Home ⇒ 👍Історія України - Лазарович М. В ⇒ Історія України – Лазарович М. В. – Радикальний рух

Історія України – Лазарович М. В. – Радикальний рух

70-80-ті роки XIX ст. позначилися залученням до лав українофілів Заходу і Сходу різночинної інтелігенції, частини національної буржуазії. Це інтенсифікувало, радикалізувало політичне життя краю, дало матеріальну підпору масовим починанням. Є. Чикаленко писав, що національний рух сягнув “не тільки до глибини душі, але й до глибини кишені”. Відтепер українофільство, попри впертий опір своєї консервативної частини, набуло чітко окресленого характеру політичного руху. У цей час під впливом М. Драгоманова в Галичині згуртувалося вузьке коло представників старшого покоління та молоді, до якого, зокрема, належали Володимир Навроцький, Михайло Павлик, Іван Франко, і в спілці з ним почало європеїзувати галицьких русинів. Ця група започаткувала т. зв. радикальну політику в суспільному житті Галичини, “головним завданням якої було ознайомлення народних мас з насущними політичними питаннями з метою викликати в народі інтерес до політичних, суспільних і національних ідей “. При цьому радикали у переважній більшості вважали національну ідею в Україні за явище другорядне, а національну проблему за таку, яка сама собою розв’яжеться з перемогою соціалістичного ідеалу. Теми для своїх творів вони брали з життя народу, різних його суспільних верств, по змозі розширюючи коло своїх спостережень.

Взявшись до праці, радикальна молодь ставила в центр своєї концепції “народ”. Але як тільки вона почала щиро йому допомагати, то дуже швидко збагнула, що це не “народ взагалі”, а конкретний, український народ, з українськими поняттями й інтересами. Так само ці молоді люди незабаром зрозуміли, що справедливість в умовах України означає самостійність; і що говорити в умовах України про соціальну справедливість – це фактично означає говорити про національну справедливість, бо практично всі багаті в Україні були чужинцями. Як зазначав пізніше В. Винниченко: “… ні політичне, ні соціальне визволення не може бути дійсним визволенням без визволення національного”. Наслідком таких висновків стало переміщення українського національного руху в центр політичного життя Галичини та поступова його радикалізація.

Останнє десятиліття XIX ст. стало переломним в розвитку українського національного руху. З виникненням в цей час у Галичині українських політичних партій, національна ідея виходить за межі суто інтелігентського середовища і проникає вглиб суспільства. Це створює умови для формування масового національного руху з яскравим політичним забарвленням. Галичина, попри власні важкі умови національного й економічного існування, стає центром українського руху, в т. ч. й по відношенню до східноукраїнських земель, відіграючи роль полігону, де створювалися і вдосконалювалися засоби національно-культурного та суспільно-політичного відродження українського народу.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

Related posts:

  1. Історія України – Лазарович М. В. – Співпраця галичан і наддшпрянців З другої пол. XIX ст. Галичиною зацікавлюються наддніпрянські українці, які надавали їй особливого значення в справі українського національного розвитку. Це пояснювалося тим, що, попри політичні обмеження внаслідок сильних польських позицій, українці Галичини жили все ж у конституційній монархії, де основні права забезпечувалися набагато ширше, ніж у самодержавній Росії. Вони вже від часу революції 1848 р. […]...

  2. Історія України – Лазарович М. В. – Політизація національного життя 11.1. Зростання організованості українського руху в Наддніпрянщині На поч. XX ст. Україна залишалася поділеною між двома імперіями – Російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна) та Австро-Угорською, у межах якої перебували Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття (Західна Україна). Під імперською владою Росії проживало понад 20 млн українців. Перші роки XX […]...

  3. Історія України – Лазарович М. В. – 11.1. Зростання організованості українського руху в Наддніпрянщині 11.1. Зростання організованості українського руху в Наддніпрянщині На поч. XX ст. Україна залишалася поділеною між двома імперіями – Російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна) та Австро-Угорською, у межах якої перебували Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття (Західна Україна). Під імперською владою Росії проживало понад 20 млн українців. Перші роки XX […]...

