Історія України – Юрій М. Ф. – 3. Турецька агресія
У1671 р. польська армія на Правобережжі здобула низку перемог, які спонукали султана безпосередньо втрутитись у боротьбу Дорошенка з Польщею. В серпні 1672 року султан на чолі турецької армії, яка разом з загонами молдавського й волоського воєвод, військами кримського хана та козаками Петра Дорошенка нараховувала близько 150-170 тис. осіб, з’явився під стінами Кам’янця-Подільського, залога якого нараховувала всього близько 1060 чоловік. Найбільш відомий завдяки знаменитій трилогії класика польської літератури Генріка Сенкевича оборонець Кам’янця Юрій (Єжи) Володиєвський (останній роман трилогії так і називається – “Пан Володиєвський”) був вихідцем зі старовинного українського шляхетського роду, кам’янецька гілка якого прийняла католицтво в XVI столітті.
Після облоги, що тривала близько тижня, почалися переговори про почесну капітуляцію, умови якої передбачали гарантію збереження життя і майна жителів міста, право вільного виїзду для тих, хто бажає, свободу релігійних обрядів тощо. Коли ввечері 27 серпня посли обложених повертались назад, начальник артилерії майор Геклінг підпалив порох – загинуло понад 500 чоловік (удвічі більше, ніж під час самої облоги) та було зруйновано значну частину Старої фортеці. Серед загиблих був і герой кам’янецької облоги (“Гектор кам’янецький”, як його називали) – Володиєвський.
Наприкінці серпня кримський хан, турецькі та козацькі загони рушили в похід на Львів. Річ Посполита змушена була піти на тяжкі умови мирного договору, укладеного в жовтні в султанському обозі під Бучачем – сплатити контрибуцію в сумі 80 тисяч талерів та щорічно Виплачувати султану 22 тисячі червоних золотих данин. Територія Подільського воєводства повністю відходила до Туреччини, П. Дорошенко ставав гетьманом України “в старих кордонах”. Польські залоги повинні були протягом двох місяців залишити територію Правобережної України.
Все колишнє Подільське воєводство склало велику адміністративну одиницю – єйялет (або пашалик). У1681 р. на його території проживало близько 40 тисяч жителів, найбільше мешкало в Придністров’ї, а територія вздовж кучманського шляху та у верхів’ях Південного Бугу була майже повністю спустошеною. В Кам’янці налічувалось 3414 мирних жителів, зокрема 280 українських родин. Українська громада в Кам’янці зберігала своє самоуправління. Константинопольський патріарх призначив для Поділля православного єпископа.
У Кам’янці розмістилась велика турецька залога – близько 6 тисяч, половину з якої складали яничари. Турецькі війська мали великі труднощі із забезпеченням продовольством: У вересні 1673 р. 30-ти-сячна польсько-литовська армія під командуванням гетьмана Яна Собеського розбила під Хотином 40-тисячну турецьку армію. В жовтні 1676 р. польські війська знову перемогли. Було укладено Журавненський трактат, згідно з умовами якого Польща перестала давати данину, проте Кам’янець залишався за Туреччиною.
У 1674-му та 1675 роках турецько-татарські загони здійснюють напади на Правобережну Україну, де спалахують повстання проти Дорошенка. Тине багато мешканців міст Ладижина та Умані:
У1676 р. Дорошенко здає булаву та виїжджає на Лівобережжя, а згодом – до Москви (цар призначає його воєводою у Вятку та надає йому значні маєтки в Росії). Правобережні полки опинились під владою Самойловича. Турецький султан намагається відновити свій протекторат над Правобережжям. З цією метою в 1677-му та 1678 роках здійснюються походи турецької армії на колишню гетьманську столицю Чигирин. Під час одного з татарських нападів Юрій Хмельницький, який прийняв сан ченця, потрапив у полон. За наказом султана Його розстригли та посадили в місті Неми рові з титулом “Князь Сарматії”.
За Бахчисарайським договором 1681 р. між Росією, Туреччиною та Кримським ханством Правобережжя визнано під турецькою владою.
1683 року стався перелом у війнах, які вели проти Туреччини європейські держави: польська армія на чолі з королем Яном Собеським, що прийшла на допомогу обложеній столиці Австрії Відню, за допомогою союзників розгромила турецьку армію. В боротьбі з Туреччиною брали участь й козаки відновлених на Правобережжі полків (найвідоміший з полків – у Фастові – очолив Семен Палій). Резиденція наказного гетьмана розташувалась у Немирові.
У травні 1684р. утворилась Священна Ліга – анти турецька коаліція, що складалася з Польщі, Австрії, Венеції та Папи Римського. Пізніше до них приєдналась Росія.
Похід Я. Собеського на Поділля 1684 р. та наступні походи значно звузили контрольовану турками територію. Через 2 роки було визволено Бар і Меджибіж. Польські війська силою переселяли подільських селян на Волинь. Поряд з Кам’янцем, де Збуч впадає в Дністер, було засновано укріплений табір “Окоп Святої Трійці”, внаслідок чого становище турецької залоги в Кам’янці-Подільському стало більш вразливим. Загони правобережних козаків здійснюють походи на Очаків та Буджацьку орду, громлять татарські загони під Колимою та в інших місцях.
У1686 р. було укладено “Трактат про вічний мир” між Росією та Польщею, який визнав кордони, що склалися. У 1687-му та 1689 роках відбулись походи російської армії та лівобережних козаків проти Кримського ханства. У 1695-му та 1696 роках – Азовсько-Дніпровські походи. Петро І здобув важливу фортецю Азов в пониззі Дону, а фортеці у пониззі Дніпра було зруйновано.
Перемоги Священної діти змусили Туреччину в 1698 р. розпочати переговори в Карловицях, які закінчились у січні 1699 р. підписанням мирного договору. Згідно з умовами Карловицького трактату Туреччина повертала Поділля Речі Посполитій. У серпні 1699 р. турецька залога покинула Кам’янець. Польський сейм відразу ж прийняв рішення про скасування козацьких полків на Правобережжі.