Конфліктологія – Прибутько П. С. – Короткий словник конфліктологічних термінів
Авторитарність – властивість особистості, що характеризується схильністю до диктату і беззаперечного підпорядкування оточення власним впливу та владі. Пов’язана з агресивністю, завищеними самооцінкою і рівнем домагань, схильністю до грубої поведінки і тенденцією до породження І ескалації конфліктних ситуацій.
Авторитет – вплив особистості, заснований на займаній посаді, визнанні за нею права на прийняття відповідальних рішень, у тому числі з розв’язання конфліктів.
Агресія – форма поведінки учасників конфлікту, що характеризується ворожістю до протидіючої сторони. Нерідко учасники конфлікту вдаються як до словесної (дезінформація супротивника, його обвинувачення і образи, плітки, підрив авторитету), так і до фізичної (військової) агресії, що включає в себе насильство, напади, терористичні акти, збройну боротьбу.
Актуалізація – процес реалізації особистістю своїх потенційних можливостей.
Акцентуація характеру – надмірна виразність окремих рис характеру, що являє собою граничні варіанти норми. За несприятливих обставин може призводити до змін поведінки особистості в критичних (у тому числі конфліктних) ситуаціях, а також до розвитку патологічних порушень особистості.
Антагонізм – непримиренна суперечність. Антагоністам властива тенденція до застосування насильства.
Арбітр – посередник, третейський суддя.
Арбітраж – спосіб розв’язання спорів, за якого сторони звертаються до арбітрів (третейських суддів), що обираються самими сторонами чи призначаються за їхньої згоди або в порядку, встановленому законом.
Вертикальний конфлікт – конфліктна взаємодія суб’єктів вертикального підпорядкування: керівник – підлеглий, підприємство – вища організація, мале підприємство – фундатор. Особливість цього виду конфліктів – споконвічно різне співвідношення між владою та підлеглими, різні можливості при їх взаємодії.
Врегулювання конфлікту – часткове розв’язання конфлікту, припинення відкритої протидії сторін. При цьому можуть зберігатися внутрішні причини, що спонукають до конфлікту.
Горизонтальний конфлікт – конфліктна взаємодія рівних (з ієрархічним рівнем) суб’єктів: керівників одного рівня, підприємств або спеціалістів між собою.
Депривація – позбавлення або обмеження можливостей задоволення яких-небудь потреб, що супроводжується комплексними емоційними переживаннями.
Динаміка конфлікту – процес розвитку конфлікту під впливом певних чинників і умов, що включає в себе прихований період (виникнення проблемної ситуації у взаємодії суб’єктів, її усвідомлення ними, спроби розв’язати її неконфліктними методами, виникнення передконфліктної ситуації), відкритий період (інцидент, конфліктна взаємодія, завершення конфлікту), розвиток постконфліктної ситуації.
Діагностика конфлікту – діяльність з визначення сутності, виду й особливостей конфлікту на основі його аналізу, а також сукупність методів і принципів вивчення конфліктів.
Розв’язання конфлікту – одна з форм завершення конфлікту, сукупність позитивних дій (рішень) самих учасників конфлікту, що припускає наявність взаємоприйнятного вирішення проблеми, яке має особисту значущість для учасників конфлікту, і припиняє протиборство учасників конфлікту та веде до гармонізації їхніх взаємовідносин.
Ескалація конфлікту – розвиток конфлікту “по вертикалі”, наростання його гостроти й розмаху, пов’язане із загостренням конфліктних відносин.
Єдиноборство – суперництво між учасниками конфлікту з дотриманням встановлених правил.
Завершення конфлікту – етап у динаміці конфлікту, що полягає в припиненні, закінченні конфлікту з будь-яких причин. Завершенвя конфлікту може протікати в таких формах: розв’язання, врегулювання, загасання, переростання в інший конфлікт, усунення конфлікту.
Інтерес – реальна причина усвідомлених соціальних (у тому числі конфліктних) дій певних груп та індивідів. В основі інтересу лежать безпосередні спонукання, потреби, мотиви.
Клімат соціально-психологічний – загальна соціально-психологічна характеристика стану малої групи, особливості сформованих у ній міжособистісних відносин.
