Кредитування і контроль – Вовк В. Я. – 2.2. Інвестиційне кредитування
Інвестиційний кредит – це економічні відносини між кредитором і позичальником з приводу фінансування інвестиційних проектів.
Необхідність інвестиційного кредиту пов’язана з об’єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту. Потреба в інвестиційному кредиті виникає внаслідок різниці у сумі та строках повернення авансованого у виробництво капіталу, а також у зв’язку з необхідністю одночасного інвестування великих сум грошових коштів для модернізації виробничого процесу.
Інвестиційне кредитування – це процес надання банком кредитів для реалізації інвестиційних проектів під майбутні доходи, які має одержати створюване (реконструйоване) підприємство та за рахунок яких забезпечуватиметься повернення кредиту. Інвестиційне кредитування здійснюється шляхом кредитування прямих інвестиційних заходів або реальних інвестицій – вкладень в основний капітал і на приріст матеріально-виробничих запасів.
Інвестиційному кредитуванню властиві певні специфічні риси, а саме:
– об’єктом оцінки при кредитуванні є не позичальник, а інвестиційний проект, що зумовлює необхідність детального аналізу техніко-економічного обгрунтування інвестиційних заходів та ефективності інвестиційного проекту;
– відсоток за інвестиційним кредитом не повинен перевищувати рівня дохідності інвестиційного проекту;
– строк інвестиційного кредиту обумовлений строком окупності інвестиційного проекту;
– інвестиційний кредит може бути виданий з пільговим строком відшкодування, впродовж якого сплачуються лише відсотки за кредит, а основна сума відшкодовується після введення об’єкта в експлуатацію.
Суб’єктів інвестиційного кредитування подано на рис. 2.4.
Прямі суб’єкти безпосередньо беруть участь у процесі інвестиційного кредитування. Непрямі учасники беруть участь в інвестиційному кредитуванні опосередковано, тобто створюють сприятливі умови для залучення, використання та погашення кредитів, виданих на фінансування інвестиційної діяльності.
Особливу роль в інвестиційному кредитуванні відіграють міжнародні фінансово-кредитні організації та інститути (ЄБРР та ін.), які сприяють фінансовому та економічному розвитку підприємств України, фінансуючи довгострокові проекти.
Основними об’єктами інвестиційного кредитування є капітальні витрати на відтворення основних та обігових фондів підприємства.
Залежно від об’єкта можна виділити такі види інвестиційного кредитування:
– кредити на будівництво або освоєння землі;
– кредити на купівлю рухомого та нерухомого майна (будівель, споруд, обладнання, землі та ін., у тому числі приватизацію);
– фінансовий лізинг;
– кредити на придбання нематеріальних активів, корпоративних і майнових прав, що випливають з авторського права та інших інтелектуальних цінностей;
– кредити на придбання технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не для запатентованих (ноу-хау);
– кредити на придбання права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
– кредити на реконструкцію, розширення або переозброєння діючих підприємств;
– кредити на придбання інших цінностей, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології та ін.
Найчастіше об’єктом інвестиційного кредитування є інвестиційний проект, змістом якого є заходи з проектування, будівництва, придбання технології та обладнання, підготовки кадрів тощо, спрямовані на створення нового або модернізацію діючого виробництва товарів (продукції, робіт, послуг) з метою отримання економічної вигоди.
На практиці інвестиційний проект як об’єкт реального інвестування можна представити у вигляді:
1) інвестицій у підвищення ефективності виробництва, основна мета яких полягає у створенні умов для зниження витрат підприємства за рахунок модернізації обладнання, підвищення кваліфікації персоналу або переміщення виробничих потужностей у регіони з більш вигідними умовами виробництва;
2) інвестицій у розширення виробництва, які дають змогу підприємству збільшити обсяги виробництва товарів, що раніше вже випускалися, та вийти на нові ринки;
3) інвестицій у створення нових підприємств. Такі інвестиції забезпечують створення нових підприємств, які випускатимуть нові товари або товари, що випускалися раніше і користуються попитом;
4) інвестицій для задоволення вимог державних органів управління. Цей різновид інвестицій стає необхідним тоді, коли підприємство опиняється перед необхідністю задовольнити вимоги влади в частині екологічних стандартів, безпеки продукції, інших умов діяльності, які не можуть бути забезпечені лише за рахунок удосконалення менеджменту.
Зважаючи на таку класифікацію, інвестиційний проект може мати форму:
А) нульового проекту, який передбачає створення нового виробництва;
Б) реконструкції – впровадження передових технологій без зміни профілю підприємства;
В) розширення або реабілітації (перепрофілювання) діючого підприємства.
При видачі інвестиційних кредитів необхідно враховувати інвестиційний цикл проекту, що кредитується, – період від розробки інвестиційного проекту до моменту введення в дію новостворених об’єктів. Інвестиційний цикл включає три фази:
– передінвестиційну: підготовка інвестиційного проекту, оцінка його техніко-економічної та фінансової прийнятності;
– інвестиційну: реалізація інвестиційного проекту;
– виробничу (експлуатаційну): отримання інвестором прибутку від вкладеного капіталу.