  4. Історія України – Лазарович М. В. – Москвофіли Колоніальне становище Західної України, її економічна відсталість, численні кріпосницькі пережитки зумовили характер та особливості суспільно-політичного й національно-культурного руху в краї. Мляве та сонне життя галицьких українців у 50-х роках переривали лише суперечки про мову та правопис і т. зв. азбучна війна, що виникла в кін. 60-х років через проект австрійського уряду, згідно з яким українцям […]...

  5. Історія України – Лазарович М. В. – Радикалізація українського руху Через кілька років після чергового царського погрому українські громади таємно відновили діяльність. Вона пожвавилася на поч. 80-х років XIX ст. у зв’язку з виходом у світ журналу “Киевская старина “, який об’єднав навколо себе членів “Старої громади”. 1897р. громади почали об’єднуватися в єдину всеукраїнську організацію. З посиленням радикальних ідей серед української інтелігенції на першому місці […]...

  6. Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 11. СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ І НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ В УКРАЇНІ на початку XX століття 11.1. Зростання організованості українського руху в Наддніпрянщині На поч. XX ст. Україна залишалася поділеною між двома імперіями – Російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна) та Австро-Угорською, у межах якої перебували Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття (Західна Україна). Під імперською владою Росії проживало понад 20 млн українців. Перші роки XX […]...

  7. Історія України – Лазарович М. В. – Посилення польських впливів у Галичині Колоніальне становище Західної України, її економічна відсталість, численні кріпосницькі пережитки зумовили характер та особливості суспільно-політичного й національно-культурного руху в краї. Мляве та сонне життя галицьких українців у 50-х роках переривали лише суперечки про мову та правопис і т. зв. азбучна війна, що виникла в кін. 60-х років через проект австрійського уряду, згідно з яким українцям […]...

  8. Історія України – Лазарович М. В. – Комуністичний рух Якщо середні й заможні верстви західноукраїнського суспільства орієнтувалися на партії та організації “легального сектору”, то певна частина найбідніших прошарків населення пов’язувала свої надії з комуністичним рухом. Він, спекулюючи на злиднях, пропонував радикальне й швидке “вирішення” наболілих питань. Його головним виразником виступала утворена в 1919 р. організація, яка з 1923 р. стала називатися Комуністичною партією Західної […]...

  9. Історія України – Лазарович М. В. – Пошук національних пріоритетів Із прискоренням політичного й національного розвитку українців їх і без того складні взаємини з поляками погіршилися. Інтереси двох народів розходилися мало не в кожному питанні. Як наслідок, на поч. XX ст. польсько-український конфлікт із боротьби між двома національними елітами, заслонами О. Субтельного, виріс у конфронтацію між двома народами, що набирала загрозливих масштабів. Радикалізація національного руху […]...

  10. Історія України – Лазарович М. В. – Спортивно-протипожежний та стрілецький рух Із прискоренням політичного й національного розвитку українців їх і без того складні взаємини з поляками погіршилися. Інтереси двох народів розходилися мало не в кожному питанні. Як наслідок, на поч. XX ст. польсько-український конфлікт із боротьби між двома національними елітами, заслонами О. Субтельного, виріс у конфронтацію між двома народами, що набирала загрозливих масштабів. Радикалізація національного руху […]...

  11. Історія України – Лазарович М. В. – 16.3. Дисидентський рух Термін “дисиденти” був занесений із Заходу і вживався для визначення інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що не збігалися з офіційною політикою. Дисидентський рух в Україні зародився у сер. 1960-х років як протест проти бездержавності, панування партійно-державної бюрократії, утисків національно-культурного життя, зростаючої русифікації. Головними центрами активності українського дисидентського руху були […]...

  12. Історія України – Лазарович М. В. – Народовці Однак москвофільські тенденції, спроби зв’язати українців Галичини з російською ідеєю викликали сильний опір нової генерації інтелігенції. Група молодих письменників і громадських діячів – В. Шашкевич (син Маркіяна Шашкевича), Ф. Заревич, К. Климкович, Є. Згарський, Д. Танячкевич та ін., продовжуючи демократичні традиції своїх попередників, наприкін. 1861- на поч. 1862 р. заснувала гурток (громаду) у Львові. Саме […]...

  13. Історія України – Лазарович М. В. – Основні напрями Термін “дисиденти” був занесений із Заходу і вживався для визначення інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що не збігалися з офіційною політикою. Дисидентський рух в Україні зародився у сер. 1960-х років як протест проти бездержавності, панування партійно-державної бюрократії, утисків національно-культурного життя, зростаючої русифікації. Головними центрами активності українського дисидентського руху були […]...

