Конституційне право України – Шаптала Н. К. – Формування громадянського суспільства як важлива передумова побудови правової держави
Термін “правова держава” введений у науковий обіг німецьким ученим Р. Молем, який виклав свої теоретичні міркування щодо ідеальної держави у праці “Наука поліції у відповідності з принципами правової держави” (1868 р.). Проте ідея правової держави сягає своїм корінням в античну епоху. Зокрема, Аристотель стверджував, що у будь-якій державі, особливо у тій, де панують закони, основу державної влади становлять три основних види органів: законодавчий орган, магістратури, судові органи. Філософ Цицерон розглядав державу як складну політико-правову спільність. Він вважав, що держава є надбанням народу, а народ – не будь-яке поєднання людей, а поєднання багатьох людей, пов’язаних між собою згодою в питаннях права і загальністю інтересів. Подібні ідеї обгрунтовувалися вченими і в більш пізній час. Проте суттю Ідей про правову державу є взаємовідносини між державою і особою, які мають грунтуватися на справедливих законах, де втілені фундаментальні соціальні цінності.
Правова держава – це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади, яка грунтується на принципах поваги і законодавчого визнання прав і свобод людини, законності, верховенства права.
Ознаки України як правової держави:
1) верховенство права (ст. 8 Конституції України). Цей принцип, на думку А. М. Колодія та А. Ю. Олійника, означає, що не держава створює право, а навпаки, право є основою організації і життєдіяльності держави в особі її органів і посадових осіб, інших організацій, тому не держава надає права і свободи людині, а народ створює право, щоб, насамперед, обмежити ним державну владу.
Нормативний зміст верховенства права означає, що:
* Конституція України має найвищу юридичну силу;
* закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй;
* норми Конституції України е нормами прямої дії, тому звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується;
2) беззаперечне визнання і нормативне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела публічної влади;
3) нормативне врегулювання і практичне забезпечення реалізації принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову;
4) забезпечення і гарантія прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина;
5) взаємодія особи і держави на основі дотримання принципу: “Фізичній особі дозволено робити те, що прямо не заборонено законом. Юридичній особі дозволено робити тільки те, що прямо дозволено законом”. Наприклад, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України);
6) рівність усіх індивідів, громадян перед законом і судом;
7) політична багатоманітність;
8) максимальні гарантії прав і свобод людини і громадянина;
9) здійснення державою і громадянами (громадянським суспільством) взаємного ефективного контролю й нагляду за реалізацією законів і дотриманням принципу верховенства права;
10) визнання міжнародних правових актів, зокрема в частині закріплення прав і свобод людини та громадянина, частиною національного законодавства (ст. 9 Конституції України);
11) взаємна відповідальність особи і держави за свою діяльність;
12) високий рівень правосвідомості та правової культури громадян. Таким чином, в Україні є достатні нормативні умови, необхідні для формування повноцінної правової держави. Конституція України проголосила Українську державу правовою, проте цю конституційну норму необхідно сприймати як норму-мету, оскільки державу такого гатунку ще потрібно побудувати.
Формування громадянського суспільства як важлива передумова побудови правової держави
Держава виникає на певному етапі розвитку суспільства. У процесі історичного розвитку і держава, і суспільство постійно ускладнюються та збагачуються новими структурними елементами і зв’язками, завдяки чому вони удосконалюються і досягають нових вершин. На певному етапі становлення цивілізованого суспільства зароджується громадянське суспільство, яке є основою формування правової держави. Відтак за відсутності громадянського суспільства правову державу створити неможливо.
Громадянське суспільство – це комплексний конституційно-правовий інститут, який є структурованим об’єднанням населення певної країни з розвиненими економічними, політичними, духовними та іншими відносинами і зв’язками, що взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права1. Право власності є основою формування будь-якого громадянського суспільства. Це опосередковує беззаперечне визнання і гарантію інституту права власності з боку держави. Крім того, індивіди, громадяни зобов’язані поважати право власності кожного. Ознаки громадянського суспільства:
1) має відносну автономію, не є частиною держави, проте взаємодіє з нею;
2) ціннісним ідеалам громадянського суспільства (свобода, гуманізм, законність та ін.) повинна бути підпорядкована правова держава;
3) право виступає не засобом покарання, а мірилом свободи, рівності і справедливості в суспільстві;
4) реальний вплив громадян на законотворчий процес у державі через референдуми, мітинги та ін.;
5) рівність усіх форм власності;
6) свобода підприємницької діяльності;
7) розвинуте самоуправління, зокрема визнання місцевого самоврядування;
8) забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина;
9) право на отримання вчасної, достовірної, вичерпної, різноджерельної інформації;
10) ідеологічний плюралізм;
11) можливість будь-якого індивіда, громадянина реалізувати власну ініціативність з метою задоволення особистих чи суспільних інтересів без шкоди для соціуму;
12) економічна і політична багатоманітність;
13) законодавчо регламентовані механізми здійснення контролю громадянським суспільством над державою;
14) відсутність антисуспільних способів збагачення, наприклад, високих кредитних відсотків у банку, продажу наркотиків та ін.;
15) розвинуті соціальні структури суспільства, зокрема громадські об’єднання, політичні партії, які мають реальний вплив на державне управління;
16) наявність сформованого середнього класу, який становить соціально-економічну основу правової держави.
Таким чином, аналіз як конституційного законодавства, так і багатогранних сфер суспільного життя дає підстави стверджувати, що в Україні визначено основні напрями формування громадянського суспільства. Проте найбільш проблемними є такі:
1) не спрацьовує механізм взаємної відповідальності особи і держави, особливо останньої;
2) низький рівень довіри громадян до правосуддя, органів державної влади і місцевого самоврядування;
3) високий рівень корупції, зокрема в органах державної влади, що не ставить Україну в один ряд з розвинутими країнами;
4) відсутність сформованого середнього класу, значна поляризація громадян держави на багатих і бідних;
5) з утвердженням пропорційної виборчої системи пріоритетним чинником зайняття державної посади є не професіоналізм і ділові якості особи, а партійна належність.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)