Криміналістика – Волобуєв А. Ф. – 2. Поняття і стисла характеристика об’єктів криміналістичного зброєзнавства
Об’єкти криміналістичного зброєзнавства.
Зброя та її частини – вогнепальна і холодна.
Ручна вогнепальна зброя – це механічний пристрій, призначений для багаторазової дії з метою ураження цілі снарядами, що викидаються, енергією газів згорання вибухової речовини. До таких слід віднести гвинтівки, пістолети, автомати, кулемети та ін.
При віднесенні об’єктів до категорії вогнепальної зброї необхідно виділяти два підходи (Я. В. Новак).
Якщо об’єкт заводського виготовлення, то для визнання його вогнепальною зброєю (із зазначенням конкретної моделі) достатнім буде лише факт наявності в конструкції основних частин зброї, які визначають її функціональне призначення, тобто ствола, ударно-спускового, замикаючого механізмів та інших деталей, якщо вони в комплексі дають змогу здійснити постріл. Якщо ж це саморобні пристрої, пристосовані з інших стріляючих механізмів, то для визнання їх вогнепальною зброєю обов’язковими є такі умови: наявність ствола; здатність конструкції здійснювати постріли з використанням вибухового складу без її руйнації; наявність при цьому в снаряда відповідної убивчої сили (уражуючої дії).
До вогнепальної слід відносити також зброю, в якій роль снаряда виконує стиснена газова суміш, її ще називають “газовою зброєю”, оскільки вона відповідає всім цим ознакам. Останнім часом в обігу з’явилась зброя, роль снаряда в патронах якої виконує гумова “куля”. Таку зброю не можна відносити до розряду бойової, але цей вид зброї можна віднести до вогнепальної в силу відповідності її характеристик зазначеним вище ознакам.
Важливе значення для оперативно-слідчої та експертної практики має класифікація вогнепальної зброї. Існують різні критерії для поділу, найбільш уживані з яких: цільове призначення, спосіб виготовлення, особливості конструкції та умови виготовлення; конструкційні особливості каналу ствола; калібр зброї. Зокрема, за цільовим призначенням виділяють бойову (військову і цивільну), мисливську і спортивну (за винятком пневматичної) зброю.
Холодна зброя – предмети, спеціально виготовлені для безпосереднього заподіяння тілесного ушкодження, призначені для нападу і активного захисту, що не мають прямого виробничого або господарсько-побутового призначення8.
Ознаки холодної зброї: конструкція, розміри, матеріал (тривкість, повна чи часткова твердість). Це має забезпечувати досягнення мети нападу чи активного захисту.
В криміналістичних цілях важливе значення має класифікація холодної зброї. Найбільш суттєвими підставами для поділу слід вважати: цільове призначення, спосіб виготовлення, загальну конструкцію, принцип уражаючої дії, побудову і спосіб утримання та застосування.
Не є холодною зброєю вироби господарсько-побутового, виробничого, спортивного та іншого призначення, що схожі на холодну зброю за зовнішнім виглядом та/або конструктивно, проте не мають всього комплексу суттєвих ознак, притаманних холодній зброї.
Боєприпаси до ручної вогнепальної зброї – предмети одноразового використання, призначені для ураження об’єкта пострілом. Складаються з пороху, снаряда (кулі, дробу, картечі), пижа, прокладки – для мисливської зброї, гільзи (переважно з капсулем), яка з’єднує боєзаряд в одне ціле – унітарний патрон.
Гільза – це тонкостінна стаканоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні – дробу і пижів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовляється з металу або картону (рідше з пластмаси).
Для нарізної зброї снарядом є куля – це металеве (найчастіше свинцеве) тіло, різне за формою для стрільби з вогнепальної зброї. Кулі в нарізній зброї бувають оболончасті, напівоболончасті й безоболончасті.
У бойовій зброї використовують кулі спеціального призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, розривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги – куля, осереддя якої розташоване так, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту. Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою бувають: круглі (кулясті), стрілкові, турбінні й комбіновані.
Снаряди для мисливської гладкоствольної зброї – дріб (свинцеві кульки, рідше шматочки свинцю). Дріб, що має діаметр понад 5 мм, називається картеччю.
Як вибухівка застосовується порох (вибухова речовина, застосовувана у зарядах вогнепальної зброї). Порох поділяють на види: димний (під час згорання виділяється певна кількість диму) і бездимний (згорає без виділення диму), крупнозернистий та дрібнозернистий.