  14. Історія України – Лазарович М. В. – Здобутки національного руху Минуло небагато часу і з’явилися перші результати органічної праці. За період від Франкового “Не нора!..” (1880) до 1898р. український рух зміцнів і організаційно, і кількісно настільки, що поет констатував: “Ще не вмерла, ще не вмерла і не вмре!”. Широкі кола українства Галичини усвідомлювали свою окремішність і поступово переходили до примату національної ідеї. Так, у 1893 […]...

  15. Історія України – Лазарович М. В. – Формування нових осередків влади 12.1. Центральна Рада: становлення національної державності Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога Лютневої демократичної революції 1917р. в Росії, якою було покладено край багатовіковому монархічному режимові династії Романових. Революція розпочалася 23 лютого (8 березня н. ст.), коли соціалістичні партії організували в Петрограді демонстрацію. У наступні дні страйки і демонстрації стали масовими. До страйкарів-робітників приєднався […]...

  16. Історія України – Лазарович М. В. – Антифеодальна боротьба У відповідь на обмеження попередніх здобутків селяни посилюють антифеодальну боротьбу, що велася в різних формах: скарги, втечі, підпали, розправи, відмова від сплати податків, невиконання розпоряджень адміністрації маєтків. Своєрідною формою протесту був рух опришків, що поширювався на Прикарпатті (Коломийська, Станіславська, Стрийська округи). Десятки і сотні прикарпатських селян озброювались і втікали у важкодоступні райони Карпат, стаючи на […]...

  17. Історія України – Лазарович М. В. – “Руська трійця” У відповідь на обмеження попередніх здобутків селяни посилюють антифеодальну боротьбу, що велася в різних формах: скарги, втечі, підпали, розправи, відмова від сплати податків, невиконання розпоряджень адміністрації маєтків. Своєрідною формою протесту був рух опришків, що поширювався на Прикарпатті (Коломийська, Станіславська, Стрийська округи). Десятки і сотні прикарпатських селян озброювались і втікали у важкодоступні райони Карпат, стаючи на […]...

  18. Історія України – Лазарович М. В. – 12.1. Центральна Рада: становлення національної державності 12.1. Центральна Рада: становлення національної державності Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога Лютневої демократичної революції 1917р. в Росії, якою було покладено край багатовіковому монархічному режимові династії Романових. Революція розпочалася 23 лютого (8 березня н. ст.), коли соціалістичні партії організували в Петрограді демонстрацію. У наступні дні страйки і демонстрації стали масовими. До страйкарів-робітників приєднався […]...

  19. Історія України – Лазарович М. В. – Виборчі кампанії Новий етап розвитку демократичних процесів в Україні був пов’язаний з початком формування багатопартійності. Першим широкомасштабним всеукраїнським політичним об’єднанням був Народний рух України за перебудову (згодом словосполучення “за перебудову” було вилучено з назви організації). Його поява відображала об’єктивну необхідність економічного і політичного реформування суспільства, національного відродження України. У лютому 1989 р. “Літературна Україна” опублікувала проект програми […]...

  20. Історія України – Лазарович М. В. – Таємні організації Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу – його національну свідомість. Українство з жалем згадувало колишню козацьку славу, автономію Гетьманщини, нарікало на скасування російським самодержавством колишніх прав і свобод. Деякі сміливці шукали шляхів виходу з цього підневільного становища. Передумови відродження У результаті становлення національної інтелігенції в Україні, як і в усій […]...

  21. Історія України – Лазарович М. В. – Передумови відродження Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу – його національну свідомість. Українство з жалем згадувало колишню козацьку славу, автономію Гетьманщини, нарікало на скасування російським самодержавством колишніх прав і свобод. Деякі сміливці шукали шляхів виходу з цього підневільного становища. Передумови відродження У результаті становлення національної інтелігенції в Україні, як і в усій […]...

  22. Історія України – Лазарович М. В. – Становлення багатопартійності Новий етап розвитку демократичних процесів в Україні був пов’язаний з початком формування багатопартійності. Першим широкомасштабним всеукраїнським політичним об’єднанням був Народний рух України за перебудову (згодом словосполучення “за перебудову” було вилучено з назви організації). Його поява відображала об’єктивну необхідність економічного і політичного реформування суспільства, національного відродження України. У лютому 1989 р. “Літературна Україна” опублікувала проект програми […]...

