Історія України – Світлична В. В. – Антична колонізація Північного Причорномор’я (VII ст. до н. е. – V ст. н. е.)
Із VII ст. до н. е. в Північному Причорномор’ї вихідцями із Греції були засновані міста-держави: Ольвія (гирло Південного Бугу), Tipa (біля гирла Дністра), Феодосія, Херсонес (на місці нинішнього Севастополя), Пантікапей (на місці сучасної Керчі) та інші.
Засновані спочатку містами малоазійського узбережжя, ці поселення невдовзі стали незалежними державами (VII-І ст. до н. е.), а пізніше (І ст. до н. е. – III ст. н. е.) опинились під протекторатом Риму. Найбільшого розквіту держави досягли у VI-IV ст. до н. е. Провідну роль серед них відігравали Ольвія, Херсонес, Боспорське царство.
Головні причини заснування греками колоній – дефіцит землі і хліба, перенаселеність грецьких міст, воєнно-політичні конфлікти. Лідерство у заснуванні колоній належало малоазійському місту Мі-лету, “родоначальнику” понад 90 міст у басейні Чорного моря. Саме з малоазійських грецьких міст, які потерпали від постійних нападів персів і лідійців, рухався основний потік грецьких колоністів.
За формою правління міста-держави були республіками: демократичними (де вирішальну роль у політичному житті відігравав демос) або аристократичними (де влада фактично належала рабовласницькій аристократії). Типовими демократичними полісами були Ольвія та Херсонес. Як свідчать джерела, демократизації суспільного життя міст передувала гостра внутрішня соціальна боротьба. Так, переломним моментом в історії Ольвії можна вважати осаду міста македонським полководцем Зопіріоном у 331 р. до н. е. У цей період у місті спалахнула гостра соціальна боротьба: було звільнено рабів, наділено громадянськими правами іноземців, пом’якшено боргові зобов’язання, збільшено повноваження народних зборів. Соціальні реформи заспокоїли населення, в результаті Ольвія змогла дати відсіч Зопіріону.
Єдина монархія – Боспорське царство – виникла у V ст. до н. е. в результаті об’єднання більш як 20 міст на чолі з Пантікапеєм. Причому спочатку держава являла собою союз грецьких міст, кожне з яких мало елементи самоврядування. Але поступово вона трансформувалася в монархію. До Боспорського царства входили Керченський та Таманський півострови, Кубань. Поряд із греками тут жили скіфи, таври (у Криму), меотські племена (у Приазов’ї та на Кубані). У період свого розквіту (IV-III ст. до н. е.) Боспор вдався до спроби поширити свою владу на все узбережжя Чорного моря.
Правлячими династіями були Археанактиди (480-438 рр. до н. е.) та Спартокіди, що стояли при владі до 107 р. до н. е., коли під час повстання рабів та вільного населення під проводом скіфа Савмака було вбито царя Перісада V. Повстання виявилося згубним для Боспорської держави: спочатку вона ввійшла до складу Понтійського царства, згодом потрапила під владу Риму, а у 70-х роках IV ст. н. е. остаточно розпалася під ударами гунів.
Господарство античних міст-держав було засноване на жорстокій експлуатації рабів.
Економіка була багатогалузевою:
– Торгівля велася у двох напрямках – з Грецією і з північними сусідами (скіфами та сарматами). У Грецію вивозили хліб, худобу, шкіру, пушнину, рабів. Сусідам продавали вино, зброю, тканини, вироби мистецтва та ін.
– Ремесло досягло високого рівня розвитку і славилося виробництвом металевих, керамічних, ювелірних виробів, ткацтвом.
– Землеробство: вирощували пшеницю, ячмінь, просо, виноград, яблука, груші тощо.
– Скотарство і рибальство.
Духовна культура досягла високого рівня розвитку: розвивалися освіта, наука, література, музика, театр, скульптура, архітектура.
Культуру міст-держав визначають як чорноморський варіант античної культури.
Причини занепаду:
– загальна криза рабовласництва, яка почалася з III ст. н. е. і підірвала сили держав;
– натиск кочівників. У III ст. н. е. під натиском готів загинула Ольвія та інші міста, в IV ст. н. е. під натиском гунів загинуло Боспорське царство. У V ст. н. е. античні міста-держави припинили існування. – Культура античних колоній значною мірою вплинула на культурний розвиток сусідніх народів, у т. ч. і слов’ян.