Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 5. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО
5.1. Формування козаччини на українських землях
Центральним явищем історії України XVI-XVIII ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі національні риси українського народу. Воно обороняло рідний край від зовнішніх ворогів, чинило активний опір соціальному та національно-релігійному гнобленню, стало творцем нової форми державності на українських землях. Його колискою була Південна Україна, що знаходилася на межі двох різних цивілізацій: європейської (хліборобської, християнської) та азійської (кочової, мусульманської). Саме специфічні умови порубіжжя та особливості тодішнього життя і породили такий феномен як українське козацтво.
Причини зародження козацтва
Характерною рисою суспільно-політичного розвитку українських земель XV – першої пол. XVI ст. було зосередження переважної більшості населення на спрадавна обжитих землях: Галичині, Волині, Поділлі, Поліссі, північній Київщині. їхня південна межа фактично проходила по лінії укріплень Кам’янець – Бар – Вінниця – Біла Церква – Черкаси – Канів – Київ. Далі, на південь, лежало т. зв. Дике поле. Колонізація, що вирувала тут за княжої доби, була перервана монголо-татарською навалою. Незаселені південні території відзначалися великими природними багатствами, які вражали сучасників. По Україні ходили легенди про надзвичайну родючість грунтів та величезні на них врожаї зернових, про безкраї степи, де у травах ростом з людину випасалося стільки диких коней, оленів, кіз, що на них полювали заради шкір і хутра, а не м’яса, про численні ріки, які кишіли різноманітною рибою, що своїми тілами не давала навіть веслу впасти на воду, про дніпровські плавні, багаті насамперед водяними птахами, про густі ліси, переповнені бортними деревами з медом та всілякою дичиною тощо. Зрозуміло, що такий благодатний край здавна манив до себе людей. Кожної весни сюди направлялися ватаги промисловців на “уходи” – полювати диких звірів, ловити, в’ялити й солити рибу, збирати мед диких бджіл, добувати сіль та селітру. На зиму більшість уходників поверталася додому, де збувала свою здобич. Місцевому воєводі платили десяту частину свого прибутку. Але були й такі, що не бажали коритися королівській адміністрації і залишалися у степу постійно, закладаючи там свої зимівники та хутори.
Спочатку уходництвом займалися в основному мешканці Придніпров’я. Однак із посиленням феодального визиску та національно-релігійного переслідування до них почали приєднуватися втікачі від панської неволі й з інших українських земель, насамперед тих, що були захоплені Польщею, – Галичини, Західної Волині, Західного Поділля. Польський хроніст XVII ст. С. Грондський зазначав: “Ті з руського народу, хто… не бажав ходити в ярмі й терпіти владу місцевих панів, йшли в далекі краї, тоді ще не залюднені, та здобували собі право на свободу”.





Related posts:
- Історія України – Лазарович М. В. – Причини зародження козацтва 5.1. Формування козаччини на українських землях Центральним явищем історії України XVI-XVIII ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі національні риси українського народу. Воно обороняло рідний край від зовнішніх ворогів, чинило активний опір соціальному та національно-релігійному гнобленню, стало творцем нової форми державності на українських землях. Його колискою була Південна Україна, що знаходилася на межі двох […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 5.1. Формування козаччини на українських землях 5.1. Формування козаччини на українських землях Центральним явищем історії України XVI-XVIII ст. було козацтво, яке втілило в собі кращі національні риси українського народу. Воно обороняло рідний край від зовнішніх ворогів, чинило активний опір соціальному та національно-релігійному гнобленню, стало творцем нової форми державності на українських землях. Його колискою була Південна Україна, що знаходилася на межі двох […]...
- Історія України: відповіді на екзаменаційні білети – Лазарович M. B. – 21. Українське козацтво в боротьбі з турецько-татарською експансією. Петро Сагайдачний Однією з головних причин зародження козацтва була турецько-татарська експансія, що ставила під загрозу саме існування українців як нації. Ситуація ускладнювалася тим, що Україна не мала власної державності, а заходи урядів Литви та Польщі, пізніше Речі Посполитої, спрямовані на відсіч агресорам, були малоефективними. Кримське ханство як держава існувало у 1449- 1783 рр. на землях Кримського півострова, […]...
