Історія західних політичних вчень – Романюк А. С. – 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії

Реферат Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова (1894-1971) “Про культ особи та його наслідки”, який він зачитав делегатам XX з’їзду КПРС, став початком третього етапу в розвитку комуністичних доктрин. У ньому було подано розгорнуту критику репресій за часів правління Й. Сталіна. Хрущов не брав під сумнів засади організації соціалістичного суспільства, практику/досвід його побудови, він виступив лише проти деяких негативних аспектів. Головним винуватцем репресій визнали Сталіна та культ його особи, який був сформований, на думку М. Хрущова, самим вождем. Подальша критика культу особи та наступні дії з десталінізації були викладені в Постанові ЦК КПРС “Про подолання культу особи та його наслідків”, яку прийняли у 1956 р. на підставі резолюції XX з’їзду КПРС. Доповідь і рішення з’їзду сприяли реабілітації незаконно репресованих (значної частини – посмертно) та поверненню їх з ув’язнення. Були також реабілітовані народи, засуджені за часів Сталіна, зокрема чеченці. Ці дії поклали вочаток “відлизі”, яка стала своєрідним процесом лібералізації тоталітарного радянського суспільства, що знайшло відображення в літературі та мистецтві.

У своїй діяльності Хрущов звернувся до питання визначення сутності комунізму та окреслення часових меж його встановлення. В доповіді та Програмі КПРС, яку прийняли на XXII з’їзді партії у 1961 p., було констатовано, що в СРСР соціалізм переміг “повністю і остаточно”, внаслідок чого була створена “всенародна держава”, і відповідно розпочався період побудови комунізму. В Програмі партії було не лише зазначено характеристику ознак комунізму як вищої фази формації, а й наголошено, що через двадцять років радянські люди будуть жити при комунізмі. Згідно з Хрущовим побудова всенародної держави і перехід до будівництва комунізму зумовлювали послаблення примусового контролю з боку держави, сприяли суттєвому розширенню участі громадян в управлінні державою, а також вимагали передачі освітніх та культурних функцій добровільним громадським організаціям. Прогнозувалася можливість обмеження ролі держави лише функціями оборони від зовнішнього нападу. В цьому контексті активно пропагувалися товариські суди, добровільні дружини тощо. Однак практика не підтвердила прогнозів; еволюційний розвиток соціалізму не призводив до формування властивостей комуністичного суспільства і послаблення ролі держави.

В економічній сфері Хрущов намагався здійснити реформи (реформи О. Косигіна), спрямовані на вдосконалення системи планового господарства. Під його керівництвом було проведено низку заходів, пов’язаних з поліпшенням життя громадян: зростання заробітної плати та пенсій, відновлення безкоштовної освіти, масове спорудження багатоквартирних будинків для вирішення проблеми житла (ці будинки назвали “хрущовки”). Однак більшість його дій/ вимог були відірваними від реалій життя, внаслідок чого підпадали під визначення – волюнтаризм. Відмовившись від практики фізичного знищення опонентів соціалізму, Хрущов дотримувався жорсткої позиції до будь-яких виступів проти соціалізму. Зокрема, у 1956 р. силою було придушено антикомуністичні виступи в Угорщині та Польщі, у 1962 р. уже в СРСР була розстріляна мирна демонстрація робітників у Новочеркаську. Амбігуаторний характер мала і зовнішня політика за часів правління Хрущова. З одного боку, він сприяв зняттю напруги, протистояння між СРСР і США, з іншого – було закладено і розпочато будову “Берлінського муру”; на Кубі розміщені ядерні ракети, що призвело до Карибської кризи, коли світ опинився на межі ядерної війни.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Історія західних політичних вчень – Романюк А. С. – 7.3. Процес десталінізації та повернення до ортодоксії