Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – ЛІТЕРАТУРА

Related posts:

1. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Особливості розвитку українського літературознавства і зв’язок його із світовою наукою про літературу Українське літературознавство, як видно з цієї періодизації, тривалий час мало принагідний характер (доба Київської Русі), а в епоху Ренесансу було латинізованим (подекуди – полонізованим) і в основі своїй відмежованим від національного літературного життя. Лише окремі тогочасні поетики (зокрема “Сад поетичний” М. Довгалевського) зверталися за ілюстративним матеріалом до слов’янських (давньоукраїнських) текстів. До того ж над авторами […]...
2. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 1. ДАВНІЙ ПЕРІОД СВІТОВОГО Й УКРАЇНСЬКОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА Становлення науки про літературу: об’єктивні умови й суб’єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об’єктивну реальність і від волі людини та людства не залежить; його можна спостерігати, аналізувати, навіть коригувати, але природне обличчя його від цього загалом не змінюється. Однак він буде мертвим капіталом, якщо ми до нього не […]...
3. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 5. СТАНОВЛЕННЯ І НИЩЕННЯ ШКІЛ ТА НАПРЯМІВ У ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ 20-30-Х РОКІВ XX СТ Ситуація в літературознавстві у зв’язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років До початку 20-х років XX ст. українське літературознавство підійшло з розвинутими школами й напрямами, але революційні події 1917-го і наступних років внесли в нього несподівані корективи. Намітився шлях переглядів, уточнень, колективізацій і ліквідацій, в основу яких клався ідеологічний чинник: висхідні догмати марксистсько-ленінської естетики. […]...
4. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Доповідь М. Рильського “Українська радянська література в дні визволення України” Перші симптоми нового шукання внутрішніх ворогів спостерігалися у виступі М. Рильського на письменницькому пленумі в 1944 р. Там уже було визначено кілька можливих об’єктів для не дуже доброзичливої критики (О. Довженко, Ю. Яновський, А. Головко, І. Сенченко та ін.), а Є. Кирилюк додав до них у статті про творчість самого Рильського ще один “об’єкт” – […]...
5. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Ситуація в літературознавстві у зв’язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років Ситуація в літературознавстві у зв’язку з революційними переворотами 1917-го і наступних років До початку 20-х років XX ст. українське літературознавство підійшло з розвинутими школами й напрямами, але революційні події 1917-го і наступних років внесли в нього несподівані корективи. Намітився шлях переглядів, уточнень, колективізацій і ліквідацій, в основу яких клався ідеологічний чинник: висхідні догмати марксистсько-ленінської естетики. […]...
6. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Здобутки та втрати авторського літературознавства Вихід “Розстріляного відродження” збігся з часом, коли в підрадянській Україні почалися вибіркові реабілітації репресованих у 20-30-х роках письменників, але Ю. Лавріненко в своїй антології “реабілітовував” їх не вибірково і не як “помилкову” акцію радянського режиму. Він трактував її як закономірність цього режиму, як найтрагічнішу сторінку в багатовіковому нищенні української духовності, послідовно здійснюваному імперськими завойовниками України. […]...
7. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Періодизація Міркування з цього приводу підводить нас до необхідності періодизації літературного процесу і літературознавства. В літературних кулуарах, як правило, до проблем періодизації ставляться з деяким скепсисом: мовляв, якщо ти в літературі ні на що більше не здатен, то займайся періодизацією. Однак вона необхідна. Потреба в періодизації літпроцесу та етапів його дослідження випливає з тих особливостей, про […]...
8. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Перевидання класичної спадщини літературознавства як складова сучасної науки про літературу Чи не є згадана “одностильовість” шляхом до ізольованості, замкненості української літератури? Думається, що ні. В 90-х роках з’явилося немало публікацій, які свідчать, що Україна з її літературою на різних історичних етапах була неодмінною складовою частиною світового контексту, обов’язковим предметом для сприйняття як самодостатнього феномену. Давніший період цієї проблеми грунтовно досліджений Д. Наливайком у праці “Очима […]...
9. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Літературна освіта як вияв “нормативного літературознавства” Спроба творити матеріал, який би ставав підручниковим, стає в 90-ті роки майже модною. Принаймні для нещасного абітурієнта такої продукції не тільки не бракує, а перетворюється вона навіть на своєрідний предмет бізнесу. Не дуже освічені видавці і швидкої руки автори вважають, що абітурієнт проковтне будь-яку пігулку, а виготовити її, мовляв, не становить особливих труднощів. Майже щороку […]...
10. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – “Розстріляне відродження” Ю. Лавріненка Вихід “Розстріляного відродження” збігся з часом, коли в підрадянській Україні почалися вибіркові реабілітації репресованих у 20-30-х роках письменників, але Ю. Лавріненко в своїй антології “реабілітовував” їх не вибірково і не як “помилкову” акцію радянського режиму. Він трактував її як закономірність цього режиму, як найтрагічнішу сторінку в багатовіковому нищенні української духовності, послідовно здійснюваному імперськими завойовниками України. […]...
11. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Зв’язок літературознавства з іншими гуманітарними науками Будучи наукою самостійною, літературознавство, однак, не втрачає зв’язків із тими гуманітарними науками, з яких воно вийшло і потребу в стосунках з якими постійно відчуває. На прикладі з визначенням самодостатності української літератури неважко переконатися в зв’язках літературознавства з історичною наукою, яка подібним же чином відвойовувала право самої України на її власну історію. Але на цю проблему […]...
12. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Фольклорне і художнє літературознавство Становлення науки про літературу: об’єктивні умови й суб’єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об’єктивну реальність і від волі людини та людства не залежить; його можна спостерігати, аналізувати, навіть коригувати, але природне обличчя його від цього загалом не змінюється. Однак він буде мертвим капіталом, якщо ми до нього не […]...
13. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Перспективи без підсумків Чи не є згадана “одностильовість” шляхом до ізольованості, замкненості української літератури? Думається, що ні. В 90-х роках з’явилося немало публікацій, які свідчать, що Україна з її літературою на різних історичних етапах була неодмінною складовою частиною світового контексту, обов’язковим предметом для сприйняття як самодостатнього феномену. Давніший період цієї проблеми грунтовно досліджений Д. Наливайком у праці “Очима […]...
14. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Сталінська розправа з кіноповістю О. Довженка “Україна в огні” й екстраполяція цієї розправи на весь сучасний літературний процес Цитований виступ М. Рильського на пленумі СРПУ був пройнятий вимогою “возвышенной правды” не тільки стосовно О. Довженка. Багатьох інших письменників М. Рильський критикував за настирливе застосування в творчості тільки чорних і білих барв, за архаїчну гегемонію в літературі “отих доконче мудрих дідів, носителів народної правди, які ніби перекочували до нас із пожовклих сторінок Златовратського і […]...
15. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Останні кроки “застійного” літературознавства (“Історія української літератури” в 2-х томах, “Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті” в 5-ти томах, перші томи УЛЕ та ін.) Рецензенти восьмитомника відгукувались про нього загалом позитивно. Були, щоправда, спроби партійних функціонерів піддавати ревізії принцип добору в “Історію…” письменницьких імен (особливо – з сучасного літературного процесу), а в рецензіях фахівців робилися зауваження стосовно розтягнутості вступних розділів, відсутності цілісної характеристики творчості деяких письменників, плутанини в датуванні окремих літературних подій тощо. Але минув якийсь час і на […]...
16. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Предмет і метод літературознавства ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство – наука про художню літературу та особливості розвитку літературного процесу; розгалужена мережа наукових дисциплін, кожна з яких охоплює (аналізує) певну грань словесної творчості. Літературна критика, зокрема, досліджує тільки сучасний літературний процес, історія літератури – минуле його, а теорія – специфіку літературної творчості як такої. Вужчими за науковим […]...
17. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Українська наука про літературу перед новим етапом розвитку Вихід “Розстріляного відродження” збігся з часом, коли в підрадянській Україні почалися вибіркові реабілітації репресованих у 20-30-х роках письменників, але Ю. Лавріненко в своїй антології “реабілітовував” їх не вибірково і не як “помилкову” акцію радянського режиму. Він трактував її як закономірність цього режиму, як найтрагічнішу сторінку в багатовіковому нищенні української духовності, послідовно здійснюваному імперськими завойовниками України. […]...
18. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Суперечності розвитку літературознавства в умовах “перебудови” У свідомості багатьох письменників і літературознавців тоді вже бродило уявлення не про партійно-ідеологічне, а естетичне значення літератури, про пріоритет у мистецькому мисленні не класових, а загальнолюдських цінностей. Відтак у різних виданнях стали з’являтися публікації про злочинну хибність марксистсько-ленінського погляду на суть творчості як повну підпорядкованість її ідеологічним міфам; про абсолютну некомпетентність Леніна та інших більшовицьких […]...
19. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – 8. ДИСКУРС МОДЕРНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА В 90-Х РОКАХ Пошуки літературознавчих методологій тривають На рубежі 80-90-х років гарматний гул на фронтах останньої в радянській імперії війни з україністикою почав ніби стихати. І ще очевиднішими стали її наслідки: гори трупів, гори поламаних душ і ледве жевріючий попіл її національної духовності. Дослідники літератури в тому попелі активно почали шукати найтепліші жаринки, щоб розкласти справжнє багаття наукового […]...
20. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Компаративістичні дослідження Д. Наливайка, З. Геник-Березовської та ін Чи не є згадана “одностильовість” шляхом до ізольованості, замкненості української літератури? Думається, що ні. В 90-х роках з’явилося немало публікацій, які свідчать, що Україна з її літературою на різних історичних етапах була неодмінною складовою частиною світового контексту, обов’язковим предметом для сприйняття як самодостатнього феномену. Давніший період цієї проблеми грунтовно досліджений Д. Наливайком у праці “Очима […]...
21. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – О. Білецький У середині 30-х років дедалі помітніше місце в українському літературознавстві стали займати праці Олександра Білецького (1884-1961). У 20-х роках він звернув на себе увагу такими розвідками, як “У пошуках нової повістярської форми” (1923), “Двадцять років нової української лірики” (1924), “Сучасне красне письменство Заходу” (1925), “Проза взагалі і наша проза 1925 року” (1926), а також статтями […]...
22. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Рух шістдесятництва в літературній критиці Одним із найважливіших завдань на сучасному етапі розвитку радянського літературознавства є поглиблене дослідження проблем марксистсько-ленінської естетики і літературної теорії. Це стосується насамперед питань соціалістичного реалізму”. Такими настановами сповнені були фактично всі тогочасні програмові публікації модернізованого часопису “Радянське літературознавство” – від передової статті його першого номера в 1957 р. до апофеозних виступів провідних псевдовчених у номері, […]...
23. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Останні статті О. Білецького і створення “Історії української літератури” у 8-ми томах Подвижництвом в умовах тоталітарної совєтчини було, поза сумнівом, і дослідження творчості цих письменників. І чи не найбільш переконливою тут є наукова спадщина О. Білецького, п’ятитомне видання якої (вибрані праці) готувалося до друку в рік опублікування нарису І. Кошелівця “Сучасна література в УРСР”. З цього п’ятитомника постає справжня драма вченого, який на певному етапі розвитку свого […]...
24. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – ВСТУП ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство – наука про художню літературу та особливості розвитку літературного процесу; розгалужена мережа наукових дисциплін, кожна з яких охоплює (аналізує) певну грань словесної творчості. Літературна критика, зокрема, досліджує тільки сучасний літературний процес, історія літератури – минуле його, а теорія – специфіку літературної творчості як такої. Вужчими за науковим […]...
25. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Двотомна “Історія української літератури” як політичний донос на український літпроцес Так і створювалося враження інтенсивного розвитку літературознавства. Фундаментальна ж робота в цій галузі ніби й не намічалася. У не завжди періодичному збірнику “Радянське літературознавство”, який до 1957 р. вважався щорічником і заповнювався матеріалами псевдонаукової праці співробітників академічного Інституту літератури імені Т. Шевченка, публікувалися розвідки без будь-якого системного планування, а проблематика їх була ніби завжди одна […]...
26. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Становлення науки про літературу: об’єктивні умови й суб’єктивні вияви Становлення науки про літературу: об’єктивні умови й суб’єктивні вияви Світ, що існує в нас самих і нас оточує, являє собою об’єктивну реальність і від волі людини та людства не залежить; його можна спостерігати, аналізувати, навіть коригувати, але природне обличчя його від цього загалом не змінюється. Однак він буде мертвим капіталом, якщо ми до нього не […]...
27. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО ЯК НАУКА Предмет і метод літературознавства Літературознавство – наука про художню літературу та особливості розвитку літературного процесу; розгалужена мережа наукових дисциплін, кожна з яких охоплює (аналізує) певну грань словесної творчості. Літературна критика, зокрема, досліджує тільки сучасний літературний процес, історія літератури – минуле його, а теорія – специфіку літературної творчості як такої. Вужчими за науковим […]...
28. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Наукове літературознавство в діаспорі й критика його радянськими псевдовченими Так і створювалося враження інтенсивного розвитку літературознавства. Фундаментальна ж робота в цій галузі ніби й не намічалася. У не завжди періодичному збірнику “Радянське літературознавство”, який до 1957 р. вважався щорічником і заповнювався матеріалами псевдонаукової праці співробітників академічного Інституту літератури імені Т. Шевченка, публікувалися розвідки без будь-якого системного планування, а проблематика їх була ніби завжди одна […]...
29. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Іван Франко і його концепції історії літератури Найпомітніший слід в утвердженні психологічного напряму залишив в українському літературознавстві Іван Франко (1856-1916). На відміну від О. Потебні й Д. Овсянико-Куликовського, які писали російською мовою, а матеріал для досліджень брали значною мірою теж із російської (почасти – зарубіжної) літератури, І. Франко і мовою, і матеріалом був цілком в українській стихії. І до психологічних методів аналізу […]...
30. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Повернення в науковий обіг репресованого літературознавства (С. Єфремов, М. Грушевський, М. Зеров, Д. Чижевський та ін.) По-іншому подібні речі проникали в таку загалом рідкісну тему в літературознавстві, як письменник і читач. Епізодично до неї в 20-х роках І пізніше зверталися С. Єфремов, П. Филипович, О. Білецький та ін., а в 70- 80-х роках її “рухав” в основному Г. Сивокінь (“Друге прочитання”, 1972; “Одвічний діалог”, 1984 та інші його дослідження). Він дав […]...
31. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – “Історія української літературної критики” Р. Гром’яка, “Критики і критерії” М. Ільницького Спроба творити матеріал, який би ставав підручниковим, стає в 90-ті роки майже модною. Принаймні для нещасного абітурієнта такої продукції не тільки не бракує, а перетворюється вона навіть на своєрідний предмет бізнесу. Не дуже освічені видавці і швидкої руки автори вважають, що абітурієнт проковтне будь-яку пігулку, а виготовити її, мовляв, не становить особливих труднощів. Майже щороку […]...
32. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Утвердження марксистського літературознавства і проблеми вульгарно-соціологічної методології Літературна критика 20-х років найчастіше зверталася до творчості Лесі Українки. Крім М. Зерова та П. Филиповича, про неї писали й багато інших дослідників, створивши низку грунтовних монографій (М. Драй-Хмара), статей (А. Музичка), опублікувавши деякі біографічні матеріали тощо. Монографія М. Драй-Хмари “Леся Українка, життя й творчість” (1926) була не тільки найвагомішим на той час науковим словом […]...
33. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Пошуки літературознавчих методологій тривають Пошуки літературознавчих методологій тривають На рубежі 80-90-х років гарматний гул на фронтах останньої в радянській імперії війни з україністикою почав ніби стихати. І ще очевиднішими стали її наслідки: гори трупів, гори поламаних душ і ледве жевріючий попіл її національної духовності. Дослідники літератури в тому попелі активно почали шукати найтепліші жаринки, щоб розкласти справжнє багаття наукового […]...
34. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Дослідники з діаспори про розгром українського літературознавства та розвиток заангажованої літератури (Б. Кравців, І. Кошелівець та ін.) Визначальною рисою української літератури 20-60-х років, на думку І. Кошелівця, є те, що вся вона – “сучасна”. І не тільки тому, що в ній одночасно працюють і фундатори її (П. Тичина, М. Рильський та ін.), і представники молодших поколінь; “секрет” полягає в тому, що в її лави час від часу вливаються імена репресованих чи “свідомо […]...
35. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Зарубіжне та материкове літературознавство України 20-х років XX ст Перші підсумки роботи дореволюційних і частково – пореволюційних літературознавців спробував окреслити в 1925 р. Леонід Білецький (1882-1955) у праці “Основи української літературно-наукової критики”, яка видана у Празі Українським громадським видавничим фондом. Ця праця мислилась як теоретична, про що свідчив і підзаголовок її (“Спроба літературно-наукової методології”), але сприймається вона і як історико-літературна, бо містить проблемний аналіз-огляд […]...
36. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Літературна діяльність Ю. Шереха як критика Розвиток цього мислення, проте, в 70-80-х роках ішов переважно фрагментарними шляхами: освітлювались нерідко лиш “виїмки” з літературного процесу, а загальний погляд на нього ніби відкладався “на потім”. Таке враження, принаймні, складається від статей і оглядів, що містилися в цей період у журналі “Сучасність”, від збірників і монографічних студій Ю. Шереха, Б. Кравціва, С. Козака, І. […]...
37. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Відродження філологічної школи в академічному та освітньому літературознавстві У свідомості багатьох письменників і літературознавців тоді вже бродило уявлення не про партійно-ідеологічне, а естетичне значення літератури, про пріоритет у мистецькому мисленні не класових, а загальнолюдських цінностей. Відтак у різних виданнях стали з’являтися публікації про злочинну хибність марксистсько-ленінського погляду на суть творчості як повну підпорядкованість її ідеологічним міфам; про абсолютну некомпетентність Леніна та інших більшовицьких […]...
38. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Поглиблення кризи в літературознавстві на материковій Україні А в ці часи дома, в материковій Україні, маховик кон’юнктурного літературознавства набирав нових і нових обертів. Головною подією 1946 р. став вихід у Києві очікуваного “Нарису історії української літератури”. У виступі О. Білецького “25 років українського радянського літературознавства” цей “Нарис…” згадувався як завершена вже і здана до друку робота, підготовлена науковими співробітниками Інституту літератури імені […]...
39. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Зміст поняття “філологічна школа” і місце її в історії літературознавства Зміст поняття “філологічна школа” і місце її в історії літературознавства Поняття філологічної школи належить науці рубежу XIX-XX ст. Але протягом певного часу його зміст не був точно означеним. Деякі вчені, наприклад, розрізняли естетичний метод як спосіб аналізу твору, але називали його суб’єктивним і до філологічної методології не відносили. У 20-х роках XX ст. філологічну школу […]...
40. Історія українського літературознавства – Наєнко М. К. – Я. Гординський: “Літературна критика підсовєтської України” Саме в другій половині 30-х років почав інтенсивно утверджуватися панівний у наступні десятиліття погляд на історію літературного процесу, як на постійну боротьбу реалізму а усіма іншими, нереалістичними формами творчості. Реалізм, як правило, ототожнювався з правдивою (в класовому розумінні) ілюстрацією історичних процесів і тому всіляко підтримувався, а інші форми (романтизм, неоромантизм, символізм, імпресіонізм та ін.) гнівно […]...