Корпоративне управління – Мальська М. П. – 1.3. Типи корпоративних підприємств
Класифікацію корпоративних підприємств можна зобразити наступним чином:
1. За ступенем обгрунтування очікуваної ефективності:
– ті, що не мають попередніх маркетингових і техніко-економічних розрахунків;
– Ті, що мають установчі документі і крім цього розрахунки очікуваної ефективності (переважно формального характеру);
– ті, що мають повні і якісні техніко-економічні обгрунтування.
2. За ступенем взаємоучасті в капіталі:
– повністю об’єднані активи (повне злиття);
– об’єднали свій капітал під егідою материнської (холдингової) компанії в обсязі контрольного або блокуючого пакету;
– частково об’єднали активи з метою участі в органах управління групою, але без вирішального голосу;
– ведуть спільну діяльність на основі механізмів довірчого управління;
– організовують діяльність з використанням “м’яких” (узгоджувальних) форм без включення механізмів консолідації капіталів.
3. За роллю держави у їх утворенні:
– сформовані шляхом внесення частини державної власності у статутний капітал створеної юридичної особи;
– створені на основі передачі державної власності в довірче управління конкретної юридичної особи;
– санкціоновані певними рішеннями виконавчої влади з гарантією державної ресурсної підтримки;
– санкціоновані певними рішеннями виконавчої влади, але без державних гарантій.
4. За цільовими установками:
– нарощування обсягів виробництва і реалізації в межах номенклатури;
– реалізація диверсифікованої номенклатури продукції на ринках, що розширюються;
– збільшення експорту вітчизняних товарів або випуску імпортозамінюючої продукції;
– економії фінансових витрат (у виробництві, управлінні);
– реалізації завдань цільових і державних науково-технічних програм, виконання поставок для державних потреб.
5. За мотивацією свого ресурсного забезпечення:
– використання власних (консолідованих) фінансових ресурсів;
– залучення (шляхом випуску цінних паперів, збільшення залогової вартості корпорації, реалізації механізмів солідарної відповідальності) додаткових (зовнішніх) фінансових ресурсів;
– залучення фінансового капіталу кредитних організацій-учасників;
– отримання державної ресурсної підтримки.
6. За характером діяльності підприємств-лідерів:
– не мають явного лідера (внаслідок рівних внесків у спільний капітал);
– мають в якості лідера базове промислове підприємство або конструкторську організацію;
– лідирує фінансово-кредитна структура;
– висувають на роль лідера збутову (торгову) організацію.
7. За ступенем консолідації майна в рамках створеної центральної (управляючої) компанії:
– ті, що консолідують капітал в розмірі, достатньому для налагодження ефективної діяльності центральної компанії з точки зору самофінансування, гарантування залучення зовнішніх інвестицій для спільних проектів, створення необхідної інформаційної інфраструктури тощо;
– ті, що консолідують капітал в розмірі, необхідному для формальної реєстрації центральної компанії втому чи іншому правовому статусі.
8. За глибиною реалізації принципів інтегровано-корпоративного управління:
– ті, що фактично реалізовують корпоративні плани (програми) спільної діяльності, засновані на єдиних інформаційно-аналітичних і облікових процедурах і експертизі з боку органів управління об’єднання у цілому;
– ті, що виконують тільки окремі функції (елементи) інтегрованого управління, які не охоплюють діяльність всіх учасників об’єднання і сукупності їх задач;
– на практиці не керуються в роботі загально-корпоративними планами (програмами).
(2 votes, average: 4,50 out of 5)