Конституційне право України – Шаптала Н. К. – 8.4. Принципи організації та функціонування державних органів та їх закріплення в Конституції України
Державна влада, на думку російського вченого В. Єфімова, це право та можливість держави розпоряджатися кимось-чимось, підкоряти своїй волі та здійснювати вплив на діяльність і поведінку людей за допомогою авторитету, сили, примусу, придушення, панування та інших способів і засобів. Учений наголошує, що термін “влада” передає не просто абстрактну можливість, а можливість силового впливу на навколишню дійсність. Зміст державної влади полягає в можливості юридичного впливу на поведінку учасників суспільних відносин в інтересах всього суспільства, щоб підкорити поведінку окремих суб’єктів встановленому в суспільстві порядку
Державна влада в Україні згідно зі ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Вперше конституційне закріплення теорії поділу влади було закріплене на законодавчому рівні у Конституції США 1787 року: законодавча влада – конгрес, виконавча – президент і підзвітні йому міністерства, судова – суди. Разом з тим існують винятки, зокрема Конституція Алжиру 1976 року зафіксувала політичну владу керуючої партії.
Державні органи України, які належать до різних гілок влади, наділені значним обсягом компетенції у сфері здійснення управлінських функцій. Вони реалізовують свої державно-владні повноваження через прийняття нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчу діяльність, прийняття рішення про притягнення до відповідальності тих чи інших суб’єктів правовідносин тощо.
Органи законодавчої влади у державах з демократичною формою режиму є загальнонаціональними, представницькими, виборними, колегіальними, тобто такими, які представляють інтереси народу і держави. Єдиним органом законодавчої влади в Україні відповідно до ст. 75 Конституції України є Верховна Рада України. Парламент України є органом держави, який не має верховенства влади над іншими органами державної влади. Так, вплив Верховної Ради України на інші державні органи здійснюється винятково через систему нормативно-правових актів, які вона уповноважена приймати.
Необхідно розуміти, що Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади, проте не єдиним суб’єктом законодавчої влади в Україні. Український народ також є суб’єктом законодавчої влади, який має повне і беззаперечне право шляхом голосування приймати закони на всеукраїнському референдумі. Проте Україна не має досвіду прийняття законів на референдумі, оскільки відсутній чіткий законодавчо визначений процесуальний механізм, який би визначив порядок реалізації на практиці відповідної матеріальної норми права.
Світова практика визначає різних суб’єктів, уповноважених приймати закони. Так, у Саудівській Аравії закони приймає монарх, оскільки там немає парламенту. В Італії та Греції за певних умов правом приймати закони наділені постійні комісії парламенту. Існує традиція делегування парламентом права приймати закони главам держави, зокрема Президент Туркменістану може приймати закони з окремих питань. Законодавча гілка влади, приймаючи закони, проявляє волю держави або свою волю, виконавча – владу сили держави, оскільки покликана безпосередньо забезпечувати реалізацію законів та охороняти права людини і народу.
Органами державної виконавчої влади відповідно до статей 113-120 Конституції України є:
1) вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів України, який спрямовує і координує діяльність усіх інших підпорядкованих йому органів виконавчої влади;
2) центральні органи виконавчої влади – становлять міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (ч. 1 ст. 1 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” від 17 березня 2011 р. №3166-VI)1;
3) місцеві органи виконавчої влади:
А) загальної компетенції – Рада Міністрів АРК, обласні, районні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації;
Б) органи спеціальної (галузевої та функціональної) компетенції, які безпосередньо підпорядковані відповідним органам виконавчої влади.
Особливістю органів виконавчої влади, які формують окрему гілку державної влади, є те, що вони мають виконавчий та розпорядчий характер і забезпечують практичну організацію виконання законодавчих і нормативних актів.
Президент України також представлений у конституційній системі органів державної влади. Він очолює виконавчу гілку влади.
