Кредитування і контроль – Вовк В. Я. – 4.2. Класифікація та оцінка кредитних ризиків банку
Одним із напрямів розробки ефективних управлінських заходів щодо кредитних ризиків є їх класифікація та оцінка.
Кредитні ризики можна класифікувати за різними критеріями, до основних з яких належать: рівень виникнення, фінансові наслідки, сфера виникнення, ймовірність реалізації, статус позичальника, можливість прогнозування, вид кредитної операції та можливість взяття ризику (табл. 4.3).
Таблиця 4.3. Класифікація кредитних ризиків
Критерії класифікації кредитних ризиків | Види кредитних ризиків | |
1 | 2 | |
За рівнем виникнення | Індивідуальний кредитний. Портфельний кредитний | |
За фінансовими наслідками | Кредитний ризик, наслідком якого є фінансові втрати. Кредитний ризик, наслідком якого є втрачена вигода. Кредитний ризик, наслідком якого е фінансовий дохід | |
За сферою виникнення | Зовнішній (систематичний). Внутрішній (несистематичний) | |
За ймовірністю реалізації | Реалізований кредитний ризик. Потенційний кредитний ризик | |
За статусом позичальника | Ризик при кредитуванні корпоративних клієнтів. Ризик при кредитуванні юридичних осіб. Ризик при кредитуванні фізичних осіб. Ризик при кредитуванні банків. Ризик при кредитуванні інсайдерів | |
За можливістю прогнозування | Прогнозований кредитний ризик. Непрогнозований кредитний ризик | |
За видом Кредитної Операції | Ризик при безпосередній видачі кредиту. Ризик при операціях з векселями. Ризик при лізингових операціях. Ризик при факторингових операціях. Ризик при гарантійних операціях | |
За можливістю прийняття | Ризик, що береться банком самостійно. Ризик, що передається страховій компанії (гаранту, поручителю). Ризик, що розподіляється між іншими банками (при консорціумному кредитуванні) |
Під час розробки заходів управління кредитним ризиком перш за все виокремлюють:
– індивідуальний кредитний ризик;
– портфельний кредитний ризик. Індивідуальний кредитний ризик відображає міру
(ступінь) того, що позичальник може не виконати своїх зобов’язань перед банком відповідно до умов кредитного договору і при цьому банку не вдасться своєчасно і в повному обсязі скористатися забезпеченням за кредитом для покриття збитків від кредитної операції. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент (позичальник, емітент цінних паперів, що знаходяться в портфелі банку, тощо).
Індивідуальний кредитний ризик поєднує кредитний ризик стосовно позичальника і кредитний ризик щодо забезпечення за кредитом.
Кредитний ризик стосовно позичальника відображає міру (ступінь) того, що позичальник не зможе виконати своїх зобов’язань перед банком щодо погашення заборгованості та відсотків за кредитом в обумовлений у кредитному договорі строк.
Кредитний ризик щодо забезпечення за кредитом відображає міру (ступінь) того, що банку не вдасться своєчасно та в повному обсязі скористатися забезпеченням за кредитом для покриття збитків від кредитної операції.
Таким чином, індивідуальний кредитний ризик завжди буде меншим від кредитного ризику щодо позичальника або дорівнюватиме йому в разі відсутності забезпечення за кредитом. Ця обставина є дуже важливою під час прийняття рішення про видачу кредиту, формування резерву під кредитні операції, встановлення адекватної ставки відсотка за кредитом. Підставою для прийняття подібних рішень має бути рівень індивідуального кредитного ризику. На практиці дуже часто такі рішення приймаються з урахуванням лише кредитного ризику стосовно позичальника, що призводить до їх неадекватності.
Портфельний кредитний ризик характеризує сукупний ризик за всіма кредитним операціями та зобов’язаннями банку з кредитування і виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж внаслідок зміни ринкової відсоткової ставки). Джерелом портфельного кредитного ризику е сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, а саме: кредитний портфель, портфель цінних паперів, дебіторська заборгованість тощо.
Важливим напрямом розробки методів управління кредитним ризиком банку е оцінка його рівня. У зв’язку з тим, що кредитний ризик має певні особливості, його оцінка проводиться на підставі не тільки кількісного, а й якісного аналізу.
Кількісний аналіз кредитного ризику полягає в оцінці кредитоспроможності позичальника і спирається на низку методів, серед яких коефіцієнтний метод, метод експертних оцінок, статистичні методи тощо.
