилами ст. 199 КПК України (постанова, протокол). Вони теж мають бути належним чином оформлені, щоб була забезпечена їх схоронність.
Істотний вплив на результат експертизи надає якість зразків, тому виготовленню їх слід приділяти особливу увагу. Зразки, як правило, виготовляються не в одному, а в двох-три екземплярах, що дозволяє експертові переконатися в стійкості ознак, вибрати ті екземпляри, в яких найчіткіше відобразилися ознаки, що мають значення для даної експертизи.
Крім того експертові надаються матеріали справи, експертизи, що відносяться до предмету. Чим більше експерт має відомостей про обставини справи, що мають значення для його дослідження, тим ефективніше буде результат дослідження. До таких обставин, відносяться відомості про об’єкт, підданий ідентифікації (перевірці), про сліди, зразки для порівняльного дослідження та ін. Так, взуття, шини і багато інших об’єктів трасологічної експертизи в процесі їх експлуатації швидко зношуються, у них зникають одні ознаки і з’являються інші. Внаслідок цього знання експертом умов і часу експлуатації, ремонту подібних об’єктів є однією з гарантій правильності його висновків.
Те саме можна зазначити про інші сліди, зокрема сліди взуття. Відомо, наприклад, що сліди, залишені на вологому глинистому грунті, після просихання грунти зменшуються в розмірах. Сліди на торф’яних грунтах після їх зволоження, навпаки, збільшуються в розмірах. Не знаючи, на якому грунті і за яких умов виявлений слід, експерт може допустити мимовільну помилку в своєму висновку.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)