Історія України – Пасічник М. С. – Україна у Другій світовій війні. Проголошення Української держави
Радянсько-німецька війна почалася вранці 22 червня 1941 р. раптовим нападом добре вишколених та озброєних фашистських військ на прикордонні застави, військові об’єкти, міста й села Радянського Союзу. Об’єктивні причини й злочинні промахи лідерів СРСР, насамперед Сталіна, спричинилися до того, що радянські війська, зазнаючи величезних втрат у бойовій техніці та живій силі, відступали на схід.
Під час відступу війська НКВС вчинили масу злочинів і кривавих розправ у тюрмах Західної України, де мучилися безневинно арештовані люди, здебільшого українські патріоти. Керівництвом до дії для сталінських опричників була телеграма заступника наркома держбезпеки СРСР Чернишова від 28 червня 1941 р., в якій зазначалося: “Згідно з розпорядженням Л. Берії за списками, затвердженими прокурором, розстріляти всіх осіб, що перебувають під слідством, засуджених за контрреволюційні злочини, а також осіб, що скоїли розтрати у великих розмірах”. Тому не дивно, що частина населення Західної України зустрічала німців як визволителів. Багатьом українцям Німеччина видавалася єдиною зовнішньою силою, яка могла змінити статус України в Європі й допомогти українцям у боротьбі проти більшовизму.
Хоча німці й не давали таких обіцянок, національно свідомі українці сподівалися на відновлення української державності. Найбільшу активність виявили діячі обох течій ОУН. Ще до приходу німців у багатьох містах були створені українські органи державної влади. Подекуди такі органи управління виникали безпосередньо і після прибуття німецької армії. У результаті співпраці між німцями та ОУН ще перед радянсько-німецькою війною створили дві військові частини під кодовими назвами “Нахтігаль” і “Роланд”. У них було близько 600 солдатів-українців. Німці збиралися використати їх для своєї загарбницької мети, а ОУН сподівалася, що вони стануть зародком майбутнього українського війська.
30 червня 1941 р. у Львові відбулися Українські національні збори, які без погодження з німцями проголосили створення Української держави та сформували уряд (Українське державне правління) на чолі з Ярославом Стецьком. У всьому краї відбувалися збори, маніфестації українців.
Проте вже на початку липня 1941 р. німці заборонили діяльність Правління, заарештували його голову Я. Стецька, а також С. Бандеру та інших українських діячів. Незабаром фашисти почали масові арешти членів ОУН. Багато її керівних діячів було розстріляно. Майже до кінця війни С. Бандера та Я. Стецько були ув’язнені у фашистському концентраційному таборі.
Восени 1941 р. нацисти завдали репресивного удару по ОУН, особливо по її мельниківській та київській групах. Було розстріляно чимало членів цієї організації, в т, ч. Івана Рогача, Ореста Чемеринського та ін.
Розбійницьке вторгнення німецько-фашистських військ у Радянський Союз держави СІПА та Великобританії зустріли з певними розрахунками: в результаті війни СРСР буде знекровлений і опиниться в залежності від західних держав. Через день після нападу Німеччини на Радянський Союз один із американських сенаторів (потім президент США) Г. Трумен заявив: “Коли ми побачимо, що виграє Німеччина, то нам слід допомагати Росії, а якщо виграватиме Росія, то нам слід допомагати Німеччині, й, таким чином, хай вони вбивають якомога більше”.
Найдалекоглядніші політичні діячі розуміли, що співробітництво з СРСР необхідне в їхніх же інтересах. Вони переконались, що фашистська Німеччина загрожує існуванню Британської імперії і безпеці США. У липні 1941 р. СРСР і Великобританія уклали угоду про спільні дії у війні проти Німеччини. На Московській конференції трьох держав – СРСР, США і Великобританії, що відбулася 29 вересня-1 жовтня 1941 р., було прийнято рішення про англо-американські поставки зброї і стратегічних матеріалів Радянському Союзові на найближчі 9 місяців. У свою чергу СРСР узяв зобов’язання постачати своїм західним партнерам сировину для воєнного виробництва. Незабаром уряд США надав Радянському Союзові кредит сумою 1 млр дол. Таким чином, у 1941 р. були закладені основи створення антифашистської коаліції.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)