Криміналістика – Волобуєв А. Ф. – 2. Методи криміналістики
Криміналістика, як й інші самостійні науки характеризується не тільки специфічним предметом, але й особливими методами його пізнання, сукупність яких утворює методологічні основи даної науки. Але потрібно враховувати, що в криміналістиці тісно поєднуються, з одного боку, методи наукового пізнання свого предмету, аз іншого – методи практичної діяльності з розслідування злочинів. Обидва види пізнавальної діяльності грунтуються на використанні одних і тих же філософських, загальнонаукових та окремо-наукових методів.
Філософські методи – це найбільш загальні підходи до процесу пізнання, в основі яких знаходиться діалектичний метод, в межах якого знаходять своє відображення закони: а) про загальний взаємозв’язок явищ природи і суспільства; б) про безперервний розвиток і змінення предметів пізнання; в) про первинність матерії по відношенню до свідомості та її здатність до віддзеркалення; г) про перехід кількісних змін у якісні зміни; д) про єдність і боротьбу протилежностей. Філософський рівень методології проявляється у використанні її категорій: загального, особливого та одиничного; частини і цілого; форми і змісту ті ін. До цього ж рівня відносять і формально-логічні методи пізнання (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, гіпотеза тощо).
Загальнонаукові методи – це ті, що застосовуються в усіх або більшості наук. До них можуть бути віднесені: спостереження, опис, порівняння, вимірювання, експеримент, моделювання, математичні методи (вимірювання і рахування, геометричного і графічного аналізу тощо).
Окремонаукові методи – це ті, які використовуються в окремих науках, але оскільки криміналістика досліджує найрізноманітніші об’єкти вони використовуються і в криміналістичних дослідженнях. Це методи фізики, хімії, антропології, психології, соціології та ін.
У той же час потрібно розрізняти методи пізнання, які застосовуються криміналістом – науковцем і криміналістом – слідчим. У кожному з названих видів пізнавальної діяльності окрім загальних використовуються і специфічні методи, обумовлені взаємно пов’язаними, але ж все таки різними завданнями. У зв’язку з цим доцільним є розмежування методів криміналістики на: 1) методи наукового (теоретичного) пізнання; 2) методи практичного пізнання при розслідуванні злочинів.
Методи наукового (теоретичного) пізнання – це ті методи, які використовуються для вивчення предмету криміналістики і накопичення знань про нього. До таких методів можуть бути віднесені наступні.
Вивчення кримінальних справ (вивчення документів) – метод який використовується для накопичення знань про механізм вчинення злочинів і діяльність з їх розслідування. Кримінальна справа € зібранням процесуальних та інших документів, які детально відображають, з одного боку, обставини вчинення злочину (предмет доказування), а з іншого – слідчі ситуації та порядок дій органу дізнання і слідчого. Аналізу піддаються як протоколи слідчих дій (огляду місця події, допитів потерпілих, свідків, підозрюваних і обвинувачених, відтворення обстановки і обставин події), висновки експертиз, так і процесуальні рішення слідчого. В результаті вивчення великої кількості кримінальних справ встановлюються певні закономірності (залежності, зв’язки) між окремими елементами механізму злочинів, які мають статистичний характер (виражаються у відсотковому відношенні частоти їх прояву). Таким же чином встановлюються певні закономірності у діях органів дізнання і слідства – формуванні слідчих ситуацій і використанні певних способів дій та окремих прийомів збирання доказів.
Опитування осіб, які були учасниками слідчих дій – додатковий метод одержання інформації про предмет дослідження. Його використання обумовлено тим, що у матеріалах кримінальної справи далеко не завжди відображуються всі обставини злочину, які цікавлять дослідника-криміналіста. Як правило, не знаходять відображення у матеріалах справи і тактичні рішення слідчого. Тому в процесі наукового дослідження використовується формалізоване (анкетування) чи неформалізоване (інтерв’ювання) опитування учасників кримінального процесу: працівників правоохоронних органів (дізнавачів, слідчих, експертів); потерпілих і свідків; засуджених.
Вивчення опублікованої слідчої практики-метод, який полягає в аналізі надрукованих матеріалів практичного досвіду розслідування окремих злочинів (як правило, тяжких та особливо тяжких). Такі матеріали містяться у збірниках (бюлетенях), які видаються в системі Міністерства внутрішніх справ і Генеральної прокуратури України для обміну передовим досвідом розслідування злочинів.
Вивчення статистичних даних та аналітичних матеріалів щодо стану злочинності, виявлення і розкриття злочинів за певний період. Такі матеріали періодично готуються в системі Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Верховного Суду України і є додатковим джерелом інформації про предмет криміналістики.
Методи практичного пізнання при розслідуванні злочинів – це ті методи, які використовуються слідчим та органом дізнання (а також прокурором і судом) для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження і використання доказів. Названі методи називають спеціальними методами криміналістики, оскільки вони були сформовані безпосередньо у науці криміналістики (власно криміналістичні методи), або були запозичені з інших наук і пристосовані для вирішення завдань розслідування злочинів. Спеціальні методи криміналістики можна розділити на: 1) методи пізнання, які застосовуються безпосередньо слідчим та органом дізнання: 2) методи пізнання, які застосовуються шляхом залучення спеціаліста або призначення експертизи (використання спеціальних знань).
Методами пізнання, які застосовуються безпосередньо слідчим (органом дізнання), е методи, які входять в систему професійної підготовки слідчого. Ці методи вивчаються у навчальному курсі криміналістики при підготовці фахівців для відповідних підрозділів правоохоронних органів. До таких методів можуть бути віднесені:
– криміналістична діагностика, ідентифікація та встановлення
Групової належності;
– криміналістичні версії і прогнозування;
– методи, які використовуються при застосуванні криміналістичної техніки (фотографування, звуко – і відеозапису);
– методи, які використовуються при збиранні слідів – відображень (трасологія);
– методи криміналістичного дослідження документів;
– методи криміналістичного дослідження зброї та боєприпасів;
– методи використання ознак зовнішності людини та інші.
Названа група методів є частиною змісту криміналістики і складає елемент її навчального курсу, орієнтованого на підготовку фахівців для правоохоронних органів.
Методами пізнання, які застосовуються шляхом залучення спеціаліста або призначення експертизи, є методи, запозичені в інших наук. Вони використовуються, як правило, без їх модифікації шляхом залучення спеціаліста до проведення слідчих дій (ст. 128-1КПК України) або призначення експертизи (ст., ст. 75, 76 КПК України). До таких методів, які найчастіше використовуються у названому аспекті, можуть бути віднесені:
– біологічні методи, які використовуються для дослідження об’єктів біологічного походження (крові та інших виділень організму людини або тварин, частинок шкіри, волосся, частинок рослин тощо);
– антропологічні методи, використання яких є потрібними при встановленні невідомого злочинця (опис зовнішності), встановленні особистості загиблої людини за кістками тощо;
– фізичні і хімічні методи, які використовуються при аналізі фізичних і хімічних властивостей матеріалів і речовин (речових доказів);
– психологічні методи, що використовуються при розробленні тактичних прийомів допиту та інших слідчих дій. Названа група методів належить до сфери використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, яка у навчальному курсі криміналістики висвітлюється в окремих темах та спеціальному курсі, в залежності від профілю підготовки фахівців.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)