Конфліктологія – Орлянський B. C. – 8. Юридичний конфлікт
Сьогодні в світі налічується близько 200 держав і більше 4000 культур. Поняття “культура” в науковій літературі означає специфічний спосіб організації і розвитку життєдіяльності людей, представленої в продуктах матеріальної і духовної праці, системи соціальних норм, духовних цінностей, сукупність відносин до природи, до себе, між собою. Культура включає, як би, загальні відмінності людського життя від біологічного. Культура характеризується особистою свідомістю і поведінкою людини в конкретних сферах життя суспільства (культура поведінки, культура праці, політична культура).
Культуру прийнято розглядати матеріальну і духовну, залежно від видів виробництва – матеріального і духовного. Різноманіття сфер матеріальної і духовної діяльності, а так само їх результатів, дозволяє говорити про різноманітність світу культур. Подібне різноманіття створює об’єктивну базу для численних зіткнень і суперечностей, особливо коли йдеться про групову солідарність представників якої – небудь культури. Саме групова солідарність і стає основним чинником прояву агресії.
У глибоку давнину йде своїм корінням протистояння людей, поділених за принципом – “МИ” – “ВОНИ”. Численні відмінності дозволили сформувати надзвичайно живучу формулу: “МИ – це добре. ВОНИ – це погано”.
Мобільною формою духовної агресії людей виступає натовп. Саме натовп дуже часто виступає як суб’єкт в конфлікті. Подібне об’єднання, як би цементує загальний інтерес, формує загальну мету, створює групове психоенергетичне поле (егрегор), в рамках якого свідомі процеси протікають на рівні енергетичних потоків. Зв’язок людини і егрегора є прямий, люди заряджають його своєю біоенергією, так і зворотній егрегор заряджає лояльну до нього людину. Подібні егрегори виробляються поколіннями людей, найбільші з них утворені релігіями, Ідеологіями, етнічною пам’яттю, а так само культурами.
Конфлікти цінностей бувають такими: конфлікт між свободою І рівністю, справедливістю І нерівністю, колективізмом і індивідуалізмом, ксенофобією і відвертістю до світу, демократією і авторитаризмом. Конфлікти цінностей роблять помітний вплив на суспільні процеси, прискорюючи їх протікання або ж гальмуючи.
Конфлікт культур – це насильство, яке не знає страху смерті: людина будь-якої культури при загрозі її втрати втрачає сенс свого існування. Саме тому, що подібні конфлікти найбільш ірраціональні, існує реальна загроза, що у разі їх виникнення вирішення Його в практичному плані буває вкрай важким або навіть неможливим.
Спроба вирішення конфлікту культур вимагає нетрадиційних методів аналізу і розуміння його природи. Подібна необхідність виходить з того, що ці конфлікти є конфліктами співтовариств, зіткнення різних культурних основ життя.
Договір як спосіб врегулювання в умовах конфлікту культур несе дещо незвичайну функцію, а саме функцію, фіксуючу умови фактичного роз’єднання конфліктуючих сторін. По суті, це договір про неможливість домовитися. Поява локальних конфліктів культур робить неможливим подальше розуміння загальної смислової основи співіснування. Виникає розуміння необхідності співіснування однієї істини, загальної для всіх культур. Такий підхід є новим змістом культурної толерантності – визнання права на існування та визнання інших цінностей і культурних зразків.
8. Юридичний конфлікт
Коли ми говоримо про конфлікт, маємо на увазі протиборство суб’єктів, які мають протилежні (несумісні) інтереси. Юридичний конфлікт в його “чистому” вигляді можна представити як протиборство суб’єктів права з приводу використання, порушення або тлумачення правових норм. Об’єкт конфлікту, Його суб’єктивна складова, учасники, мотивація їх поведінки повинні мати правові ознаки, а сам конфлікт повинен викликати юридичні наслідки.
Природа юридичного конфлікту виявляється, по-перше, в можливості контактів з державними органами і правом, реальній ув’язці з діючими державно – правовими структурами і інструментом. По-друге, в проблемі конфлікту повинні простежуватися правові відносини обох сторін, або ж всієї проблеми в цілому.
Предметом конфлікту слід вважати об’єктивно існуючу проблему, вона може бути колізією або соціально-правовою проблемою владних відносин або правового оформлення.
Об’єкт конфлікту – це певний дефіцитний ресурс, що лежить на перетині інтересів різних суб’єктів права. Об’єкт може і не мати правових ознак, проте оволодіти ними можна тільки через юридичні процедури. Об’єкт може бути нероздільний, тоді для вирішення потрібні принципові полярні рішення або юридичні процедури по сумісному володінню об’єктом. Юридичний конфлікт може і не мати об’єкта, коли Йдеться про теоретико-правову суперечку {когнітивний юридичний конфлікт), або при міжособовому домінуванні, яке з часом може набути правових ознак.
“Чистим” юридичним конфліктом слід визначати спір з приводу права:
А) конфлікт, породжений суперечностями між двома або декількома нормативними актами;
Б) конфлікт, викликаний суперечностями між нормою права і процесуальною практикою;
В) конфлікт, який виник унаслідок суперечності між двома або декількома процесуальними актами;
Г) конфлікт, що виник з одним актом права при взаємовик-лючному його розумінні, тлумаченні, використовуванні або виконанні.
Змішаний або перехідний юридичний конфлікт починається, як правило, незалежно від правових норм і сфери правових відносин, проте з часом повинен набувати юридичного характеру.
Когнітивний юридичний конфлікт відображає глибокі суперечності методологічного характеру між ученими І юристами – практиками.
“Помилковий” юридичний конфлікт виникає внаслідок чотирьох типових ситуацій:
1) сторона конфлікту вважає, що знаходиться з іншою стороною в правових відносинах, яких насправді немає;
2) сторона (сторони) не знає, що знаходиться в правових відносинах з іншою стороною;
3) сторона конфлікту помилково вважає дії іншої сторони незаконними;
4) дії іншої сторони вважаються правомірними, проте це є помилковою думкою.
У динаміці юридичного конфлікту закономірно відображаються всі стадії і етапи, які характерні для будь-якого соціального конфлікту. В змішаних конфліктах правові елементи виявляються не відразу, торкаються не всіх його учасників, тому на деяких етапах виявляється своя специфіка дій і деякі елементи боротьби.
Закінчення юридичних конфліктів може виявлятися в таких видах. Згасання – тимчасове припинення протидій при збереженні головних ознак конфлікту. Вирішення – це спільна діяльність учасників конфлікту, направлена на розв’язання проблеми, яка призвела до зіткнення. Врегулювання – це зняття суперечності, якій допомагає “третя сторона”. Скасування – це дії, які ліквідують головні структурні елементи і ознаки конфлікту. Переростання – це процес, коли дії сторін переростають в нові форми протистояння, при цьому може відбуватися зміна предмета і об’єкта протистояння.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)