Контролінг процесів господарської діяльності – Ільїна С. Б. – 3.2. Сутність і призначення управлінського обліку
Управлінський облік – підсистема бухгалтерського обліку, яка в рамках однієї організації забезпечує її управлінський апарат інформацією, що використовується для планування, власне управління і контролю над діяльністю організації. Цей процес включає виявлення, вимірювання, збір, аналіз, підготовку, інтерпретацію, передачу і прийом інформації, необхідної управлінському апарату для виконання його функцій.
Інформація – це факти, дані, результати спостережень і т. д., тобто все, що якимось чином розширює наші знання. Число 1000, узяте саме по собі, не є інформацією, а ось заяву, що в організації працюють 1000 чоловік, вже можна вважати такою.
В процесі повсякденної діяльності в організації виникає значна кількість оперативної інформації. Це висхідний матеріал для підсумкової інформації, відображеної у фінансовому і управлінському обліку. Для менеджера важлива будь-яка інформація незалежно від того, є вона об’єктом обліку чи ні, піддається кількісній оцінці або не піддається. Спух про те, що крупний замовник не задоволений якістю продукції організації і готовий шукати іншого постачальника, – інформація, яка не є об’єктом обліку і контролю, не піддається кількісній оцінці, але це безумовно важлива інформація. Потрібно виявити основні відмінності інформації, необхідної для управлінського обліку, від інших типів інформації, зокрема від інформації, що використовується у фінансовому обліку.
В західній практиці зовнішні споживачі інформації про організацію користуються для ухвалення рішень трьома основними фінансовими документами: балансом, звітом про прибутки і збитки, звітом про рух активів. Ці документи, призначені для утримувачів акцій, кредиторів та інших зацікавлених осіб зовні організації, корисні і для менеджерів організації. Використання цієї інформації в цілях управління абсолютно необхідне. Проте для управлінського апарату потрібна і інформація, що набагато більш деталізується, ніж та, яка міститься в перерахованих фінансових документах.
Йдеться про Оперативну інформацію, яка забезпечує початкові дані для формування інформації управлінського обліку. Велика частина оперативної інформації, при нормальному веденні справ, не представляє безпосереднього інтересу для керівників організації. їх не. цікавить, скільки деталей виробив за один робочий день токар, і яка конкретно сума грошей поступила вчора на рахунок організації. Дані факти повинні бути задокументованими, але цими документами оперуватимуть швидше в первинних ланках управління, ніж на рівні керівників організації. Керівники зацікавлені не в “вихоплених деталях”, а в узагальненій інформації, отриманій з первинних облікових документів.
В зарубіжних країнах зазвичай розрізняють фінансовий і управлінський облік.
Фінансовий облік охоплює інформацію, яка не тільки використовується для внутрішнього управління, але і повідомляється контрагентам (стороннім користувачам).
Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, необхідної для управління в межах самої організації. Частиною загальної сфери управлінського обліку є виробничий облік, під яким зазвичай розуміють облік витрат виробництва і аналіз даних про економію або перевитрату в порівнянні з даними за попередні періоди, прогнозами і стандартами. Основна мета управлінського обліку – забезпечення інформацією менеджерів, відповідальних за досягнення конкретних виробничих показників. Процес підготовки такої інформації може істотно відрізнятися від того, що використовується у фінансовому обліку.
Рис. 3.1. Управлінський облік у порівнянні з фінансовим: А – виробничий облік; Б – фінансовий облік (для внутрішнього управління); В – фінансовий облік в вузькому розумінні (для зовнішніх користувачів); Г – податкові розрахунки на базі фінансового обліку (для податкового обліку)
Сказане пояснимо на схемі, де показаний взаємозв’язок між названими видами обліку. Вивчення особливостей управлінського обліку дозволяє зробити висновок про те, що він служить для:
– надання необхідної інформації адміністрації для управління виробництвом і ухвалення рішень на перспективу;
– вирахування фактичної собівартості продукції (робіт і послуг) і відхилень від встановлених норм, стандартів, кошторисів;
– визначення фінансових результатів по реалізованих виробах або їх групах, нових технологічних рішеннях, центрах відповідальності та інших позиціях.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)