Президент України – є главою держави, тому відіграє важливу роль координаційного, наглядового інституту публічної влади. Він бере безпосередню участь в управлінні суспільством та державою: формує Кабінет Міністрів України, призначає частину суддів Конституційного Суду України, є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, підписує закони, здійснює представництво держави у межах її кордонів і на міжнародному рівні тощо. Діяльність Президента України як глави держави забезпечують дорадчі, консультативні та допоміжні органи, зокрема Адміністрація Президента України, Рада національної безпеки і оборони України та ін.
Органи судової влади – це відповідні суди, які утворюються в законодавчо передбаченому порядку для здійснення конституційного, цивільного, кримінального, адміністративного, господарського правосуддя, вирішення спорів у аспекті трудових, торговельних та інших справ. До системи органів державної влади України належать органи судової влади, які здійснюють свою діяльність на основі статей 124-131 Конституції України, Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-Уі Ці та інші законодавчі акти визначають правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні.
Отже, державна влада в Україні, яка представлена системою державних органів, здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Проте, як зауважує відомий вітчизняний учений В. Б. Авер’янов, у державі існують окремі органи, які не можуть бути цілком віднесені до жодної окремої гілки влади, зокрема органи прокуратури. Проте органи законодавчої, виконавчої і судової влади у своїй єдності не становлять цілісного державного апарату України, оскільки існують й інші державні органи, які виконують значний обсяг завдань і функцій держави.
Контрольно-наглядові органи є складовими системи органів державної влади До них належать: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Рахункова палата України, Державна фінансова інспекція України (раніше – Контрольно-ревізійне управління України) та ін.
Правоохоронні органи відіграють винятково важливу функцію держави у сфері забезпечення безпеки і правопорядку. До таких органів належать: Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Збройні Сили України та ін.
8.4. Принципи організації та функціонування державних органів та їх закріплення в Конституції України
Принципи організації та діяльності органів державної влади України – це законодавчо визначені універсальні юридичні засади, які становлять підгрунтя побудови та функціонування органів державної влади. Загалом принципи організації та діяльності органів державної влади України можна поділити на загальноюридичні та спеціальні.
Загальноюридичні принципи – це беззаперечні вимоги, що виражають основний зміст правової природи організації та діяльності державних органів. До таких принципів належать:
А) принцип законності – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності зумовлений принципом верховенства права, який дістав нормативне закріплення у ст., 8 Конституції України;
Б) принцип демократичності – громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (ч. 2 ст., 38 Конституції України);
В) принцип гласності – порядок утворення і функціональна діяльність державних органів здійснюється відкрито і гласно, наприклад, засідання Верховної Ради України проводяться відкрито (ч. 1 ст. 84 Конституції України);
Г) принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції України);
Г) принцип позапартійності – заборона створення політичних партій в органах державної влади (ч. З ст. 37 Конституції України);
Д) принцип суверенності державної влади (ст. 5 Конституції України), ніхто не може узурпувати державну владу (ч. 4 ст. 5 Конституції України);
Е) принцип участі громадян України у формуванні та діяльності органів державної влади (ч. 1 ст. 38 Конституції України);
Є) гуманістичні засади – спрямування діяльності державних органів в інтересах людини і громадянина як вищої соціальної цінності (ст. З Конституції України);
Ж) забезпечення соціальної справедливості, тобто паритету інтересів різних соціальних верств населення, націй, етнічних груп, захист злагоди і консенсусу в суспільстві (ч. 2 ст. 24 Конституції України).
Специфічні принципи організації та діяльності органів державної влади України визначають їх індивідуальні ознаки. До таких принципів належать:
А) принцип професійної компетентності (щодо суддів, прокурорів);
Б) детермінованості у часі (спеціальна комісія з надзвичайних справ);
В) функціонально-галузевий принцип (комітети парламенту);
Г) організаційної самостійності (наприклад, комітети Верховної Ради України зі свого складу самостійно утворюють робочі групи, складають перспективний план роботи тощо).
Отже, органи державної влади здійснюють свою організацію та діяльність на основі законодавчо закріплених принципів права, що відповідає загальним вимогам побудови правової держави.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)