Коефіцієнтний метод полягає в розрахунку показників фінансового стану позичальника (показники ліквідності, ділової активності, рентабельності та фінансової стійкості) і порівняння їх з нормативними (критеріальними) значеннями. Проте слід зазначити, що аналіз за коефіцієнтним методом ускладнюється внаслідок відсутності форм урахування зв’язків між окремими коефіцієнтами, їх відносної автономності, відмінностей у рівнях критеріальних значень, непорівнюваності та різноспрямованості, що ускладнює виявлення загальних тенденцій. Крім того, значення одних коефіцієнтів можуть відповідати нормативним, а інших – ні, що потребує ранжування пріоритетності впливу коефіцієнтів під час оцінки кредитного ризику.
До статистичних методів оцінки кредитного ризику можна віднести метод дискримінантного аналізу, який дає змогу розбивати позичальників на класи. Наприклад, за допомогою цього методу можна побудувати класифікаційні моделі для прогнозування результатів кредитної угоди (чи виконає позичальник умови). У міжнародній банківській практиці найбільш відомі 2-модель Альтмана, модель Фулмера, які використовуються для прогнозування банкрутства підприємства, і модель нагляду за кредитами Чессера. Останнім часом набули поширення структурні моделі, що грунтуються на дослідженнях Р. Мертона, та моделі скорочених форм.
Використання зазначених моделей у банківській практиці ускладнено у зв’язку з відсутністю чи невідповідністю нормативних значень показників фінансового стану позичальників реаліям вітчизняної економіки. Крім того, статистичні методи оцінки кредитного ризику потребують значних масивів даних і витрат часу.
Тому, найбільш поширеним методом оцінки рівня кредитного ризику є метод експертних оцінок, який передбачає обробку й аналіз результатів опитування експертів щодо ймовірності настання небажаної події, яка може призвести до збитків банку за кредитною операцією або кредитним портфелем у цілому. Одним із наочних прикладів оцінки кредитного ризику експертним методом є рейтингові методики оцінки кредитоспроможності позичальника, що використовуються вітчизняними банками.
Для розрахунку сукупного кредитного ризику банку можна використати таку формулу:
Де / – сподівана (середня) величина збитків за кредитним портфелем;
£оо – поправковий коефіцієнт (квантиль), що визначає положення значення випадкової величини (симетрично в обох “хвостах” розподілу) відносно середнього, вираженого в кількості середньоквадратичних відхилень;
А – стандартне відхилення можливих збитків за і-ю (/-ю) кредитною угодою;
Р – коефіцієнт кореляції ймовірностей дефолту /-го та у-го позичальників.
За результатами кількісного аналізу кредитного ризику визначаються розмір реальної вартості активів, пов’язаних з кредитним ризиком, та обсяг можливих збитків.
Якісний аналіз кредитного ризику полягає в ідентифікації чинників ризику (виявленні його джерел) і вимагає від керівництва банку грунтовних знань, досвіду та інтуїції у цій сфері діяльності. Його доцільно здійснювати у двох аспектах:
1) визначення можливих джерел кредитного ризику, оцінка якісних показників кредитоспроможності позичальника та аналіз відповідності параметрів кредиту положенням кредитної угоди;
2) визначення суб’єктивної складової кредитного ризику, виявлення інтересів суб’єктів ризику тощо.
Управлінські заходи мають розроблятися на засадах кількісного аналізу рівня кредитного ризику та адекватного врахування множини керованих і некерованих чинників, що зумовлюють його виникнення та розвиток. На підставі значень відповідних кількісних показників, які відображають реальну ситуацію, і результатів якісного аналізу, приймаються рішення стосовно прийняття кредитного ризику та, за необхідності, мінімізації його рівня.
Національний банк України з метою реалізації функції банківського нагляду здійснює постійний контроль за рівнем банківських ризиків у цілому та кредитного ризику зокрема. Контроль за рівнем кредитного ризику здійснюється з урахування факторів кількісної оцінки кредитного ризику, показників якості управління та напряму ризику – ризик, що зменшується, стабільний, або такий, що зростає. Цей підхід дає змогу визначити існуючі та потенційні проблеми і своєчасно вжити необхідних заходів щодо мінімізації збитків банку від кредитної діяльності.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)