Кредит і банківська справа – Вовчак О. Д. – Тема 14 БАНКІВСЬКЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
14.1. Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій банку
14.2. Неторговельні операції банків в іноземній валюті
14.3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків
14.4. Порядок здійснення міжнародних розрахунків за експортно-імпортними операціями
14.5. Відкрита валютна позиція банку та методика її розрахунку
14.1. Суть, значення та загальна характеристика валютних операцій банку
Порядок проведення банками операцій з іноземною валютою регламентується чинним законодавством України, зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і контролю” та понад 100 нормативними актами НБУ.
Для одержання валютної ліцензії банки повинні представити НБУ такі документи:
1) заяву на одержання валютної ліцензії з економічним обгрунтуванням необхідності здійснення валютних операцій;
2) банківську ліцензію та її копію;
3) бухгалтерську звітність за основний фінансовий рік та акт останньої
Ревізії;
4) довідку про технічну готовність банку для здійснення таких операцій;
5) довідку про наявність кваліфікованого персоналу;
6) довідку про організацію внутрішньобанківського контролю.
Ліцензії, які надають банкам на здійснення валютних операцій, бувають декількох видів:
1) одноразові;
2) внутрішні;
3) внутрішньо розширені;
4) генеральні.
Внутрішня ліцензія дає право банкам здійснювати операції в іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку.
Внутрішньо розширена дозволяє банкам здійснювати операції на внутрішньому валютному ринку, а також встановлює кореспондентські відносини з іноземними банками, однак в обмеженій кількості (не більше 6).
Генеральна ліцензія дозволяє проводити валютні операції на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Відповідно до отриманих ліцензій, банки можуть проводити такі операції в іноземній валюті:
1) ведення валютних рахунків клієнтів (поточних, депозитних, розподільчих);
2) неторговельні операції (обмін валюти через обмінні пункти, валютне обслуговування фізичних осіб тощо);
3) встановлення прямих кореспондентських відносин з іноземними банками;
4) операції за міжнародними торговельними розрахунками;
5) операції з торгівлі валютою на внутрішньому валютному ринку;
В) операції зі залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках;
7) проведення конверсійних операцій на міжнародних ринках;
8) інші операції.
Операції з валютними цінностями поділяють на два види:
1) поточні операції;
2) операції, пов’язані з рухом капіталу.
До поточних операцій відносять:
– перекази в Україні та з українською іноземною валютою без відстрочки платежів за експортно-імпортними операціями, а також для розрахунків, які пов’язані з кредитуванням експортно-імпортних операцій на строк не більше 180 днів;
– одержання та надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів;
– перекази в Україні та з України дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями, кредитами тощо;
– перекази неторговельного характеру, включаючи заробітну плату, пенсію тощо.
До операцій, пов’язаних з рухом капіталів, відносять:
– прямі інвестиції;
– портфельні інвестиції;
– надання та одержання фінансових кредитів на строк більше 180 днів;
– надання чи одержання відстрочки платежу на строк більше 180 днів за експортно-імпортним контрактом;
– перекази, проплата права власності на будівлі, споруди та інше майно, а також прав на нерухомість;
– інші операції.
Основою валютних операцій є Валютний курс – своєрідна форма ціни, яка сплачується в національній грошовій одиниці за одиницю іноземної валюти і визначає співвідношення між національною грошовою одиницею та іноземною валютою, виходячи із їх купівельної спроможності.
Розрізняють валютні курси:
1) фіксовані;
2) плаваючі.
Визначення валютних курсів називається Котируванням валюти. Воно може бути прямим або зворотним.
Пряме котирування – це позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної. Наприклад, поточний курс долара США до гривні буде позначено так:
= 5,3000, тобто, 5,3 грн за 1 дол. США.
Зворотне (непряме) котирування – це позначення кількості іноземної валюти за одиницю національної. Наприклад:
= 1,6820,
Де GBP – англійський фунт стерлінгів.
Крос-курс – співвідношення між двома валютами, виражене через третю, як правило, долар США.
На практиці використовують три основні методи визначення крос-курсів:
1) з прямим котируванням до долара (тобто долар є базою котировки для двох валют).
Наприклад: потрібно розрахувати співвідношення євро до англійського фунта стерлінга за таких умов:
= 1,3100,
Де USD – база котировки; GBP – валюта котировки;
=1,5500
=
=0,8452
2) з прямим і зворотним котируванням до долара. У нашому випадку курси долара перемножуються;
3) зі зворотним котируванням до долара. У нашому випадку курси долара потрібно розділити.
Визначимо крос-курс англійського фунта стерлінга до євро:
=1,6820 
=1,2500
=
=1,3456
При здійсненні банківських операцій використовують валютний арбітраж – операція купівлі валюти з одночасним її продажем.
Розрізняють валютні арбітражі:
А) часовий, який здійснюється з метою одержання прибутку від різниці у курсах валюти у часі;
Б) просторовий, який грунтується на різницях валютних курсів на різних фінансових ринках.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)