- Історія України – Гарін В. Б – Українське козацтво в останній чверті XVI ст З включенням України до складу Речі Посполитої важливі зміни почалися й у культурно-духовній сфері українського суспільства. Насамперед ці процеси стосувалися релігійної проблеми. З утворенням Речі Посполитої в рамках єдиної держави були вимушені співіснувати дві найбільші церкви – польська католицька і українська православна. Дуже швидко подібне положення призвело до гострого протистояння двох церков. У Речі Посполитій […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Козацтво на варті південних рубежів Живим муром від нападів турків і татар для України стало козацтво, яке вважало боротьбу проти “бусурманів” своїм священним обов’язком. На перших порах воно нерідко виступало під керівництвом урядників прикордонних зі степом земель (серед відомих провідників козацтва були черкаський староста О. Дашкевич, хмільницький – П. Лянцкоронський, барський – Б. Претвич та деякі ін.), згодом козацтво почало […]...
- Історія держави і права України – Терлюк І. Я. – Українське козацтво – творець нової форми української державності Козацтво постало внаслідок нагальної потреби історичного збереження українців як народу. Як суспільно-політичне явище, козацтво сформувалося в умовах поступової руйнації руської (української) державності в рамках Великого князівства Литовського, політичного, економічного й національного гноблення українців у Речі Посполитій та агресії з боку Кримського ханства. Козацтво було тією соціально-динамічною силою, яка могла протистояти і протидіяти зовнішнім і внутрішнім […]...
- Історія України – Пасічник М. С. – Розділ 7. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст Початки українського козацтва і вихід його на політичну арену. Одну з найвідоміших сторінок в історії України вписало козацтво. До середини XVI ст. козаками (“козак” слово тюркського походження) в Україні називали людей, які займалися уходними промислами (мисливством, рибальством) на південному порубіжжі та воювали з татарами. При цьому вони залишалися в межах своєї станової незалежності і не […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 4. УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ЛИТВИ І ПОЛЬЩІ 4.1. Литовсько-Руська держава У XIV ст. історичні події розвивалися у вкрай несприятливому для Русі-України напрямі: вона була ослаблена золотоординським ігом; припинилася галицько-волинська князівська династія; посилилися агресивні сусіди, насамперед Польща, Угорщина, Литва. У результаті з сер. XIV ст. українські землі підпадають під владу кількох країн. Зокрема, в 1349 р. Польщею була захоплена Галичина. Протягом 1370-1387 pp. […]...
- Зовнішня політика України – Кучик О. С. – Розділ З. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО У МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ (до 1648 р.) 3.1. Міжнародний контекст появи українського козацтва Південь України віддавна був місцем зіткнення кочових народів і осілого слов’янського населення. Могутні державні утворення (Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, як згодом, зрештою, і Литовсько-польська держава) з поперемінним успіхом намагалися взяти під контроль малозаселені степові терени і перенести межу осілості якомога далі, однак у давні часи таке панування ніколи не […]...
- Історія України – Гарін В. Б – Українське козацтво в 20 – 30-х рр. XVII ст Після закінчення чергової польсько-турецької війни і смерті гетьмана Петра Сагайдачного 40-тисячне козацьке військо стало непотрібним і навіть небезпечним для польської влади. Було вирішено скоротити число реєстрових козаків до 3 тисяч, а решті запропонували повернутися в кріпацтво. Зрозуміло, це рішення уряду не користувалося популярністю серед українського козацтва. Новий гетьман Михайло Дорошенко спробував по-своєму вирішити проблеми козацтва. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 3. ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА 3.1. Об’єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства Наприкінці XII – у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає. Внаслідок цього в історичній науці тривалий час панувала думка, що на її руїнах виникло – як наступник Київської Русі – Владимиро-Суздальське князівство, а потім – і Московське царство. Проте видатний український історик М. Грушевський переконливо довів, […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 10. ЗАХІДНА УКРАЇНА В СКЛАДІ АВСТРО-УГОРЩИНИ (кінець XVIII – XIX століття) 10.1. Розвиток західноукраїнських земель у кінці XVIII – першій половині XIX ст. Як відомо, наприкін. XVIII ст. відбувся черговий перерозподіл України. Внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської монархії. У 1774 р. імперія Габсбургі в загарбала північну частину Молдавії з містами Чернівці, Серет та Сучава, мотивуючи це тим, що даний край […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Україна у складі Речі Посполитої Прийняття Люблінської унії мало для українців фатальні наслідки. Якщо до 1569 р. становище українських і білоруських земель у складі Литви було стерпним, то тепер ситуація докорінно змінилася: розпочався повсюдний наступ польсько-литовської адміністрації на права українського населення. Він охоплював насамперед економічну сферу, де уряд новоствореної Речі Посполитої всіляко підтримував магнатство, в руках якого навіть король зоставався […]...