Для спорядження патронів до мисливської зброї використовують пижі та прокладки на порох і дріб. Пиж – шматок войлоку або іншого щільного матеріалу, який відокремлює в заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні й додаткові. За матеріалом пижі поділяють на повстяні, картонні, деревинно-волокнисті та ін. Прокладки призначені для зм’якшення поштовху порохових газів і запобігання деформації заряду.
Вибуховий пристрій – матеріально-технічна система одноразового застосування, що складається із заряду хімічної вибухової речовини, конструктивно об’єднаної із засобом його підривання і призначена для вчинення в злочинних цілях вибуху, що має достатню вражаючу. Це вироби, конструкційно призначені для ураження людей, тварин і подолання різних перешкод за допомогою вибухової хвилі чи осколків, що отримують спрямований рух унаслідок термічного розкладання вибухівки чи її замінника.
Вибухові пристрої складаються з корпуса, в якому міститься заряд вибухівки, приводного (реагуючого) пристрою і детонатора.
Розрізнять вибухові пристрої: штатні (серійного, заводського виготовлення) – ручні гранати, стаціонарні міни, артилерійські снаряди тощо; саморобні – багатоваріантні за конструкцією від примітивних до значно складніших за штатні. Окремі зразки мають годинникові механізми, електроживлення. З метою маскування вибухові пристрої мають вигляд різноманітних побутових предметів – поштових посилок, авторучок тощо.
Залежно від конструкції приводного пристрою розрізняють контактні й безконтактні вибухові пристрої. Як складову вибухового пристрою виокремлюють детонатори, які бувають ударними, дистанційними, неконтактними (подається спеціальний сигнал, наприклад, радіо) тощо.
Вибухові речовини – хімічні сполучення чи суміші речовин, здатні до швидкої хімічної реакції, що супроводжується виділенням значної кількості тепла і утворенням газів, які миттєво поширюються зарядом шляхом горіння чи детонації (дія ударної хвилі).
Виокремлюють вибухові речовини однорідні за складом (порох, динаміт, гексоген, нітрогліцерин, піроксилін та ін.) і суміші (чорний порох із нітрогліцерином, суміші, виготовлені на основі аміачної селітри тощо).
Як замінники вибухівки в саморобних вибухових пристроях використовують різні речовини з окислювальними властивостями (нітрати, хлорати та ін.) або з легкозаймистими (нафтопродукти, фосфор, мука, крохмаль, солі деяких металів та ін.).
Сліди застосування зброї та вибухових пристроїв.
Сліди пострілу в широкому розумінні – все, що пов’язано із застосуванням вогнепальної зброї: зброя та інші приналежності й сліди пострілу у вузькому розумінні – сліди взаємодії механізму, частин зброї з боєприпасами і боєприпасів (насамперед, снаряда) з перешкодою. До останніх належать: стріляні снаряди, гільзи, пижі; частки речовин, що виникають при згоранні пороху, які викидаються з каналу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах; сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об’єкті; відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, що стріляла тощо.
На гільзі сліди виникають під час заряджання, в момент пострілу та екстрагування (видалення) із зброї.
На снаряді залишаються сліди каналу ствола (нарізів і полів).
На перешкоді виникають: 1) основні сліди – вогнестрільні ушкодження: наскрізні або пробоїни з вхідним і вихідним отворами9, наскрізні – вм’ятини та дотичні; 2) додаткові сліди – від динамічної, а також термічної дії газів, відкладення продуктів пострілу: поясок обтирання10, кіптява; незгорілі й напівзгорілі порошинки (є свідченням близького пострілу з дистанції до 1 м); опалення, розрив, штанцмарка (відбиток дульного зрізу) – постріл впритул.
Сліди холодної зброї – пошкодження, характер яких залежить від виду зброї за принципом дії, механізму дії, матеріалу перешкоди: розрізи, розруби, проколи, руйнування. Можуть використовуватися як сліди-відображення для ідентифікації конкретного екземпляра холодної зброї.
Сліди вибуху – зруйнування, знищення, пошкодження будівель, людей, майна, в осередку яких уламки вибухового пристрою, незгорілі залишки вибухівки.
Серед зазначених ручна вогнепальна зброя, боєприпаси до неї та сліди пострілу – об’єкти криміналістичної балістики,
(2 votes, average: 2,50 out of 5)