Криміналістика – Волобуєв А. Ф. – 1. Поняття криміналістичної фотографії і криміналістичного відеозапису; сфера їх застосування, значення для розслідування злочинів, судового розгляду справ
1. Поняття криміналістичної фотографії і криміналістичного відеозапису; сфера їх застосування, значення для розслідування злочинів, судового розгляду справ
Важливим моментом діяльності, спрямованої на збирання інформації на досудовому слідстві, є фіксація такої інформації. При цьому слід грамотно поставитись як до процесуального, так і до криміналістичного її аспектів.
Традиційно для потреб судочинства спочатку застосовувалася лише фотографія, потім кінозйомка, звуко-, відеозапис. На сьогодні в кримінальному процесі перевага надається використанню фотографії та відеозапису, хоча КПК України також передбачено застосування кінозйомки і звукозапису.
Фотографія як засіб фіксації матеріального світу виникла у XIX ст. (7 січня 1839 р. у Парижі Луї-Жак Дагер продемонстрував свій винахід щодо отримання зображення з використанням камери-обскури).
Термін “фотографія” (із грецьк. “світло” та “зображую”)вперше використав В. Геншель 14 березня 1939 року. Значний внесок у становлення і розвиток криміналістичної фотографії в аспекті практики боротьби зі злочинністю зробили А. Бертільон та Є. Буринський. Але доцільно зазначити, що криміналістична фотографія відрізняється від фотографії як такої. Для збирання і дослідження доказів розроблюються спеціальні засоби, прийоми і методи, що відповідають потребам кримінального судочинства.
Криміналістична фотографія і відеозапис як галузь криміналістичної техніки – це система наукових положень і таких, що базуються на них, фотографічних, відеографічних засобів, методів (способів, прийомів), видів, застосовуваних для збирання та дослідження доказової інформації з метою набуття процесом розкриття, розслідування і профілактики злочинів якості, всебічності та об’єктивності.
Із визначення випливає призначення, мета використання криміналістичної фотографії та відеозапису: збирання і дослідження інформації про злочин і його учасників, тобто доказів. Своєю чергою, це визначає сферу застосування криміналістичної фотографії та відеозапису: в процесі оперативно-розшукових заходів; в перебігу слідчих дій, судових дій; під час судових експертиз (та деяких інших); для ведення криміналістичних обліків, попередженні злочинів.
Таким чином, система криміналістичної фотографії складається з двох розділів: судово-оперативної фотографії (використовують оперативний працівник, дізнавач, слідчий, спеціаліст, суд) та судово-дослідницької або експертної фотографії (використовують спеціалісти та експерти). Отже, в судово-оперативній фотографії застосовують методи фіксуючої зйомки, у експертній – дослідницькі методи, але це досить узагальнено, тому що чітке розмежування методів, прийомів і засобів криміналістичної фотозйомки неможливе.
Наукові положення криміналістичної фотографії та відеозапису становлять дані загальної фотографії та відеозапису, положення теорії, розробленої криміналістикою на основі узагальнення практики збирання й дослідження доказів у справі.
Фотозйомка має передувати будь-якому засобу фіксації слідчої дії та відповідати криміналістичним рекомендаціям.
Застосування криміналістичної фотографії, відеозапису, кінозйомки і звукозапису здійснюється на підставі норм чинного Кримінально-процесуального законодавства України. Зокрема, звукозапис здійснюється відповідно до ст. 85-1 КПК України, кінозйомка, відеозапис – згідно зі ст. 85-2 КПК України, фотографування – за ч. 4 ст. 85 УПК України. Стосовно оперативно-розшукових заходів, криміналістично-профілактичної діяльності застосування означеної техніки здійснюється відповідно до ЗУ “Про міліцію” (ст. 11), ЗУ “Про оперативно-розшукову діяльність” (ст. 8).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)