- Історія України – Литвин В. М. – Українське козацтво та православ’я. Роль козацтва у відновленні православної церковної ієрархії Як уже відзначалося вище, віротерпимість була однією з характерних рис суспільного життя в Україні аж до середини XVI ст. Докорінних змін ситуація зазнає з наступом католицької Контрреформації. До ще більшого міжконфесійного протистояння призводить обрання королем Речі Посполитої в 1587 р. Сигізмунда МІ, на виховання якого великий вплив мали єзуїти. Наступним кроком до посилення ескалації у […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 9. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (кінець XVIII – XIX століття) 9.1. Суспільно-політичне та економічне становище в кінці XVIII – першій половині XIX ст. У результаті антиукраїнської політики правлячих кіл Росії в кін. XVHI ст. було остаточно впроваджено та зміцнено царську владу на Лівобережжі та Слобожанщині. Нові зміни політичного ладу на частині українських земель, підпорядкованих Польщі, відбулися після другого (1793) і третього (1795) поділів Речі Посполитої. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 2. КИЇВСЬКА РУСЬ 2.1. Становлення централізованої держави на чолі з Києвом Проблема походження Київської Русі є одною з найактуальніших у вітчизняній історіографії. Навколо неї тривалий час велася гостра полеміка між двома таборами науковців – “норманістами” та “антинорманістами”. Теорії походження Русі “Норманісти” вважали, що як державність, так і саму назву “Русь” на київські землі принесли варяги – нормани, вихідці […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 13. МІЖВОЄННА УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ ТОТАЛІТАРНОЇ СИСТЕМИ 13.1. Українські землі в умовах насадження комуністичного режиму та втягнення до складу СРСР Після поразки визвольних змагань 1917-1921 pp. Україна на тривалий час втратила свою національну державність, знову потрапивши в задушливі обійми Росії, на цей раз “червоної”. Почався період терору, голодоморів, насильницької денаціоналізації тощо. Встановлення більшовицької влади Встановлення влади на українських землях виявилося для більшовиків […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 14. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ у 20-30-ті роки XX століття 14.1. Національна політика Польщі на окупованих територіях Західноукраїнське населення виявилося єдиною великою спільнотою колишньої Австро-Угорської імперії, що після Першої світової війни не зберегла незалежності. Зазнавши поразки в національно-визвольних змаганнях, більшість його опинилася в складі Польщі, де до Східної Галичини додалися й Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина та Підляшшя, які раніше перебували в складі Російської імперії. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 1. ПЕРВІСНА ДОБА І ПЕРШІ ЦИВІЛІЗАЦІЇ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ 1.1. Становлення і розвиток людського суспільства У розвитку первісного суспільства, залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці, можна виділити декілька значних періодів, які за традицією називають віками: кам’яний (його складають палеоліт, мезоліт, неоліт), мідно-кам’яний, бронзовий та залізний. Палеоліт На території України найдавніші люди з’явилися ще в період стародавнього кам’яного віку (палеоліту) понад 1 млн […]...
