Криміналістика – Сабадаш В. П. – Тема № 7. ТРАСОЛОГІЯ
1. Трасологія – це розділ криміналістики, який вивчає теоретичні основи слідоутворення, закономірності виникнення слідів, що відображають механізм вчинення злочину, а також розробляє рекомендації щодо вивчення, вилучення та дослідження слідів із метою встановлення обставин, які мають значення для розкриття та розслідування злочинів.
Теоретичною основою трасології є положення матеріалістичної діалектики:
– у світі немає двох однакових речей, тобто кожний об’єкт матеріального світу індивідуальний;
– слід-відображення не може існувати без явища, предмета, речі, які він відображує.
Значення трасології полягає в тому, що вивчення слідів, які виникають при вчиненні злочинів, допомагає встановити знаряддя злочину, особу злочинця (потерпілого), визначити механізм злочину (злочинної діяльності).
2. Слід – це будь-яке відображення матеріальних змін у навколишньому середовищі.
Слід злочину – це будь-які зміни в навколишньому середовищі, які пов’язані з вчиненням злочину та мають матеріальний та ідеальний характер.
Сліди в криміналістиці можуть бути поділені та три групи:
– сліди-відображення;
– сліди-предмети;
– сліди-речовини.
3. Сліди рук найчастіше застосовуються при розкритті та розслідуванні злочинів.
Шкіра на долонях рук має особливу будову. Вона складається з двох шарів: верхнього – епідермісу і нижнього – дерми (шкіри). У верхній частині дерми розташовані сосочки, які утворюють ряди. Покриті епідермісом, вони є основою валиків, що називаються папілярними лініями.
Папілярні лінії мають три основні види візерунків:
– дугові;
– петльові;
– завиткові.
Способи виявлення слідів рук:
1)фізичні;
2)хімічні.
Способи фіксації слідів рук: 1)опис у протоколі; 2)фотографування; 3)копіювання слідів.
4. Сліди ніг залишаються практично на будь-якому місці вчинення злочину.
Розрізняють такі види слідів ніг:
– сліди босих ніг;
– сліди взуття;
– сліди ніг у шкарпетках. Способи фіксації слідів ніг:
1) фотографування;
2) вимірювання;
3) опис;
4) моделювання;
5) копіювання.
Для вирішення ідентифікаційних та діагностичних задач досліджують не тільки одиничні сліди, але й їх “доріжку”. “Доріжка” слідів дозволяє встановити, ким вони були залишені (чоловіком чи жінкою), чи кульгає особа та інші важливі для розслідування обставини.
Тема № 8. СУДОВА (КРИМІНАЛІСТИЧНА) БАЛІСТИКА
1. Балістика (від Грецьк. – Кидаю) – наука про рух снаряда (куль) вогнепальної зброї в повітрі (зовнішня балістика) та в каналі ствола зброї (внутрішня). Під судовою (криміналістичною) балістикою слід розуміти підрозділ криміналістичної техніки, який вивчає зброю, боєприпаси та сліди їх застосування для отримання доказової інформації.
Об’єктами судової (криміналістичної) балістики є: вогнепальна зброя, окремі її частини, боєприпаси, компоненти боєприпасів (порох, дріб, картеч, капсулі), приладдя до зброї (шомполи, протирки).
Науково-технічною основою криміналістичної балістики є військово-технічні науки, які вивчають будову, конструювання, особливості дії вогнепальної зброї та боєприпасів. На основі цих даних визначають механізм роботи зброї та виникнення слідів.
Судова (криміналістична) балістика тісно пов’язана з іншими розділами криміналістики, передусім трасологією та криміналістичною фотографією. У ній широко застосовують фізичні та хімічні методи дослідження.
2. Вогнепальна зброя – це зброя, у якій для викидання кулі (снаряду, міни) з каналу ствола використовується сила тиску газів, що утворюються при згорянні метальної вибухової речовини (пороху) або спеціальних горючих сумішей.
Першу зброю із застосуванням пороху вигадали китайці ще в VI ст.: вона називалася хо-пао. Хо-пао мала кулясту форму й була схожа на сучасну гранату. Щоб використати древньо-китайську зброю достатньо було підпалити кулю і метнути її або з катапульти або з рук. Для виготовлення хо-пао сірку, селітру, дерев’яні волокна, олію і миш’як згортали в багато шарів грубого паперу і обмазували смолою.
Класифікація вогнепальної зброї:
1) за призначенням:
– бойова зброя;
– мисливська зброя;
– спортивна зброя;
– зброя особистого захисту (газові, травматичні пістолети і револьвери).
2) за наявністю нарізів у каналі ствола:
– нарізна;
– гладкоствольна.
3)за типом механізму:
– гнотова зброя;
– кременева зброя;
– капсульна зброя;
– зброя під унітарний набій.
4) за способом вогню:
– одиночного вогню;
– чергового вогню (автоматична зброя).
5) за типом заряджання:
– зброя, що заряджається із стволу;
– зброя, що заряджається з казенного боку.
6) за типом перезаряджання:
– несамозарядна зброя;
– самозарядна;
– автоматична.
3. Боєприпаси – предмети, призначені для здійснення пострілів зі зброї. Боєзаряд складається з вибухової речовини, снаряду, пижа, гільзи.
За призначенням боєприпаси поділяються на:
– основні;
– спеціальні;
– допоміжні.
Для стрільби з вогнепальної зброї використовуються патрони. Патрони для бойової вогнепальної зброї складаються з гільзи, кулі, капсуля, порохового заряду, а для гладкоствольної – з гільзи, кулі (дробу, картечі), капсуля, пижа на порох, прокладок на дріб і порох, порохового заряду.
4. Застосування вогнепальної зброї під час вчинення злочинів призводить до появи численних слідів. Найбільша кількість слідів залишається на гільзах, кулях, різних предметах, тілі та одязі злочинця й потерпілого.
Ознаки зброї поділяють на загальні та окремі. Загальні – ознаки конструкції, властиві певній моделі зброї. Окремі – ознаки виготовлення та експлуатації частин та деталей зброї, які притаманні конкретному екземпляру зброї.
Основні сліди пострілу утворюються кулею. Додаткові сліди пострілу виникають у результаті дії явищ, що супроводжують постріл. Основну роль у їх виникненні відіграють порохові гази, стовп повітря, порохові зерна, дульне полум’я, частинки мастила.
Сліди від вогнепальної зброї залишаються на одязі та тілі людини після пострілу впритул. Можуть виникати сліди від дульного зрізу ствола, а також інших частин, що перебувають із ним в одній площині.
5. Досить часто під час розслідування злочинів, вчинених із застосуванням вогнепальної зброї, виникає необхідність у проведенні судово-балістичної експертизи. За допомогою судово-балістичної експертизи встановлюють вид, модель вогнепальної зброї; конкретний екземпляр зброї; справність і придатність зброї до стрільби; однорідність патронів, куль, гільз; обставини, пов’язані із застосуванням вогнепальної зброї (рикошет кулі, кількість зроблених пострілів, напрям і дистанцію пострілу).
Судово-балістичні дослідження розв’язують ідентифікаційні, класифікаційні, діагностичні та ситуаційні задачі.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)