Колективний трудовий конфлікт – неврегульовані розбіжності між робітниками та роботодавцями.
Колізія – активна протидія взаємовиключних позицій, принципів, правових або моральних норм.
Компроміс – 1) стратегія поведінки, що передбачає взаємні поступки; 2) угода протидіючих сторін на основі взаємних поступок.
Конкуренція – 1) суперництво, активне змагання з певних проблем між окремими особами, зацікавленими в одній і тій самій меті, що легко переходить у конфлікт при відповідному збігу обставин і активному застосуванні конфліктогенів спілкування; 2) стиль поведінки при врегулюванні конфлікту.
Консенсус – 1) загальна згода зі спірних питань; 2) узгодженість поглядів і орієнтацій суб’єктів, метод прийняття рішень за взаємною згодою сторін, досягнення принципової єдності думок.
Конфліктогени – вербальні та невербальні компоненти поведінки особистості або групи, що сприяють виникненню та ескалації конфліктів.
Конфліктологія – наука про причини, форми, структуру, динаміку та шляхи розв’язання конфліктів. Об’єктом конфліктології є конфлікти між індивідами, групами, державами.
Конфлікт – активна протидія протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи поглядів опонентів або суб’єктів взаємодії; сприйняття несумісності дій або цілей.
Конфлікт деструктивний (дисфункціональний) – конфлікт, що перешкоджає ефективній взаємодії та прийняттю рішень.
Конфлікт конструктивний (функціональний) – конфлікт, що сприяє прийняттю обгрунтованих рішень, розвитку взаємовідносин і є джерелом самовдосконалення та саморозвитку особистості чи групи.
Конфлікт нереалістичний (безпредметний) – конфлікт, який має своєю метою відкрите вираження негативних емоцій і образ, що накопичилися, прояв ворожості тоді, коли гостра конфліктна взаємодія стає не засобом досягнення конкретного результату, а самоціллю.
Конфлікт реалістичний (предметний) – конфлікт, викликаний незадоволенням певних вимог учасників або несправедливим, на думку одного чи обох учасників, розподілом між ними яких-небудь переваг, спрямований на досягнення конкретного результату.
Конфліктна ситуація – один із основних (поряд із конфліктною взаємодією) структурних елементів конфлікту; ситуація прихованого або відкритого протиборства двох чи кількох учасників, кожний із яких переслідує свої цілі, мотиви або засоби вирішення проблеми, що має особистісну значущість для кожного з її учасників.
Конфронтація – протиборство, протиставлення, сутичка сторін, інтересів, цілей. Медіатор – посередник, миротворець.
Межа конфлікту – зовнішні структурно-динамічні кордони (межі) конфлікту. Розрізняють суб’єктні (кількість основних учасників), просторові (територія, на якій відбувається конфлікт) і часові (тривалість конфлікту) межі конфлікту.
Мотив у конфлікті – спонукання до вступу в конфлікт, що пов’язано з незадоволенням потреб учасника конфлікту; сукупність зовнішніх і внутрішніх умов і причин, які викликають конфліктну активність суб’єкта.
Напруженість соціальна – особливий стан поведінки людей, специфічне сприйняття та оцінка дійсності, що створює особливу соціально-психологічну атмосферу, яка супроводжує соціальні конфлікти.
Насильство – засіб впливу певної особистості (соціальної групи, держави) за допомогою різноманітних форм примусу на іншу особистість (соціальну групу, державу) в конфлікті з метою отримання чи збереження матеріальних, політичних, психологічних або інших переваг, завоювання тих чи інших позицій; тип дії або поведінки соціальних суб’єктів у конфлікті, за яких їх опонент (особистість, група) піддається фізичному тиску або зазнає прямих фізичних ушкоджень.
Неофіційне посередництво – посередництво, в якому в ролі посередника виступають неурядові організації чи приватні особи.
Об’єкт конфлікту – конкретна матеріальна (ресурс), соціальна (влада) або духовна (ідея, принцип, норма) цінність, до володіння або користування якою прагнуть обидва учасники конфлікту.
Офіційне посередництво – посередництво, в якому в ролі посередника виступають держави або міжурядові організації чи влада.
