Контролінг – Давидович І. Є. – 1.3. Предмет і методи контролінгу
Контролінг. на відміну від функціональних дисциплін, є синтетичною дисципліною, яка базується і розвивається на основі даних менеджменту, маркетингу, обліку, планування, аналізу та теорії управління. Цю науку можна розглядати як одну з концепцій конструктивного управління. Під конструктивним управлінням слід розуміти спеціально створену інтелектуальну систему для стратегічного управління розвитком підприємства на ^азі методів планування, обліку й аналізу в їх єдності. Роль контролінгу в системі управління полягає в координації елементів, які входять в цю систему, забезпеченні планування, обліку й аналізу економічних показників господарської діяльності та прийняття рішень на основі отриманої інформації про тенденції розвитку фірми.
Предметом контролінгу є мікроекономічні процеси і явища на підприємстві, які характеризуються певними показниками-індикаторами в їх динаміці, та макроекономічні процеси в країні, які безпосередньо впливають на економіку підприємства.
Складність предмета контролінгу вимагає деталізації його окремих елементів та розмежування понять “контрольованість системи” та “контролінг” (див. табл. 1.1).
Таблиця 1.1
ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТЬ “КОНТРОЛІНГ” і “КОНТРОЛЬОВАНІСТЬ СИСТЕМИ” [54,С 61]
Контролінг | Контрольованість системи |
А) у структурному вираженні: – планування; – облік; – аналіз; – управління; | А) у структурному вираженні: – не структурована |
Б) у технічному вираженні: . – інформаційна система, яка оперативно реагує на відхилення; – технологія робіт (планова робота за строками, змістом, метою); – бюджетна система управління за повними та частковими витратами; – електронна обробка інформації; | Б) у технічному вираженні: – розробка норм контролю; – зіставляння фактичного і заданого рівня фірми; – виявлення відхилень; – аналіз причин відхилень; – видача вказівок на усунення небажаних відхилень; |
В) орієнтація: – на майбутнє | В) орієнтація: – на минуле |
Контролінг є структурованою системою, на відміну від контролю, який до цього часу не має структури, що робить його аморфним утворенням. В технічному аспекті ці поняття мають деякі спільні ознаки, обумовлені ідентичністю об’єкта дослідження. Контролінг здійснює на систематичній основі спостереження за об’єктом і виявляє фактичний стан об’єкта, а контроль використовує дані про відхилення для прийняття рішень.
Контролінг є складною системою, яка досліджує траєкторію стратегічного розвитку підприємства на основі визначеної генеральної мети, матеріальних, вартісних і соціальних цілей підприємства, відстеження тенденцій розвитку виробничих програм, господарських процесів, інвестиційних проектів та фінансової діяльності на основі планування, обліку, аналізу та контролю сукупності економічних показників і забезпечує інформацію для прийняття управлінських рішень.
Отже, основними елементами в цій системі є:
– траєкторія розвитку підприємства (означає лінію в системі координат, яка показує рівень зміни найважливіших для підприємства показників на перспективу);
– матеріальні, вартісні та соціальні цілі (показують роль бізнесу в суспільстві та його ціннісні орієнтири):
– виробничі програми (характеризують кількісні та якісні параметри продукції, асортименту, освоєну продукцію, нову та ін.);
– господарські процеси (пов’язані з циклічністю господарської діяльності починаючи з науково-дослідних робіт, постачання, виробництва, збуту і закінчуючи інвестуванням);
– фінансова діяльність (характеризує процес отримання грошей та їх раціонального використання для забезпечення існування підприємства);
– економічні показники (числові параметри, за допомогою яких вимірюється явище чи процес в господарській діяльності).
Взаємозв’язок між елементами та їх спільна взаємодія, спрямована на досягнення мети за допомогою відстеження траєкторії розвитку, дозволяє вести мову про окрему систему контролінгу, яка чітко виділяється з сукупності інших економічних систем.
Контролінг дозволяє вирішити такі проблеми в контексті загального управління:
– що повинно повідомлятися (якого роду економічні показники, відібрані за спеціальною методикою);
– методи повідомлення (канали, засоби (усно, письмово та ін.);
– хто збирає інформацію (служби, особи);
– кому вона передається (відділи управління, менеджери);
– в який термін інформація збирається, обробляється і передається;
– для чого подається інформація (ознайомлення, інформування, прийнятим рішень).
Такі питання є важливими при проектуванні системи контролінгу на підприємстві.
Функціонування системи контролінгу можна показати за допомогою рис. 1.1, з якого видно, що об’єктом спостереження є господарська діяльність підприємства, яка планується.
Система контролінгу визначає набір показників, які характеризують зміни як внутрішнього, так і зовнішнього середовища, на відміну від фінансового обліку, який відстежує в основному, внутрішні зміни в господарській діяльності, та управлінського, який також враховує зміни всередині підприємства і лише в певній мірі за його межами.
Контролінг як окрема наука має свої методи дослідження:
– загальнометодологічні;
– загальнонаукові;
– специфічні методи.
До загальнометодологічних методів належать такі, що характерні для будь-якої науки: спостереження, порівняння, аналіз, синтез, систематизація, історія розвитку, виявлення закономірностей, прогнозування.
До загально наукових методів належать методи досліджень окремих систем: планування, обліку, аналізу, управління, статистики, кібернетики, інформатики. Враховуючи складність системи контролінгу, його предмет вивчається всім арсеналом способів і прийомів тих наук, які пов’язані з вказаною системою. Таких способів кожна з наук нараховує досить багато.
До специфічних методів контролінгу можна віднести використання моделювання процесів та явищ і на цій основі визначення конкретних завдань системи.
Окрім того, розрізняють дві групи специфічних методів контролінгу – оперативного і стратегічного. Вони досить тісно взаємопов’язані між собою і переходять від оперативного до стратегічного. Методи оперативного контролінгу покликані здійснювати активне управління прибутком, а методи стратегічного контролінгу – – забезпечити існування підприємства у тривалій перспективі (у майбутньому). У цьому полягає кінцева мета названих груп методів контролінгу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)