Кредит і банківська справа – Вовчак О. Д. – 14.3. Характеристика основних форм міжнародних розрахунків
Систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин називають міжнародними розрахунками.
Їх поділяють на 2 групи (рис. 14.1): документарні та недокументарні.
Документарні розрахунки – розрахунки, при яких умовами платежу є “документи проти платежу”, тобто виплата потрібної суми здійснюється за поданими комерційними документами, які супроводжують фінансові документи.
Фінансові документи – це переказні та прості векселі, чеки, платіжні розписки або інші інструменти отримання платежу.
Комерційні документи – це рахунки-фактури, завантажувальні документи, документи на право власності, інші документи, які не є фінансовими.
Основними формами документарних розрахунків є:
– інкасо;
– акредитив.
Рис. 14.1. Форми розрахунків при оплаті зовнішніх контрактів
До недокументарних розрахунків відносять:
– банківський переказ;
– векселі;
– чеки;
– авансові платежі;
– платіж на відкритий рахунок.
Інкасо – це доручення експортера своєму банку одержати від імпортера безпосередньо або через інший банк певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк (рис. 14.2).
Інкасо означає інкасацію документів, а не інкасацію боргів. Банки відповідають за правильну інкасацію документів, але не торкаються комерційних операцій імпортера та експортера.
Учасниками розрахунків є;
– довіритель-експортер;
– банк-ремітент (банк експортера);
– пред’являючий банк (доручає платіж, пред’являє документи платнику);
– інкасуючий банк (не є банком-ремітентом, бере участь у виконанні доручення);
– платник-імпортер.
Рис. 14.2. Види інкасо
Процес застосування інкасо включає велику кількість етапів, серед яких є визначення умов інкасо (рис. 14.3):
Рис. 14.3. Умови виконання документарного інкасо
Послідовність здійснення операцій при використанні інкасо відображена на рис. 14.4.
Акредитив – це грошове зобов’язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера, здійснити оплату на користь експортера або забезпечити платіж іншим банком у межах певної суми та у визначений строк проти документів, що супроводжують акредитив.
Розрізняють такі види акредитивів (рис. 14.6).
Документарний акредитив – це акредитив, платежі за яким проводяться при умові подання в банк комерційних і фінансових документів.
Рис. 14.4. Схема документообігу при використанні інкасо:
1 – укладення контракту, визначення умов розрахунків; 2 – відвантаження товару; 3 – одержання транспортних документів від транспортних організацій; 4 – передача комплекту комерційних, а при необхідності – фінансових документів у банк при інкасовому дорученні; 5 – банк експортера надсилає документи в банк країни імпортера; 6 – передача документів платникові для перевірки та платежу; 7 – оплата документів; 8 – переведення платежу; 9 – зарахування 3оштів на рахунок експортера
Рис. 14.5. Види акредитивів
Учасниками розрахунків є:
– імпортер;
– бенефіціар (експортер);
– підтверджуючий банк – бере зобов’язання здійснити платіж;
– банк-платник – будь-який банк, який здійснює платіж бенефіціару;
– транспортні й страхові компанії, митні брокери.
Порядок здійснення міжнародних розрахунків з використанням акредитивів відображено на рис. 14.6:
Рис. 14.6. Схема документообігу при використанні акредитивів:
1 – заява на відкриття акредитива; 2 – повідомлення про відкриття акредитива; 3 – повідомлення експортера про відкриття акредитива; 4 – розпорядження про переказ акредитива на користь постачальника; 5 – повідомлення про відстрочку акредитива; 6 – відвантаження товару; 7 – передача транспортних документів відповідно до угоди; 8 – оплата на користь постачальника; 9 – відправка документів банку-емітенту
Банківський переказ – розрахункова банківська операція, яка здійснюється за допомогою надісланого платіжного доручення одного банку іншому.
Розрахунки переказами можуть бути (рис. 14.7):
1) за дорученням клієнтів;
2) за дорученням зарубіжних банків.
Види розрахунків банківськими переказами і схема при таких розрахунках представлені на рис. 14.8 та рис. 14.9.
Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера, і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Таку форму розрахунків застосовують при регулярних ділових контактах і довірі один до одного.
Рис. 14.7. Види розрахунків переказами
Рис. 14.8. Види розрахунків банківськими переказами
Рис. 14.9. Схема документообігу при розрахунках переказами:
1 – передача обумовлених у контракті комерційних документів; 2 – заповнення заяви і платіжного доручення на підставі цих документів; 3 – списання коштів із рахунку імпортера і зарахування їх на рахунок банку-кореспондента; 4 – пересилання коштів у банк експортера; 5 – зарахування коштів на рахунок постачальника (після списання їх з рахунку банку-кореспондента); 6 – передача виписки з цього рахунку
Розрахунки за відкритим рахунком полягають у тому, що експортер веде рахунок заборгованості імпортера, і навпаки. Для цього між контрагентами укладається спеціальна угода. Ця форма розрахунків застосовується при регулярних ділових контактах і довірі один до одного.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)