Кожна з цих фаз у свою чергу поділяється на стадії та етапи, яким відповідають певні цілі та методи.
Одним із напрямів оцінки доцільності видачі інвестиційного кредиту є розрахунок строку повернення кредиту. Конкретний строк повернення кредиту залежить від об’єкта кредитування, строку окупності інвестицій, кредитоспроможності позичальника та рівня кредитного ризику. Проте в будь-якому випадку строк видачі інвестиційного кредиту не може бути коротшим, ніж строк окупності інвестицій.
Розрахунок строку кредитування нового будівництва, технічного переозброєння та розширення підприємств здійснюється з урахуванням:
– строку будівництва або реконструкції об’єкта інвестиційного кредитування – строку реалізації інвестиційного проекту;
– строку освоєння виробничих потужностей (період часу з моменту введення об’єкта в експлуатацію до дня досягнення планових техніко-економічних показників) – пільгового періоду;
– строку, протягом якого позичальник може погасити заборгованість за кредитом, – строку погашення кредиту.
Отже, строк інвестиційного кредиту (Сі) визначається за формулою
Де Ср – строк реалізації інвестиційного проекту, роки; Пп – пільговий період, роки; Пк – строк погашення кредиту, роки. При цьому строк погашення кредиту (Пк) розраховується:
Де К – сума кредиту, включаючи відсоток за його користування, грн;
Пр – річна сума прибутку, яка спрямовуватиметься на погашення заборгованості за кредитом, грн;
А – річна сума амортизаційних відрахувань, яка спрямовуватиметься на погашення заборгованості за кредитом, грн.
Погашення заборгованості за інвестиційним кредитом здійснюється позичальниками поступово протягом усього періоду кредитування. При цьому виокремлюють два способи погашення інвестиційних кредитів:
– погашення періодичними внесками – спосіб, відповідно до якого основна сума кредиту погашається протягом усього періоду кредитування;
– “амортизаційне” погашення – спосіб, відповідно до якого погашення основної суми кредиту здійснюється або однією сумою одночасно після закінчення строку користування кредитом, або періодично (поступово) протягом усього строку дії кредитної угоди1.
Перш ніж прийняти рішення про видачу кредиту банк має оцінити ефективність проекту, на реалізацію якого позичальник має намір отримати кредит. Оцінку ефективності реального інвестиційного проекту банк здійснює на підставі таких показників.
1. Приведений дохід від інвестицій (РУ) розраховується за формулою
Де Рк – річні надходження за роками, грн; п – період інвестування, роки; г – ставка дисконту, %.
2. Чистий приведений дохід (ИРУ) визначає прогнозну оцінку вкладень і розраховується за формулою
Де 1С – початкові інвестиції, грн;
При ЫРУ> 0 – проект варто прийняти; г7і*У< О – проект варто відхилити; КРУ – О – проект не прибутковий і не збитковий (нульова дохідність).
3. Індекс рентабельності інвестицій (РІ) характеризує дохід на одиницю інвестованих коштів і розраховується за формулою
При РІ > 0 – проект варто прийняти; РКО – проект варто відхилити; РІ = 0 – проект не прибутковий і не збитковий.
Цей коефіцієнт розраховується за обмежених ресурсів з метою формування портфеля найбільш дохідних інвестиційних проектів.
4. Норма рентабельності інвестицій (ІНН) розраховується за формулою
Де Tj – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого f(rt) < 0; /(rj > 0;
Г2 – значення табульованого коефіцієнта дисконтування, за якого f(r2) < 0; f(r2) > 0.
При розрахунку норми рентабельності інвестицій вибирають два значення ставки дисконтування гг < гг так, щоб в інтервалі (г., г2) функція NPV= f(r) змінювала своє значення з “+” на *’-“, або навпаки.
Під нормою рентабельності інвестицій необхідно розуміти значення коефіцієнта дисконтування (IRR = г), за якого NPV= 0. Норма рентабельності інвестицій визначає максимальний рівень витрат, пов’язаних з певним інвестиційним проектом. Якщо витрати на проект перевищують IRR, то проект збитковий.
5. Строк окупності інвестицій (РР) визначається за формулою
Де РЛ – середні надходження за роками, грн.
Строк окупності інвестицій визначає тривалість часу, протягом якого недисконтовані прогнозні надходження грошових коштів перевищують недисконтовану суму інвестицій, тобто це кількість років, необхідних для відшкодування інвестицій.
6. Коефіцієнт ефективності інвестицій (ARR) розраховується за формулою
Де ЯУ – залишкова чи ліквідаційна вартість, грн.
7. Цей показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу (РЛ), який розраховується за формулою
Де ^ЧП – загальний чистий прибуток підприємства, грн;п
Якщо, ARR > Ра, то проект варто прийняти.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)