Кредит і банківська справа – Вовчак О. Д. – 12.4. Форми забезпечення повернення банківських кредитів

В Україні, згідно з чинним законодавством, банки можуть використовувати різні форми забезпечення кредитів (табл. 12.3).

Застава – це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це згодою з кредитором (додаток в).

Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза кредитним договором.

Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.

Таблиця 12.3. Форми забезпечення повернення позики

Форма/ ДокументЗастава/ Договір заставиГарантія/ Гарантійний лисіПоручительство/ Договір порукиСтрахування/ Страховий поліс
12345
Основні засоби реалізаціїУ разі невиконання позичальником своїх зобов’язань

Перед банком – реалізація останнім заставленого майна на свою користь

Здійснює виплату суми позики та процентів за нею в разі настання гарантійного випадку – неповернення позикиВідповідальність поручителя всім своїм майном перед банком у разі неповернення кредиту з боку позичальникаВиплата суми боргу та процентів страховою компанією в разі настання страхового випадку – неповернення позики
Необхідні документиОцінка вартості, нагляд за збереженням, реалізація заставленого майнаОцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості гарантаОцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості поручителяСтатут, оцінка фінансового стану, стану рахунків та заборгованості, висновки аудиторів по страховій компанії
Законодавче забезпеченняЗакони України “Про банки і банківську діяльність”, “Про заставу”, “Про нотаріат” тощоЗакони України “Про банки і банківську діяльність”, “Про підприємництво в Україні”, “Про нотаріат” тощоЗакони України “Про банки і банківську діяльність”, “Про підприємництво в Україні”, “Про нотаріат” тощоЗакони України “Про страхування”, “Про банки і банківську діяльність” тощо

Заставне майно мусить мати:

– високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;

– здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом строку користування кредитом);

– стабільну ціну;

– низькі витрати щодо зберігання і реалізації;

– легкий доступ для контролю.

Кредитор – заставодержатель має право реалізувати заставне майно, якщо забезпечене ним зобов’язання не буде виконано й отримати задоволення з вартості заставного майна раніше інших кредиторів боржника.

Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.

Гарантія (поручительство) – це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.

Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговує гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.

Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, забезпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.

Пере відступлення (цесія) на користь банну вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передання банку-кредитору права спрямовувати виручку за цими вимогами і рахунками безпосередньо на погашення позички при настанні строку її повернення.

Цесія здійснюється на підставі укладеної між банком і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що пере-відступляться, та інші умови.

Якщо позичальник має поточний рахунок у певному банку, угоду про пере-відступлення можна не складати, а обумовити умову (цесію) в кредитній угоді.

Іпотека – це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі та будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог боржника в межах вартості зареєстрованої застави.

У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.

Страхування як форма забезпечення зобов’язань позичальника перед банком здійснюється у формі страхування відповідальності. У такому випадку клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування ним кредитної операції. Банк повинен переконатися в платоспроможності страховика.

Банк може самостійно застрахувати позичку, що надається, шляхом укладання зі страховою компанією угоди про добровільне страхування кредитного ризику (додаток 7). У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою.

Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені та штрафів. Пенею є визначена законом або угодою сума, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, зокрема, у випадку прострочення виконання.

Стягнення пені передбачається в кредитній угоді та застосовується при несвоєчасній сплаті процентів за користування кредитом і несвоєчасному поверненні позички. Пеня визначається в процентному відношенні до суми зобов’язання, яке прострочене, і нараховується у встановленому розмірі за кожний день прострочення платежу.

Однією з форм страхування кредитного ризику е створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій.

Резерв під кредитні операції – спеціальний резерв банку в національній та іноземній валютах.

Загальна заборгованість за кредитними операціями банку становить валовий кредитний ризик для кредитора. Для розрахунку резервів визначають чистий кредитний ризик шляхом зменшення валового кредитного ризику на вартість прийнятого забезпечення.

Банки зобов’язуються створювати резерви за кредитними операціями на всю суму нарахованого доходу за ними, що прострочені на строк понад ЗО днів і які потрібно відносити до нестандартної заборгованості.

Для створення резерву під кредитні операції використовуються такі норми резервування в розрізі окремих категорій кредиту:

– стандартні кредити – 2 %;

– під контролем – 5 %;

– субстандартні – 20 %;

– сумнівні – 50 %;

– безнадійні – 100 %.

Банки зобов’язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість упродовж місяця, в якому здійснено кредитну операцію. Розрахунок резервів за можливими втратами за кредитними операціями банків здійснюється відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Кредит і банківська справа – Вовчак О. Д. – 12.4. Форми забезпечення повернення банківських кредитів