Переговори – засіб розв’язання конфліктів, при якому кожна із сторін висуває власний набір вимог, але схильна до поступок. Зазвичай передбачається рівноправність сторін, виключаються спроби силового вирішення конфлікту. Переговори ведуться на основі певних і схвалених учасниками правил і припускають, що сторони мають не лише власні, а й загальні інтереси. Одним із основних елементів переговорів є отримання та обмін інформацією з метою досягнення згоди.
Попередження конфлікту – організація взаємодії та співпраці людей, що виключає або зводить до мінімуму можливість виникнення конфліктів між ними; діяльність суб’єктів взаємодії (або одного з них), а також третіх осіб (посередників) щодо усунення об’єктивних і суб’єктивних причин конфлікту, що назріває.
Посередництво – допомога неупередженої людини чи організації конфліктуючим сторонам з метою врегулювання конфлікту шляхом переговорів. Передбачає регламентовану процедуру, що закінчується, як правило, підписанням угоди. Поліпшує комунікацію та підготовляє умови для висування пропозицій.
Предмет конфлікту – матеріальні або духовні цінності чи обставини, через які виник конфлікт. Предметом можуть бути економічні, територіальні, політичні, релігійні, мовні й інші обставини. Причини конфлікту – сукупність обставин (об’єктивних і суб’єктивних), наявність або дія яких призводить до виникнення конфліктів.
Прогнозування конфлікту – обгрунтоване припущення можливості виникнення або розвитку конфлікту в майбутньому.
Процедура примирення – розгляд колективного трудового спору з метою його розв’язання комісією з примирення або сторонами за участю посередника.
Співробітництво – стратегія поведінки в ситуації конфлікту,, котра зорієнтована на спільний пошук рішень, що задовольняють інтереси всіх сторін.
Стратегія поведінки в конфлікті – загальна орієнтація і лінія поведінки особистості або групи в конфлікті.
Суперечність (соціальна) – розбіжність інтересів людей, соціальних груп. Крім поняття соціальних суперечностей вживаються також поняття діалектичних, політичних, економічних, ідеологічних, антагоністичних і неантагоністичних, основних і неосновних, внутрішніх і зовнішніх суперечностей тощо. Виділяються три періоди існування суперечностей: виникнення, розгортання та розв’язання.
Суперництво – стратегія поведінки учасника конфлікту, що полягає в орієнтації на свої інтереси, нав’язуванні іншій стороні кращого для себе рішення, відкритій боротьбі за реалізацію своїх інтересів.
Тактика поведінки в конфлікті – сукупність засобів і прийомів впливу на учасника конфлікту, за допомогою яких реалізується стратегія поведінки для досягнення мети в конфлікті.
Терор – 1) політика залякування супротивника насильницькими методами; 2) форма насильства, що характеризується особливою жорстокістю, приниженням дійсного чи удаваного супротивника. Терор може бути спрямований проти конкретної особи (політичного чи державного діяча) або проти випадкових осіб.
Учасник конфлікту – суб’єкт (особа, група, організація, держава), безпосередньо втягнений в усі фази конфлікту.
Фрустрація – психологічний стан наростаючого емоційно-вольового напруження, що виникає в конфліктних ситуаціях і заважає досягненню мети або задоволенню потреб і бажань, загрожує людині або її престижу чи принижує людську гідність.
Цінності моральні – узагальнені уявлення людей щодо цілей і норм своєї поведінки, котрі обумовлені історичним досвідом, економічним становищем і культурою.
Юридична допомога – процес консультування або надання допомоги кваліфікованим юристом. Мета допомоги – дійти згоди в складних питаннях без порушення чинного законодавства.
Юридичний конфлікт – 1) спори, що виникають і розвиваються у зв’язку з об’єктивно існуючими суперечностями між існуючими правовими нормами, які належать до одного й того самого предмета, або будь-який інший конфлікт, в якому спори так чи інакше пов’язані з правовими відносинами сторін (їх юридично значущими діями або станом). Інтереси протилежних сторін, суб’єкти чи мотивація їх поведінки або об’єкт конфлікту наділені правовими ознаками, а конфлікт тягне за собою юридичні наслідки; 2) протиборство суб’єктів права з протилежним розумінням і діями стосовно принципів і норм права з метою зміни свого статусу та правового стану.