- Історія України – Світлична В. В. – Коли і де виникло козацтво Коли і де виникло козацтво Перші письмові згадки про українських козаків зустрічаються у 1489 р. та 1492 р. Але різке зростання чисельності козацтва припадає на XVI ст. Козацтво виникло на південноукраїнських землях – на території від середнього Подніпров’я і майже до Дністра (південні окраїни Київщини, Брацлавщини, Поділля). Ці землі називалися Диким Полем: після нашестя монголо-татар, […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 4.1. Литовсько-Руська держава 4.1. Литовсько-Руська держава У XIV ст. історичні події розвивалися у вкрай несприятливому для Русі-України напрямі: вона була ослаблена золотоординським ігом; припинилася галицько-волинська князівська династія; посилилися агресивні сусіди, насамперед Польща, Угорщина, Литва. У результаті з сер. XIV ст. українські землі підпадають під владу кількох країн. Зокрема, в 1349 р. Польщею була захоплена Галичина. Протягом 1370-1387 pp. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 8. УКРАЇНА наприкінці XVII – у XVIII столітті 8.1. Становлення Гетьманщини. Іван Мазепа та Пилип Орлик Після занепаду Правобережної України все більшого значення набуває новий політичний центр, що зорганізувався на Лівобережжі й увійшов у наукову літературу під назвою Гетьманщина. Як окреме державне утворення у формі автономії в складі Московського царства вона існувала з часу поділу Української держави на два гетьманства в 1663 р. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Утвердження Литви на українських землях 4.1. Литовсько-Руська держава У XIV ст. історичні події розвивалися у вкрай несприятливому для Русі-України напрямі: вона була ослаблена золотоординським ігом; припинилася галицько-волинська князівська династія; посилилися агресивні сусіди, насамперед Польща, Угорщина, Литва. У результаті з сер. XIV ст. українські землі підпадають під владу кількох країн. Зокрема, в 1349 р. Польщею була захоплена Галичина. Протягом 1370-1387 pp. […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Адміністративний поділ 10.1. Розвиток західноукраїнських земель у кінці XVIII – першій половині XIX ст. Як відомо, наприкін. XVIII ст. відбувся черговий перерозподіл України. Внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської монархії. У 1774 р. імперія Габсбургі в загарбала північну частину Молдавії з містами Чернівці, Серет та Сучава, мотивуючи це тим, що даний край […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 15. УКРАЇНА В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ТА ПІСЛЯВОЄННОЇ ВІДБУДОВИ (1939 – початок 1950-х років) 15.1. Українські землі на першому етапі війни (вересень 1939 – червень 1941 р.) Напередодні Другої світової війни українські землі входили до складу чотирьох держав: СРСР, Польщі, Угорщини та Румунії. Тому “українське питання” було проблемою не лише українського народу, а й одним з найважливіших у передвоєнній міжнародній політиці. Драматизм ситуації полягав у тому, що багатомільйонна європейська […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Румунський окупаційний режим Окрім Польщі, значну частину західноукраїнських земель після розвалу Австро-Угорщини захопили Румунія, яка зосередила у своїх руках Північну Буковину, закарпатську Сигітщину та Бессарабію (Хотинський, Ізмаїльський і Акерманський (зараз – Білгород-Дністровський район Одеської області) повіти), що до війни належала Російській імперії, – загалом там проживало бл. 1 млн осіб та Чехо-Словаччина – Закарпаття і Пряшівщину з населенням […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Наступ на національні права українців Метою польської політики на західноукраїнських землях було придушення національних прагнень українців. Але оскільки вони складали не менше 16-16 % всього населення Польщі” то влада змушена була робити це обережно, діючи за принципом “поділяй і володарюй”. Насамперед вона прагнула скористатися тим, що у Польській державі українці творили ніби дві громади. До першої належали понад 3 млн […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Галичина 3.1. Об’єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства Наприкінці XII – у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає. Внаслідок цього в історичній науці тривалий час панувала думка, що на її руїнах виникло – як наступник Київської Русі – Владимиро-Суздальське князівство, а потім – і Московське царство. Проте видатний український історик М. Грушевський переконливо довів, […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 12. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921 років 12.1. Центральна Рада: становлення національної державності Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога Лютневої демократичної революції 1917р. в Росії, якою було покладено край багатовіковому монархічному режимові династії Романових. Революція розпочалася 23 лютого (8 березня н. ст.), коли соціалістичні партії організували в Петрограді демонстрацію. У наступні дні страйки і демонстрації стали масовими. До страйкарів-робітників приєднався […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 10.1. Розвиток західноукраїнських земель у кінці XVIII – першій половині XIX ст 10.1. Розвиток західноукраїнських земель у кінці XVIII – першій половині XIX ст. Як відомо, наприкін. XVIII ст. відбувся черговий перерозподіл України. Внаслідок першого поділу Польщі 1772 р. Галичина увійшла до складу Австрійської монархії. У 1774 р. імперія Габсбургі в загарбала