Контролінг для менеджерів – Маркіна І. А. – 1.2. Еволюція розвитку контролінгу та основні концепції контролінгу
Аналізуючи сучасні теоретичні дослідження, можна стверджувати, що на сьогодні відсутній універсальний підхід до обгрунтування сутності поняття “контролінг”. Можна лише констатувати наявність концептуальних підходів, які умовно поділяються на три групи: 1) підхід, що грунтується на основі концепцій базових положень контролінгу; 2) підхід на основі концепцій до визначення завдань контролінгу; 3) підхід на основі концепції функціонального обгрунтування контролінгу.
Концепція порівняльних характеристик цих підходів, яку подано у табл. 1.3, дозволяє поглибити розуміння сутності контролінгу. Розглянемо кожний з них більш детально.
Таблиця 1.3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ КОНТРОЛІНГУ
Підхід | Теоретичне підгрунтя | Сутність |
1. На основі концепцій базових положень контролінгу | 1. Підприємство як складна відкрита соціально-економічна система, яка має певні цілі (забезпечення довгострокового існування і ріст добробуту працівників підприємства) | – максимізація ціни капіталу |
2. Управління – процес воле створення та реалізації волі | – постановка проблеми; – пошук альтернатив; – оцінка; – прийняття рішень; – реалізація; – контроль | |
3. Контролінг – інтегруюча і координуюча система | – зворотній зв’язок у межах управління | |
4. Контролінг виконує функцію підтримки процесу управління | – формування і вдосконалення “архітектури” системи планування і контролю; – розробка методів реалізації планово-контрольних розрахунків; – визначення необхідної для процесу управління інформації, її джерел і шляхів отримання | |
2. На основі концепцій до визначення завдань контролінгу | 1. Орієнтовані на бухгалтерський облік | – орієнтовані на реалізацію інформаційних цілей за допомогою даних бухгалтерського обліку (тобто показники успіху у грошовому вираженні) |
2. Орієнтовані на інформацію | – координація отримання й підготовки інформації з потребами у ній | |
3. Орієнтовані на координацію: -орієнтація на планування та контроль; – орієнтація на управлінську систему | – координація підсистеми планування, контролю та інформаційного забезпечення; – підтримка створення системних та процесних структур, які сприяють узгодженості завдань; – підтримка координаційної діяльності, яка здійснюється у межах заданої системної структури для вирішення проблем і полягає у збереженні й адаптації інформаційних зв’язків між підсистемами – координація усієї управлінської системи для забезпечення цілеспрямованого керівництва підприємством | |
3. На основі концепції функціонального обгрунтування контролінгу | Концепція, яка знаходиться на перетині економічного аналізу, планування, управлінського обліку та менеджменту і інтегруючи, координуючи та направляючи в цілому діяльність різних служб, підрозділів або структурних одиниць підприємства, призводить до досягнення вироблених цілей і завдань | – координація управлінської діяльності, спрямована на досягнення цілей підприємства; – інформаційна і консультаційна підтримка прийняття управлінських рішень; – створення і забезпечення функціонування загальної інформаційної системи управління підприємством; – забезпечення раціональності управлінського процесу; – упровадження систем планування, контролю й аналізу діяльності; – забезпечення мотивації персоналу з метою підвищення ефективності роботи підприємства |
Підхід з позиції базових положень контролінгу грунтується на визначенні трьох загальних концепцій.
Перша концепція контролінгу заснована на уявленні підприємства як “складної відкритої соціально-економічної системи”, яка має певні цілі. Загальною метою вважається забезпечення довгострокового існування організації і ріст добробуту працівників підприємства. У процесі стратегічного управління ця мета трансформується в завдання максимізації такого показника як “ціна капіталу” (shareholder value).
Таким чином, ця концепція обмежує розуміння завдань контролінгу тільки реалізацією фінансово-економічної складової. Проте, завдання контролінгу значно ширші і мають відображати також і такі складові як соціальна, культурна, екологічна та інші.
Друга концепція у межах контролінгу розглядає управління як процес волевиявлення та реалізації намічених завдань. Цей процес реалізується за допомогою визначених фаз – постановки проблеми, пошуку альтернатив, оцінки, прийняття рішення, реалізації і контролю. У спрощеному вигляді його можна уявити як взаємопов’язану систему планування і контролю господарської діяльності підприємства. За допомогою контролінгу забезпечується їх інтеграція і координація.
Отже, ця концепція деталізує функції контролінгу в управлінні, хоча і обмежує їх лише плануванням і контролем. Але контролінг є своєрідним механізмом саморегулювання на підприємстві, який забезпечує зворотний зв’язок у межах управління. А значить його функції мають бути доповнені щонайменше інформаційною і аналітичною.
