Контрольно-ревізійна діяльність – Живко 3.Б. – 3. Специфічні методи контролю в контрольно-ревізійній роботі
Методи економічного контра по умовно поділяють на дві груші (Рис. 1.4.)
Рис. 1. 4. Зміст методу економічного контролю
Інвентаризація – метод перевірки стану і зберігання сировини, матеріалів, готової продукції та інших цінностей на підконтрольних об’єктах, що є важливим засобом контролю за роботою матеріально відповідальних осіб.
Залежно від охоплення перевіркою цінностей і об’єктів їх зберігання, періодичності, змісту і планування інвентаризації, способів узагальнення результатів та інших ознак розрізняють такі види інвентаризації (Рис. 1.5):
Рис. 1.5. Види інвентаризації
Повна інвентаризація передбачає перевірку фактичної наявності всіх видів цінностей на підприємстві, а також прийнятих на відповідальне зберігання, зданих на переробку.
Вона найбільш ефективно забезпечує збереження цінностей на підприємствах. На практиці такі інвентаризації проводять зрідка, оскільки пов’язані із значними витратами коштів і праці. Іноді проведенню такої інвентаризації заважають надмірні запаси цінностей у певні періоди часу. У такому разі доцільно провести інвентаризацію окремих видів цінностей чи окремих місць їх зберігання.
Часткова інвентаризація полягає у перевірці наявності окремих видів цінностей підприємства: готової продукції (за її видами), продукції переробки (за її видами), сировини. її перевага в тому, що вона не потребує значних затрат праці і коштів.
Суцільна інвентаризація стосується тільки перевірки певних цінностей, що перебувають під звітом в окремих матеріально відповідальних осіб.
Вибіркова інвентаризація передбачає перевірку лише деяких цінностей у певної матеріально відповідальної особи.
Для забезпечення раптовості планової інвентаризації план її проведення не підлягає розголошують і не зазначають конкретної дати її здійснення.
Планову інвентаризацію проводять за наперед складеним планом
Позапланові, повторні та контрольні інвентаризації проводять за наявності важливих причин. Так, причиною повторної інвентаризації може бути порушення раптовості проведення попередньої або неякісного її проведення.
Позапланову інвентаризацію здійснюють за ініціативою ревізорів у процесі проведення ревізії підприємства (об’єднання) за сигналами про зловживання матеріально відповідальних осіб, у разі зміни останніх, у разі припинення діяльності підприємства (цеху) у зв’язку з ремонтом чи стихійним лихом.
Контрольна інвентаризація має охоплювати не менш як 10-15 % назв найбільш коштовних цінностей, зазначених в описі, не менш як 10 % від загальної кількості фактично охоплених інвентаризацією. У разі виявлення значних розходжень даних контрольної інвентаризації з даними інвентаризаційного опису потрібно вимагати від членів комісії і матеріально відповідальних осіб письмового пояснення. У цьому разі призначають новий склад комісії для проведення повторної суцільної інвентаризації. Водночас керівник підприємства розглядає питання про відповідальність першого складу інвентаризаційної комісії за допущені приписки, пропуски цінностей та інші порушення під час проведення інвентаризації цінностей.
Проведення перманентної інвентаризації доручають спеціалістам, які перевіряють певні види цінностей. Цим забезпечується: а) систематичний контроль за цінностями, які перебувають на об’єктах перевіркою їх фактичної наявності та своєчасним виявленням розходжень між даними обліку; б) виявлення недоліків у роботі складів та інших об’єктів у період здійснення операцій і оформлення їх документами; в) контроль за правильністю ведення кількісного обліку.
Якщо на підприємствах не налагоджено документообігу і немає належних складських приміщень чи майданчиків для розміщення продукції за видами і назвами, то перманентна інвентаризація цінностей не може забезпечити ефективність контролю.
Одним із вад перманентної інвентаризації цінностей є й те, що не завжди можна завчасно визначити номенклатуру цінностей і раціонально й рівномірно правильно організувати перевірку їх залишків протягом року. Немає також упевненості в тому, що всі цінності будуть проінвентаризовані за коротші строки. Частина цінностей може виявитися непроінвентаризованою, а нестачі – прихованими. Недоліком є й те, що вибіркова перевірка залишків цінностей не дає змоги виявити всю їх фактичну наявність і визначити результати роботи матеріально відповідальних осіб.
Перевага перманентної інвентаризації полягає в тому, що вона дає змогу здійснити контроль у період проведення операції.
Іноді крадіжки в міжінвентаризаційний період приховуються виписуванням безтоварних документів на закупівлю цінностей. Так, деякі завідувачі складів виписують фіктивні документи нібито для приймання цінностей від постачальників. Тому на початку інвентаризації потрібно насамперед детально перевірити надходження цих документів, а також тих, які додано до звіту, складеного на момент інвентаризації. Особливу увагу слід звертати на номери документів, дати їх складання і перевірку законності операцій. Неоформлені документи не можна брати до уваги. З метою запобігання використанню безтоварних документів ревізори зобов’язані перевірити достовірність складених перед інвентаризацією і поданих до бухгалтерії звітів, систематично проводити обстеження всіх об’єктів і детально перевіряти документи й записи у картках чи книгах складського обліку.
Для контролю за переміщенням цінностей між окремими об’єктами їх зберігання потрібно одержати звіти від усіх матеріально відповідальних осіб, які працюють на об’єктах.
Для виявлення безтоварних документів перед початком інвентаризації слід детально перевіряти документацію, правильність записів і виведених залишків цінностей у картках чи книгах складського обліку. Важливо також, щоб бухгалтерія на момент інвентаризації забезпечила звіряння даних бухгалтерського обліку зі складським і склала акт звіряння. Одночасно комісія має перевірити, чи не було випадків, коли кількість окремих видів чи сортів цінностей у картках або книгах завідувача складом була позначена червоним записом.
Практика свідчить, що процес інвентаризації цінностей на об’єктах їх зберігання потребує значних витрат праці й часу. Іноді це зумовлено працемісткістю процесу і дублюванням при перенесенні фактичних залишків цінностей в інвентаризаційні описи.
Повторний перепис цінностей із карток складського обліку в інвентаризаційні описи, а потім і в порівняльні відомості потребує багато часу у членів комісії і значних витрат праці на заповнення однакових бланків інвентаризаційних описів. Внаслідок цього створюються умови для виникнення різних помилок.
Для того, щоб уникнути дублювання записів при оформленні матеріалів інвентаризації, а також для полегшення праці, своєчасного визначення результатів інвентаризації і підвищення її оперативності рекомендується проставляти фактичну наявність цінностей у картках складського обліку окремим рядком. Ці картки стають дублікатом опису фактичних залишків цінностей, їх дані завіряють своїми підписами члени комісії. Відомість про фактичні залишки потрібно складати тільки на ті цінності, по яких є розходження з обліковими даними.
Процедури проведення інвентаризації і особливо її оформлення можна полегшити, використовуючи інвентаризаційні ярлики. При цьому кожну назву цінностей записують у раніше підготовлені бланки – інвентаризаційні ярлики, зазначаючи її кількість, одиниці виміру, ціну.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)