північну частину Молдавії з містами Чернівці, Серет та Сучава, мотивуючи це тим, що даний край […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 14.3. Становище українців Буковини, Бессарабії та Закарпаття Окрім Польщі, значну частину західноукраїнських земель після розвалу Австро-Угорщини захопили Румунія, яка зосередила у своїх руках Північну Буковину, закарпатську Сигітщину та Бессарабію (Хотинський, Ізмаїльський і Акерманський (зараз – Білгород-Дністровський район Одеської області) повіти), що до війни належала Російській імперії, – загалом там проживало бл. 1 млн осіб та Чехо-Словаччина – Закарпаття і Пряшівщину з населенням […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Антипольська коаліція У відповідь на українсько-московську угоду поляки і татари об’єднали свої сили, уклавши влітку 1654 р. т. зв. Вічний договір, і почали новий етап війни. Уже в листопаді 30-тисячна польська армія вторглася на Брацлавщину, згодом до неї приєдналася 30- 40-тисячна татарська орда. Усвідомлюючи небезпеку, Б. Хмельницький зажадав від Москви негайної допомоги. Однак остання, намагаючись насамперед оволодіти […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Полонізація української знаті Захоплюючи українські землі й посилюючи кріпосницький гніт, поляки намагалися також змусити український народ зректися рідної мови, культури та церкви, ставили за мету повністю його денаціоналізувати. Така політика мала забезпечити завойовникам безперешкодний доступ до економічних багатств України, підпорядкувати їм політичне та культурне життя українців. Полонізація української знаті Особливу увагу у своїх колонізаторських планах поляки приділяли українській […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 3.1. Об’єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства 3.1. Об’єднання українських земель у складі Галицько-Волинського князівства Наприкінці XII – у першій пол. XIII ст. Давньоруська держава занепадає. Внаслідок цього в історичній науці тривалий час панувала думка, що на її руїнах виникло – як наступник Київської Русі – Владимиро-Суздальське князівство, а потім – і Московське царство. Проте видатний український історик М. Грушевський переконливо довів, […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Поступовий занепад З припиненням династії Романовичів Галицько-Волинська держава поступово занепадає. Знову посилюються політичні впливи галицького боярства, яке протидіяло встановленню міцної князівської влади, зростає втручання у внутрішні справи іноземних країн, насамперед Польщі, Угорщини та Литви, які, подолавши міжусобну анархію, стали сильними централізованими державами. Внаслідок цього галицько-волинський престол певний час залишався вакантним. Лише у 1325 р. внаслідок компромісу між […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – 4.3. Національно-культурний та релігійний рух в Україні Захоплюючи українські землі й посилюючи кріпосницький гніт, поляки намагалися також змусити український народ зректися рідної мови, культури та церкви, ставили за мету повністю його денаціоналізувати. Така політика мала забезпечити завойовникам безперешкодний доступ до економічних багатств України, підпорядкувати їм політичне та культурне життя українців. Полонізація української знаті Особливу увагу у своїх колонізаторських планах поляки приділяли українській […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Відновлення війни з Польщею У відповідь на українсько-московську угоду поляки і татари об’єднали свої сили, уклавши влітку 1654 р. т. зв. Вічний договір, і почали новий етап війни. Уже в листопаді 30-тисячна польська армія вторглася на Брацлавщину, згодом до неї приєдналася 30- 40-тисячна татарська орда. Усвідомлюючи небезпеку, Б. Хмельницький зажадав від Москви негайної допомоги. Однак остання, намагаючись насамперед оволодіти […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Загострення відносин із Москвою У відповідь на українсько-московську угоду поляки і татари об’єднали свої сили, уклавши влітку 1654 р. т. зв. Вічний договір, і почали новий етап війни. Уже в листопаді 30-тисячна польська армія вторглася на Брацлавщину, згодом до неї приєдналася 30- 40-тисячна татарська орда. Усвідомлюючи небезпеку, Б. Хмельницький зажадав від Москви негайної допомоги. Однак остання, намагаючись насамперед оволодіти […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Возз’єднання Козацької України Восени 1666 р. правобережний гетьман, очевидно, отримавши перші звістки про зміст московсько-польських переговорів, які проходили у с. Андрусові на Смоленщині і фактично загрожували вже міжнародним поділом Української держави, стає на шлях відкритого розриву з Польщею. Маючи намір звільнити все Правобережжя, щоб де-факто вивести його за рамки Андрусівських перемовин і таким чином перетворити на базу для […]...
- Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 7. УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА НА ЗАВЕРШАЛЬНОМУ ЕТАПІ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ (1657-1676 роки) 7.1. Загострення кризи української державності у 1657-1663 pp. Завершальний етап Національною – визвольної революції (серпень 1657 – вересень 1676) визначався двома основними тенденціями: з одного боку, різким загостренням соціально-політичної боротьби, посиленням втручання сусідніх держав у внутрішні справи України, що призвело до її розчленування на Правобережжя і Лівобережжя, а з другого – спробами відновити територіальну цілісність […]...