Наступна третя концепція розглядає контролінг як інтегруючу і координуючу систему. При цьому мова йде не тільки про інтеграцію фаз прийняття рішень, але і про об’єднання і координацію планів різноманітних функціональних сфер і структурних одиниць і проектів.
Очевидно, при ускладненні господарських систем виникає необхідність узгодження планів підприємства на різних функціональних рівнях. Тому наведена концепція контролінгу відображає сучасні тенденції і посилює роль та значення контролінгу в управлінні. Саме контролер стає тією людиною, яка розглядає діяльність кожного функціонального підрозділу з точки зору завдань підприємства в цілому та вирішує проблеми узгодження всіх планів підприємства.
Узагальнення та критичний аналіз основних концепцій контролінгу дозволяє зробити висновок, що контролінг виконує функцію підтримки процесу управління. Контролер, враховуючи специфіку організаційної структури чи масштабів діяльності підприємства, може здійснювати процес планування, облік фактів господарської діяльності, аналіз її результатів. Але основними напрямками його діяльності все ж таки є формування і вдосконалення самої “архітектури” системи планування і контролю, розробка методів реалізації планово-контрольних розрахунків, визначення необхідної для процесу управління інформації, її джерел і шляхів отримання.
Це дозволяє вживати термін “контролінг” у більш широкому трактуванні та розуміти його як процес, який знаходиться на перетині економічного аналізу, планування, управлінського обліку та менеджменту, при цьому і інтегруючи, координуючи та направляючи в цілому діяльність різних служб, підрозділів або структурних одиниць підприємства, ставить управління підприємством на якісно новий рівень і призводить до досягнення вироблених цілей і завдань. Тобто розуміти поняття “контролінг” як своєрідний механізм саморегулювання на підприємстві, який забезпечує зворотний зв’язок у межах управління.
Далі буде розглядатися інший підхід щодо визначення сутності контролінгу. З точки зору концептуального підходу до окреслення завдань контролінгу виділяють наступні основні концепції:
Концепція, орієнтована на систему обліку. Виникла в 1930 р. Полягала в переорієнтації системи обліку із минулого на майбутнє. Передбачала створення на базі облікових даних інформаційної підтримки управлінських рішень, пов’язаних з плануванням та контролем діяльності.
Концепція, орієнтована на управлінську інформаційну систему. Виникла в 1970-1980 рр. Функції контролінгу мають бути спрямовані на розробку такої системи, її впровадження, координацію її функціонування, а також на оптимізацію інформаційних потоків.
Концепція, орієнтовна на систему управління. її виникнення пов’язано з розвитком проектного менеджменту, появою матричних організаційних структур.
З акцентом на планування і контроль діяльності структурних підрозділів підприємства;
З акцентом на координацію діяльності системи управління підприємством (“управління управлінням”).
Цілі контролінгу, як напряму діяльності, безпосередньо випливають з цілей підприємства і можуть виражатися в економічних термінах, наприклад, у досягненні визначеного рівня прибутку, рентабельності чи продуктивності підприємства при заданому рівні ліквідності.
Недоцільно поділяти твердження окремих фахівців [123] стосовно того, що концепція контролінгу – сукупність суджень про його функціональні розмежування, інституційне оформлення та інструментальне озброєння у контексті цілей підприємства, релевантних контролінгу, і завдань контролінгу, які випливають із цілей підприємства. Вони виокремлюють три групи концепцій контролінгу, які пов’язані з визначенням завдань контролінгу і його інституційним уявленням: концепції, які орієнтовані на бухгалтерський облік, інформацію та координацію.
Про концепцію, яка орієнтована на облік, можна говорити в тих випадках, коли переслідуються інформаційні цілі, які можуть бути реалізовані в першу чергу за допомогою даних бухгалтерського обліку. Увага при цьому концентрується на показниках успіху у грошовому вираженні. Йдеться, насамперед, про забезпечення прибутку всього підприємства, незважаючи на розбіжності в цілях господарських сфер і окремих співробітників.
Ця концепція може бути охарактеризована як така, що орієнтована на прибуток, чи обмежено орієнтована на інформацію, оскільки вона засновується лише на даних бухгалтерського обліку. Контролінг який базується на обліку, охоплює релевантний стан справ у грошовому вираженні. Ця численність задається переважно в оперативних зв’язках. Д. Шнейдер взагалі пропонує обмежити контролінг допоміжними контрольними та координаційними завданнями на базі даних бухгалтерського обліку [120]. Але з цією пропозицією не можна погодитись у повній мірі, оскільки його обмеження лише грошовими показниками є занадто вузьким підходом, тому що контролінг спирається не тільки на фінансові показники діяльності підприємства, які за змістом є кількісними та об’єктивними, а і на інші, наприклад, соціальні, які є якісними та суб’єктивними.
