Криміналістика: питання і відповіді – Кофанов А. В. – 11. Криміналістична ідентифікація як окремий метод науки криміналістики
Ідентифікацію як загальний метод, що використовується в різних галузях знання, необхідно відрізняти від криміналістичної ідентифікації як окремого методу науки криміналістики, який застосовується для розв’язання ідентифікаційних завдань у кримінальному судочинстві.
Криміналістична ідентифікація – метод, що дозволяє розв’язувати вузькі ідентифікаційні завдання, суть яких зводиться до встановлення тотожності конкретного об’єкта, що має стійку зовнішню форму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочину, коли необхідно встановити вид, клас чи модель пістолета, конкретний екземпляр зброї, з якої було зроблено постріл тощо. В процесі доказування прийнято оперувати категоричними висновками, достовірними фактами, хоча можливе використання й імовірних суджень про клас, вид або родову приналежність конкретного об’єкта. Цим криміналістична ідентифікація відрізняється від ідентифікації як загального методу, що використовується в різних галузях знання. Ось чому в процесі ідентифікації як загального методу, так і криміналістичної ідентифікації (окремого методу) встановлюється тотожність, тільки в першому випадку тотожність групи, виду, роду, класу, а в іншому – індивідуального конкретного об’єкта.
Методологічну основу ідентифікації як методу встановлення тотожності складають положення матеріалістичної діалектики.
1. Усі об’єкти, події матеріального світу взаємопов’язані та являють собою нескінченне сплетіння зв’язків та взаємодій. Якщо відомий наслідок, то неважко встановити причину, і навпаки. Отже, при розслідуванні за слідами, залишеними на місці події, встановлюють особу злочинця та обставини вчинення злочину. Всі об’єкти та явища можна пізнати, у світі нема таких речей, які не пізнаються, а є ще непізнані.
2. Події та явища матеріального світу індивідуальні (визначені), оскільки нема двох речей, які були б однакові. Це фундаментальне положення дозволяє знаходити та пізнавати реальні об’єкти, зумовлені практичною діяльністю людини.
3. Всі об’єкти матеріального світу перебувають у постійному русі, розвитку та зміні. Однак індивідуальність та визначеність об’єкта передбачають його відносну стійкість, незмінність, тобто збереження характерних ознак, що дозволяють ототожнити його з самим собою.
Об’єкт в кожний момент часу одночасно той і не той. Ось чому закон тотожності з погляду формальної логіки у даному випадку справедливий лише для певного моменту часу, коли об’єкт залишається самим собою.
Природні зміни – це ті, що відбуваються безперервно, внаслідок руху та розвитку об’єктів. У природі все існує тільки в силу певного руху. Людина старіє, сприйняте забувається, свіжий слід на металі окислюється, чорнило на папері вицвітає тощо.
Навмисні зміни – це такі, що вносить суб’єкт у відображення для його спотворення або знищення. Наприклад, спотворення почерку при підробці документа, використання маски і рукавичок при вчиненні розбійного нападу, знищення засобів вчинення злочину, розчленування трупа тощо.
Випадкові зміни Не пов’язані із подією злочину. Наприклад, пошкодження слідів на місці події випадковими особами, транспортом, тваринами тощо. Випадкові зміни виникають завжди пізніше навмисних і з ними не пов’язані.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)