Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Становлення науки про літературу: об’єктивні умови й суб’єктивні вияви

Related posts:

1. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Перевидання класичної спадщини літературознавства як складова сучасної науки про літературу Чи не є згадана “одностильовість” шляхом до ізольованості, замкненості української літератури? Думається, що ні. В 90-х роках з’явилося немало публікацій, які свідчать, що Україна з її літературою на різних історичних етапах була неодмінною складовою частиною світового контексту, обов’язковим предметом для сприйняття як самодостатнього феномену. Давніший період цієї проблеми грунтовно досліджений Д. Наливайком у праці “Очима […]...
2. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Занепад і зовнішня “пристойність” науки про літературу наприкінці 50-х років Занепад і зовнішня “пристойність” науки про літературу наприкінці 50-х років Літературний процес, що передбачає постійну з’яву нових художніх явищ та науково-критичне осмислення їх, може перебувати в різних станах: зародження, становлення, піднесення, стагнація, відродження, розквіт тощо. Літературі ж у материковій Україні відомий ще й такий процес, як цілковите зникнення його. Після арешту Т. Шевченка й кирило-мефодіївців, […]...
3. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 7. “ПОТЕПЛІННЯ” В 60-Х РОКАХ І СПРОБА ЧЕРГОВОГО ВІДРОДЖЕННЯ НАУКИ ПРО ЛІТЕРАТУРУ НАПРИКІНЦІ 80-Х РОКІВ Занепад і зовнішня “пристойність” науки про літературу наприкінці 50-х років Літературний процес, що передбачає постійну з’яву нових художніх явищ та науково-критичне осмислення їх, може перебувати в різних станах: зародження, становлення, піднесення, стагнація, відродження, розквіт тощо. Літературі ж у материковій Україні відомий ще й такий процес, як цілковите зникнення його. Після арешту Т. Шевченка й кирило-мефодіївців, […]...
4. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Специфіка науки про літературу Наука про літературу завжди є водночас і наукою про мову. Бо мова – головний інструмент (матеріал) літературної творчості. Але літературознавця цікавить не номінал слова, не первісне (номінативне) значення його, а слово як образ предмета і явища, як метафора світу почуттів і діянь літературного героя. Літературознавець з’ясовує всі тонкощі й можливості слова як виражальної одиниці творчості, […]...
5. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Зближення діаспорної і материкової науки про літературу Дослідження окремих літературних жанрів і розробка тем з літературних взаємозв’язків не відзначалися, звичайно, необхідною глибиною й об’єктивністю. Мали місце при цьому відомі вже вульгаризації про всюдисущу радянську героїку й “реальний гуманізм”, прісні переліки Письменницьких контактів і поверхові описи “спільних тем” у різних літературах, демонструвалися неприховані спекуляції в розумінні проблеми “зближення літератур” і формування нібито єдиної […]...
6. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 1. ДАВНІЙ ПЕРІОД СВІТОВОГО Й УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА Становлення науки про літературу: об’єктивні умови й суб’єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об’єктивну реальність і від волі людини та людства не залежить; його можна спостерігати, аналізувати, навіть коригувати, але природне обличчя його від цього загалом не змінюється. Однак він буде мертвим капіталом, якщо ми до нього не […]...
7. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Більшовицький розгром науки про літературу і реагування на нього літераторів діаспори Саме в другій половині 30-х років почав інтенсивно утверджуватися панівний у наступні десятиліття погляд на історію літературного процесу, як на постійну боротьбу реалізму а усіма іншими, нереалістичними формами творчості. Реалізм, як правило, ототожнювався з правдивою (в класовому розумінні) ілюстрацією історичних процесів і тому всіляко підтримувався, а інші форми (романтизм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм та ін.) гнівно […]...
8. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Особливості розвитку українського літературознавства і зв’язок його із світовою наукою про літературу Українське літературознавство, як видно з цієї періодизації, тривалий час мало принагідний характер (доба Київської Русі), а в епоху Ренесансу було латинізованим (подекуди – полонізованим) і в основі своїй відмежованим від національного літературного життя. Лише окремі тогочасні поетики (зокрема “Сад поетичний” М. Довгалевського) зверталися за ілюстративним матеріалом до слов’янських (давньоукраїнських) текстів. До того ж над авторами […]...
9. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Фольклорне і художнє літературознавство Становлення науки про літературу: об’єктивні умови й суб’єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об’єктивну реальність і від волі людини та людства не залежить; його можна спостерігати, аналізувати, навіть коригувати, але природне обличчя його від цього загалом не змінюється. Однак він буде мертвим капіталом, якщо ми до нього не […]...
10. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Українська наука про літературу перед новим етапом розвитку Вихід “Розстріляного відродження” збігся з часом, коли в підрадянській Україні почалися вибіркові реабілітації репресованих у 20-30-х роках письменників, але Ю. Лавріненко в своїй антології “реабілітовував” їх не вибірково і не як “помилкову” акцію радянського режиму. Він трактував її як закономірність цього режиму, як найтрагічнішу сторінку в багатовіковому нищенні української духовності, послідовно здійснюваному імперськими завойовниками України. […]...
11. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Перші вияви протистоянь нормативних та антинормативних методологій У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід створення бібліографій, довідників енциклопедичного типу і критичних коментарів текстів відроджувався в нових умовах дуже повільно і в Західній Європі XIII-XIV ст. перебував фактично на стадії первісного літературознавства. Так, у 1340 р. італієць Пастренго створив одну […]...
12. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Ситуація в українській науці про літературу на початку XX ст Естетико-філологічний погляд на літературу з часом сформувався в цілісну наукову систему, яка поєднувала в собі кілька течій світової теоретичної думки. В західноєвропейських наукових колах варіювалась концепція А. Баумгартена про відповідність літературного твору ідеалові прекрасного і поширювалась ідея загальноестетичної оцінки художніх текстів. У Росії набули поширення методи аналізу літературних творів з точки зору лінгвістики (ОПОЯЗ) та […]...
13. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Епоха Ренесансу і розвиток неокласичної (поетикальної) школи в науці про літературу У літературознавстві епоху Ренесансу прийнято пов’язувати з відродженням традиції створення поетик, які взірцем своїм мали “Поетику” Арістотеля. Але це було пізніше, в середині XVI ст. До ренесансного руху слід віднести і значні явища того часу, коли почалося віднайдення й коментування античних пам’яток літератури, а також написання публіцистичних трактатів про національні європейські мови та можливості створення […]...
14. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 5. СТАНОВЛЕННЯ І НИЩЕННЯ ШКІЛ ТА НАПРЯМІВ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ 20-30-Х РОКІВ XX СТ Ситуація в літературознавстві у зв’язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років До початку 20-х років XX ст. українське літературознавство підійшло з розвинутими школами й напрямами, але революційні події 1917-го і наступних років внесли в нього несподівані корективи. Намітився шлях переглядів, уточнень, колективізацій і ліквідацій, в основу яких клався ідеологічний чинник: висхідні догмати марксистсько-ленінської естетики. […]...
15. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Формування історичної школи як вияв романтизму в науці про літературу Діалектичні суперечності в розвитку світової естетичної думки на рубежі XVIII-XIX ст. Народження нового завжди супроводжується існуванням старого. В літературознавстві старе інколи давало про себе знати так відчутно, що для нового ніби й зовсім місця не залишалось. На рубежі XVIII-XIX ст. європейське літературознавство вже ніби остаточно прощалося з неокласичними уявленнями про творчість, а в Росії, до […]...
16. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Міфологічна методологія і вияви її в працях про Т. Шевченка Якщо феміністичні студії протягом 90-х років переважали всі інші підходи до літератури кількісно, то в деяких інших намітилося відчутне якісне зрушення. Найочевидніше це постало на ниві міфологічної та компаративістичної методологій. Маючи за плечима майже двісті літ, вони, проте, тільки нині активізувалися і виявили свою неабияку продуктивність. Об’єктом дослідження стають, як правило, найбільш значущі літературні явища, […]...
17. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 3. НАУКА ПРО ЛІТЕРАТУРУ В ЕПОХУ РЕАЛІЗМУ І ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК ІСТОРИЧНОЇ ШКОЛИ Втома романтизму і шукання нових методологій у межах Історичної школи Романтизм і породжена ним історична школа в літературознавстві підійшли у своїх теоріях до дуже суттєвого: зв’язку художньої творчості з першокоренем її та історичними епохами. Але на якомусь етапі від усього цього почало відгонити загальниками й надто суб’єктивною абстракцією. Відчувалась потреба в якійсь конкретизації і наближенні […]...
18. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Спроби постмодерного погляду на літературу у дослідженнях Г. Грабовича і М. Павлишина Посутнім прагненням говорити “канонізовано” про видатні явища українського письменства позначені книги Грабовича “До історії української літератури”, 1997; і М. Павлишина “Канон та іконостас”, 1997. Вони містять матеріал майже з усіх періодів історії та теорії української літератури, та ще й освітлений дуже індивідуально. Матеріал має вибірковий характер, трактується він інколи за принципом “навпаки”, але окремі координати […]...
19. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Спротив ідеологічному наступу на літературу й літературну критику (статті і виступи О. Гончара, І. Дзюби, І. Септичного, Є. Сверстюка, В. Стуса та ін.) Критики з молодшої генерації шістдесятництва (І. Дзюба, Ю. Барабаш, І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Фащенко, В. Дончик, Г. Сивокінь, М. Малиновська, М. Ільницький, А. Макаров та ін.) ідеологічне забарвлення своїх думок намагалися поступово поєднувати з власне науковим аналізом літературних явищ, який давав змогу ширше говорити про іманентну специфіку літературного процесу, акцентувати на неприпустимому зниженні естетичних […]...
20. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Феміністичні студії: що від науки, а що від лукавого (О. Забужко, Н. Зборовська, В. Агеєва) Дещо інше спостерігається в царині феміністичних тенденцій. Деякі жінки-дослідниці їх ніби свідомо уникають (Г. Ільєва. “Таємниці кохання. До проблем любовної поезії української еміграції”, 1996), а в окремих це стало ледве чи не головним родом занять. Зміст їх, проте, викликає нестримне бажання полемізувати. Можливо, згодом нас і переконають, що фемінізм – це не тільки соціальний рух, […]...
21. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Спроби утвердження історії літератури як науки в зарубіжному та вітчизняному літературознавстві У ранню епоху Ренесансу історія літератури як галузь літературознавства до певного часу була менш розвинутою, ніж теорія творчості. Античний досвід створення бібліографій, довідників енциклопедичного типу і критичних коментарів текстів відроджувався в нових умовах дуже повільно і в Західній Європі XIII-XIV ст. перебував фактично на стадії первісного літературознавства. Так, у 1340 р. італієць Пастренго створив одну […]...
22. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – ЛІТЕРАТУРА Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. (За редакцією М. Зубрицької). – Львів, 1996. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики: спроба літературно-наукової методології. – Т. 1. – Прага, 1925. (Перевидання за редакцією М. Ільницького. – К., 1998). Білецький О. 25 років українського радянського літературознавства // Література і мистецтво. – 1944, ЗО верес. Білецький О. Шляхи розвитку […]...
23. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Дослідники з діаспори про розгром українського літературознавства та розвиток заангажованої літератури (Б. Кравців, І. Кошелівець та ін.) Визначальною рисою української літератури 20-60-х років, на думку І. Кошелівця, є те, що вся вона – “сучасна”. І не тільки тому, що в ній одночасно працюють і фундатори її (П. Тичина, М. Рильський та ін.), і представники молодших поколінь; “секрет” полягає в тому, що в її лави час від часу вливаються імена репресованих чи “свідомо […]...
24. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Літературна освіта як вияв “нормативного літературознавства” Спроба творити матеріал, який би ставав підручниковим, стає в 90-ті роки майже модною. Принаймні для нещасного абітурієнта такої продукції не тільки не бракує, а перетворюється вона навіть на своєрідний предмет бізнесу. Не дуже освічені видавці і швидкої руки автори вважають, що абітурієнт проковтне будь-яку пігулку, а виготовити її, мовляв, не становить особливих труднощів. Майже щороку […]...
25. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Суперечності розвитку літературознавства в умовах “перебудови” У свідомості багатьох письменників і літературознавців тоді вже бродило уявлення не про партійно-ідеологічне, а естетичне значення літератури, про пріоритет у мистецькому мисленні не класових, а загальнолюдських цінностей. Відтак у різних виданнях стали з’являтися публікації про злочинну хибність марксистсько-ленінського погляду на суть творчості як повну підпорядкованість її ідеологічним міфам; про абсолютну некомпетентність Леніна та інших більшовицьких […]...
26. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Здобутки та втрати авторського літературознавства Вихід “Розстріляного відродження” збігся з часом, коли в підрадянській Україні почалися вибіркові реабілітації репресованих у 20-30-х роках письменників, але Ю. Лавріненко в своїй антології “реабілітовував” їх не вибірково і не як “помилкову” акцію радянського режиму. Він трактував її як закономірність цього режиму, як найтрагічнішу сторінку в багатовіковому нищенні української духовності, послідовно здійснюваному імперськими завойовниками України. […]...
27. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Монополія марксистського літературознавства і теоретичне обгрунтування соцреалізму Тим часом монополію на єдино “правильну” думку в критиці і літературознавстві дедалі впертіше завойовували найлівіші в поглядах на завдання і специфіку літератури вусппівці і молодняківці. їхні критичні виступи рубежу 20-30-х років стають дедалі наступальнішими й агресивнішими. Один із збірників таких виступів мав назву “Атака” (1932). Атакувалося в ньому все, що хоч якось не узгоджувалось із […]...
28. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Розвиток літературознавства в окупованій Україні та в українській діаспорі Іншого типу “вороги”, що намагалися в умовах фашистської окупації відродити вільну українську думку, гуртувалися в 1941-1943 pp. навколо газети “Нова Україна” і журналу “Український засів”, що виходили в Харкові. У статтях і рецензіях цих видань (іронія долі редактором “Українського засіву” тримала радянського “розвідника” В. Петрова, він же – Домонтович) були спроби показати читачеві окремі сторінки […]...
29. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Ситуація в літературознавстві у зв’язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років Ситуація в літературознавстві у зв’язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років До початку 20-х років XX ст. українське літературознавство підійшло з розвинутими школами й напрямами, але революційні події 1917-го і наступних років внесли в нього несподівані корективи. Намітився шлях переглядів, уточнень, колективізацій і ліквідацій, в основу яких клався ідеологічний чинник: висхідні догмати марксистсько-ленінської естетики. […]...
30. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 8. ДИСКУРС МОДЕРНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В 90-Х РОКАХ Пошуки літературознавчих методологій тривають На рубежі 80-90-х років гарматний гул на фронтах останньої в радянській імперії війни з україністикою почав ніби стихати. І ще очевиднішими стали її наслідки: гори трупів, гори поламаних душ і ледве жевріючий попіл її національної духовності. Дослідники літератури в тому попелі активно почали шукати найтепліші жаринки, щоб розкласти справжнє багаття наукового […]...
31. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Дискурсія українського модернізму в роботах Т. Гундорової і С. Павличко Такий перелом щодо статусу і природи слова, а саме – його ПроЯвлення (себто проявлення словесної форми й одночасне явлення його смислу) – означало руйнування авторитетного і законного імені, тотожного з місцем Батька у культурі. Мовомислення вбирало в себе екстатично-естетичну ніцшеанську “вищу культуру”, як у методології М. Євшана, з’єднувалося з бажанням, як у творчості В. Винниченка, […]...
32. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Повернення в науковий обіг репресованого літературознавства (С. Єфремов, М. Грушевський, М. Зеров, Д. Чижевський та ін.) По-іншому подібні речі проникали в таку загалом рідкісну тему в літературознавстві, як письменник і читач. Епізодично до неї в 20-х роках І пізніше зверталися С. Єфремов, П. Филипович, О. Білецький та ін., а в 70- 80-х роках її “рухав” в основному Г. Сивокінь (“Друге прочитання”, 1972; “Одвічний діалог”, 1984 та інші його дослідження). Він дав […]...
33. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Предмет і метод літературознавства ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство – наука про художню літературу та особливості розвитку літературного процесу; розгалужена мережа наукових дисциплін, кожна з яких охоплює (аналізує) певну грань словесної творчості. Літературна критика, зокрема, досліджує тільки сучасний літературний процес, історія літератури – минуле його, а теорія – специфіку літературної творчості як такої. Вужчими за науковим […]...
34. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Античний розквіт і середньовічна принагідність літературознавства Художня форма фольклорного літературознавства безслідно не зникла ні з появою професійної літератури, ні з виникненням науки про літературу в її академічному розумінні. Ще в античну епоху міркування про літературну творчість стали з’являтися і в суто поетичних творах тогочасних авторів, і особливо в творах драматичних. Серед них класичної слави набули драми Арістофана “Жаби” й “Ахарняни”. Створені […]...
35. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Зв’язок літературознавства з іншими гуманітарними науками Будучи наукою самостійною, літературознавство, однак, не втрачає зв’язків із тими гуманітарними науками, з яких воно вийшло і потребу в стосунках з якими постійно відчуває. На прикладі з визначенням самодостатності української літератури неважко переконатися в зв’язках літературознавства з історичною наукою, яка подібним же чином відвойовувала право самої України на її власну історію. Але на цю проблему […]...
36. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Зміст поняття “філологічна школа” і місце її в історії літературознавства Зміст поняття “філологічна школа” і місце її в історії літературознавства Поняття філологічної школи належить науці рубежу XIX-XX ст. Але протягом певного часу його зміст не був точно означеним. Деякі вчені, наприклад, розрізняли естетичний метод як спосіб аналізу твору, але називали його суб’єктивним і до філологічної методології не відносили. У 20-х роках XX ст. філологічну школу […]...
37. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Латиномовні українські поетики та їх місце в становленні вітчизняного літературознавства Перші українські поетики (традиційно писані латинською мовою) належать за часом до першої половини XVH ст. Існує їх до двадцяти, але більшість – у рукописах. Видано (в перекладах російською чи українською мовами) лише кілька: Феофана Прокоповича (1705) та Митрофана Довгалевського (1736, 1737). За типом і структурою – це навчальні посібники, написані викладачами для лекцій спудеям, а […]...
38. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Періодизація Міркування з цього приводу підводить нас до необхідності періодизації літературного процесу і літературознавства. В літературних кулуарах, як правило, до проблем періодизації ставляться з деяким скепсисом: мовляв, якщо ти в літературі ні на що більше не здатен, то займайся періодизацією. Однак вона необхідна. Потреба в періодизації літпроцесу та етапів його дослідження випливає з тих особливостей, про […]...
39. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Утвердження марксистського літературознавства і проблеми вульгарно-соціологічної методології Літературна критика 20-х років найчастіше зверталася до творчості Лесі Українки. Крім М. Зерова та П. Филиповича, про неї писали й багато інших дослідників, створивши низку грунтовних монографій (М. Драй-Хмара), статей (А. Музичка), опублікувавши деякі біографічні матеріали тощо. Монографія М. Драй-Хмари “Леся Українка, життя й творчість” (1926) була не тільки найвагомішим на той час науковим словом […]...
40. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – “Історія літератури руської” О. Огоновського Периферійність української літератури щодо російської в окремих дослідженнях часом підкреслювалась навіть їхньою композицією. Так, у 1861 р. у Варшаві була опублікована “История русской литературы” П. Петраченка, а “Краткий исторический очерк украинской литературы” публікувався як додаток до неї. Щодо методології таких праць, С. Єфремов пізніше зазначить, що автори їх “йшли напомацки, певних критеріїв не здобувши, ясного […]...