Більш широку перспективу відкриває концепція орієнтована на інформацію, згідно з якою головне завдання контролінгу полягає в координації отримання й підготовки інформації. Так, Т. Рейхманн вважає основним завданням контролінгу у забезпеченні керівництва підприємства достовірною інформацією для своєчасного прийняття управлінських рішень [122]. Згідно з інтерпретацією П. Прайслера, контролінг – це управлінський інструмент, який виходить за межі однієї функції і підтримує внутріфірмовий процес управління та прийняття рішень за допомогою цілеспрямованого підбору й обробки інформації [119].
Концепція, орієнтована на координацію базується на відмінності між системою управління і системою виконання. Первинна координація виконання управлінських рішень є завданням самої системи управління. Вторинна координація в управлінській системі, яка розбивається на ряд підсистем, відноситься до контролінгу. У відношенні до об’єму його координаційного завдання виділяють дві групи концепцій – з орієнтацією на планування й контроль і з орієнтацією на управлінську систему в цілому. П. Хорват, засновник і головний представник цього напрямку, розуміє контролінг як підсистему управління, яка координує підсистеми планування, контролю та інформаційного забезпечення, і підтримує таким чином системоутворюючу і системозв’язуючу координацію [122]. З цим не можна не погодитись, оскільки він розуміє системоутворюючу координацію як створення системних і процесних структур, які сприяють узгодженості завдань, а системозв’язуючу координацію – як координаційну діяльність, яка здійснюється у межах заданої системної структури для вирішення проблем (а також як реакція на “перешкоди”) і полягає у збереженні й адаптації інформаційних зв’язків між підсистемами.
Усвідомлюючи те, що координаційні проблеми виникнуть як в усіх підсистемах управлінської системи (включаючи організацію і персонал), так і між ними, координаційне завдання контролінгу було розширене. У зв’язку з цим з’явилась концепція, яка орієнтована на загально-управлінську систему. Ю. Вебер інтерпретував контролінг так: “Це певна функція усередині системи управління такого підприємства, яке координує систему виконання переважно за допомогою планів. Основна функція контролінгу – координація. Вона охоплює структури всіх управлінських підсистем, усі процеси узгодженості між ними, а також координацію усередині самих систем” [123].
Але зазначені концепції щодо окреслених завдань контролінгу мають певні відмінності та недоліки, які формалізовані в табл. 1.4.
Таблиця 1.4. ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНЦЕПЦІЙ, ОРІЄНТОВАНИХ НА ВИЗНАЧЕННЯ ЗАВДАНЬ КОНТРОЛІНГУ
Концепція | Характеристика | Відмінності | Недоліки |
1. Орієнтована на бухгалтерський облік | O орієнтовані на реалізацію інформаційних цілей за допомогою даних бухгалтерського обліку (тобто показники успіху у грошовому вираженні) | O грунтуються лише на даних бухгалтерського обліку; O контролінг згідно з цією точкою зору відноситься насамперед до оперативного рівня і лише частково – до стратегічного, коли йдеться про потенціал успіху | O обмеження лише грошовими показниками є занадто вузьким підходом |
2. Орієнтована на інформацію | O координація отримання й підготовки інформації у разі необхідності | O охоплюють усю цілісну систему підприємства, не обмежуючись не лише грошовими величинами; O використовується значна за обсягом та якістю інформація, причому її джерелом є безпосередньо господарські сфери підприємства | O залучення великих за обсягом інформаційних потоків у господарську структуру підприємства є великою проблемою; O якщо вся сфера інформаційного господарства є функцією контролінгу, то її включення у загально-фірмове поле дії набуває невизначеного, розпливчастого характеру, оскільки інформаційні потреби вищих інстанцій дуже багатоаспектні і недостатньо специфіковані |
3. Орієнтована на координацію | O базується на відмінності між системою управління і системою виконання | O характеризуються більш широким спектром завдань, ніж підходи з інформаційною орієнтацією; O охоплює структури всіх управлінських підсистем, усі процеси узгодженості між ними, а також координацію усередині систем | O пов’язана з численними труднощами її розмежування з поняттям “управління підприємством”, а також з управлінськими функціями |
Таким чином, аналіз трьох концептуальних підходів дозволяє стверджувати, що вони не виключають один одного при обгрунтуванні сутності контролінгу і дозволяють поглибити розуміння цього поняття.
Порівняльний аналіз зазначених підходів дозволяє зробити висновок про доцільність розробки комплексного підходу до обгрунтування доцільності впровадження контролінгу на підприємствах, який має грунтуватися на принципах всебічної оцінки можливих ефектів та прийнятності його застосування. Методичну основу такого підходу мають становити основні положення сучасної теорії менеджменту (системний та ситуаційний аналіз, цільовий та інноваційний підхід до управління, теорія самоорганізації складних систем, теорія прийняття раціональних рішень, теорія автоматизованого управління тощо).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)