Історія України – Кормич Л. І. – СПАДЩИНА І. МАЗЕПИ

Після Полтавської битви Швеція почала втрачати свою силу і велич. В цей же час розірвана громадянською війною навпіл Річ Посполита втратила своє значення і тепер стає лише предметом торгу поміж могутніми сусідами. На руїнах обох цих держав виростає Прусія, нове королівство, яке бере на себе роль збирача германських земель. Росія буквально ввалюється в Європу і з того часу вимагає для себе місця в сім’ї європейських народів, які відразу починають відчувати на собі тиск неєвропейських впливів.

Починається перша велика українська еміграція, а в Україні зникає її так старанно плекана за гетьмана Мазепи, хоч і дорого оплачувана, суверенність.

До Хмельниччини одна частина українського суспільства вважала, що у Речі Посполітої треба силою добитись поважного становища, довести, що “же през шаблю маєм права”, друга половина панства і козацтва хотіла легальним шляхом забезпечити своє шляхетство. Від Переяславської ради почався поділ на дві орієнтації – польську і московську, який є, може, одним з найтяжчих наслідків невдалої комбінації Хмельницького. Правда, іншого виходу в тій ситуації, в якій опинився в свій час Хмельницький, просто не було.

Мазепа, як своїм гетьмануванням, так особливо своїм союзом зі шведами і війною проти Петра, на сто з лишнім років, до Шевченка і Петлюри зробив ідейне москвофільство чимось таким, чого українці потім і до сьогодні інстинктивно соромляться.

М. Грушевський слушно зазначає, що “всі гетьмани буди “изменниками” в становищі московської політики; українська політика була “одним неустанним “воровством и изменою” з становища московського централізму, з яким боролася весь час”. Антимазспинська пропаганда, яку вели власті за Петра, та й потім, за радянських часів, не могла не визнати, наприклад, в маніфесті царя, що Мазепа “умовився зі Швецією і Польщею, що Україна, обох частин, і всі козацькі війська мають бути сполучені в одну незалежну державу, а він – її князем”. Дійсно, І. Мазепа прагнув саме цього – створити суверенну українську державу.

ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ

Ставши гетьманом України, І. Мазепа намагався зміцнити її шляхом згуртування молодої української політичної еліти, яку на той час являли собою козацтво і шляхта. Скориставшись зі сприятливої міжнародної обстановки, гетьман почав збройну боротьбу проти царської Росії, політика якої за Петра І мала на меті ліквідацію української державності. Цар заради спасіння цілісності своєї держави загравав з українцями і цим тримав їх в покорі. Карл XII став би дуже небезпечним Петру І, якби зміг вдало скористатись союзом з гетьманом. В той час від України залежала доля всієї Північної війни. Тому-то Петро 1 в своїх маніфестах давав обіцянки свято дотримуватись тих віковічних прав, з якими малоросійський край вступив під владу московських царів. Коли ж війська гетьмана і короля були розгромлені в Полтавській битві, Петро І у відповідь на “просительні пункти” 1.Скоропадського висловився, що малороси повинні бути вдячними за велике благодіяння, виявлене їм захистом проти шведів. Поразка 1.Мазепи зумовлена ще декількома причинами: відсутністю підтримки його політики широкими народними масами; незавершеністю процесу формування молодої політичної еліти України; військовою поразкою союзника Мазепи – короля Швеції Карла XII.

Трагедією українського суспільства стало те, що дві такі яскраві політичні постаті, які стояли на державницькій платформі – І. Мазепа і Петрик Іваненко виступили не в союзі, а в протиборстві. Це протиборство символізувало собою непримиримі суперечності, що роздирали тоді Україну, перетворювали її в руїну.

З погляду Петра І, “…гетман свою конечную неверность явил..,. …изменил и переехал к неприятелю нашему, королю шведскому”. А з погляду історії, національно-визвольна боротьба І. Мазепи, незважаючи на поразку, забезпечила більш як на півстоліття існування української державності, посилила потяг до свободи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

Історія України – Кормич Л. І. – СПАДЩИНА І. МАЗЕПИ