Історія України – Кормич Л. І. – КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС. НОВА КОНСТИТУЦІЯ ДЕРЖАВИ
Слово “конституція” латинського походження (від лат. “constitutio” – встановлення). Термін “конституція” вживали ще в період рабовласництва і феодалізму. У Стародавньому Римі саме так називали постанови імператора. В епоху буржуазних революцій XVIII ст. Конституція відіграє роль основного правового акту держави, що визначає основи його політичного і економічного ладу. Першими конституціями в сучасному розумінні цього слова, прийнятими і введеними в дію, були конституції США (1787 p.), Польщі і Франції (1891 p.).
Нині конституцією прийнято називати Основний Закон держави, який приймають згідно з особливим порядком. Вона має найвищу юридичну силу, є основою для розробки законів і нормативно-правових актів. Як правило, для конституції характерна підвищена стабільність, зміни до неї вносяться згідно з особливою процедурою. Держава забезпечує підвищений юридичний захист конституції. У цьому полягає особливість її статусу.
Після проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. постало питання про конституційні засади нової держави. Згідно з Законом України “Про правонаступннцтво країни”, “до ухвалення нової
Конституції України на території України діє Конституція (Основний Закон) Української РСР”.
Наступні роки в конституційному процесі були складними. До старої Конституції внесено сотні доповнень і поправок, дію окремих ЇЇ розділів було зупинено, з’явилися нові розділи і положення – про Президента, Автономну Республіку Крим, Конституційний Суд тощо. Проте це були тимчасові заходи, що мали значною мірою “косметичний характер”. На порядку денному постало питання про розробку і прийняття нової Конституції нашої держави.
У 1992 році було сформовано перший склад Конституційної комісії, яку очолили Голова Верховної Ради України І. Плющ і Президент України Л. Кравчук. У розробці проекту Конституції активну участь брали вчені-правники, практичні працівники правоохоронних органів, суду, народні депутати. У липні 1992 р. проект Конституції було винесено на всенародне обговорення, але подальший процес її прийняття загальмувався внаслідок політичних суперечок і боротьби за владу. Лише після обрання нового складу Верховної Ради і Президента України у 1994 р. конституційний процес поновився. Конституційну комісію було переформовано, її очолили нові керівники держави – О. Мороз і Л. Кучма.
11 березня 1996 р. Конституційна комісія схвалила проект Конституції і передала його на розгляд Верховної Ради. 24 квітня Верховна Рада прийняла проект за основу. 5 травня 1996 року було створено Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України з доопрацювання проекту Конституції, до якої увійшли представники всіх депутатських фракцій і груп. У червні комісія закінчила свою надзвичайно складну роботу – адже до проекту було подано понад 5000 змін і доповнень – і передала для першого читання у Верховну Раду доопрацьований варіант. Розпочалася копітка робота щодо обговорення найважливішого нормативно-правового акту держави. Але політичні суперечки заважали плідній роботі – до 26 червня Верховна Рада не ухвалила жодного розділу Конституції. Вважаючи неприпустимим затягування конституційного процесу, 26 червня Президент України підписав Указ, яким призначив на вересень 1996 р. Всеукраїнський референдум з питань затвердження нової Конституції. 27 червня Верховна Рада відновила роботу з розгляду Конституції, змінивши технологію цього процесу. Було створено робочі групи з найболючіших питань – власності, символіки, організації влади тощо.
О 9.30 ранку 28 червня 1996 року нову Конституцію України було прийнято. Україна – єдина держава на пострадянському просторі, яка парламентським шляхом отримала свою нову демократичну Конституцію.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)