  23. Історія України – Лазарович М. В. – Перші паростки національного відродження У відповідь на обмеження попередніх здобутків селяни посилюють антифеодальну боротьбу, що велася в різних формах: скарги, втечі, підпали, розправи, відмова від сплати податків, невиконання розпоряджень адміністрації маєтків. Своєрідною формою протесту був рух опришків, що поширювався на Прикарпатті (Коломийська, Станіславська, Стрийська округи). Десятки і сотні прикарпатських селян озброювались і втікали у важкодоступні райони Карпат, стаючи на […]...

  24. Історія України – Лазарович М. В. – Форми спротиву Одною з найпоширеніших форм спротиву комуністичному тоталітаризмові став т. зв. самвидав. Серед перших “сам виданнях” публікацій, які фактично започаткували український дисидентський рух, був ” Відкритий лист до ООН “, що його передали 1955 р. українські політичні в’язні мордовських таборів. З часом кількість такого роду видань зростає. У сер. 1960-х років шляхом “сам ви лаву” розповсюджувалися […]...

  25. Історія України – Лазарович М. В. – Кирило-Мефодіївське товариство Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу – його національну свідомість. Українство з жалем згадувало колишню козацьку славу, автономію Гетьманщини, нарікало на скасування російським самодержавством колишніх прав і свобод. Деякі сміливці шукали шляхів виходу з цього підневільного становища. Передумови відродження У результаті становлення національної інтелігенції в Україні, як і в усій […]...

  26. Історія України – Лазарович М. В. – Розділ 12. УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ 1917-1921 років 12.1. Центральна Рада: становлення національної державності Одним із наслідків Першої світової війни стала перемога Лютневої демократичної революції 1917р. в Росії, якою було покладено край багатовіковому монархічному режимові династії Романових. Революція розпочалася 23 лютого (8 березня н. ст.), коли соціалістичні партії організували в Петрограді демонстрацію. У наступні дні страйки і демонстрації стали масовими. До страйкарів-робітників приєднався […]...

  27. Історія України – Лазарович М. В. – Боротьба за автономію України У той час скрізь по Україні вирували віча, з’їзди, збори. Широкої підтримки набули гасла українізації школи, суду, управління, транспорту. Головною вимогою маніфестантів було надання Україні автономії. 22 березня 1917 р. Центральна Рада звернулася з відозвою “До українського народу”, у якій закликала селян, робітників, солдатів, городян, інтелігенцію, духівництво зберігати спокій, обирати своїх людей на всі посади, […]...

  28. Історія України – Лазарович М. В. – 9.2. Початки національного відродження Колонізаторська політика російського царату не змогла вбити живу душу українського народу – його національну свідомість. Українство з жалем згадувало колишню козацьку славу, автономію Гетьманщини, нарікало на скасування російським самодержавством колишніх прав і свобод. Деякі сміливці шукали шляхів виходу з цього підневільного становища. Передумови відродження У результаті становлення національної інтелігенції в Україні, як і в усій […]...

  29. Історія України – Лазарович М. В. – РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА З КУРСУ “ІСТОРІЯ УКРАЇНИ” 1. Аджубей А. Крушение иллюзий. – М., 1991. 2. Андрухів /. Сталінські репресії на території Східної Галичини в 19 29- 1941 роках // Галицька старовина. – 1994. – № 2. 3. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991. 4. Антонович В. Що принесла Україні унія. – Чернівці, 1992. 5. Апанович О. Гетьмани […]...

  30. Історія України – Лазарович М. В. – Українізація Українське відродження сер. 1920-х – поч. 1930-х pp. – надзвичайно цікаве явище в історії України. Безсумнівно, що його коріння знаходилося в періоді недовготривалої української державності 1917-1919 pp., який розкував творчі можливості української нації. Динаміка процесу національного відродження була настільки сильною, що він розвивався далі, незважаючи на великі втрати в лавах інтелігенції під час громадянської війни […]...

  31. Історія України – Лазарович М. В. – Образотворче мистецтво Пожвавлення національно-визвольного руху українства на поч. XX ст. вплинуло на образотворче мистецтво. Художники розширили тематичну основу творів, підвищили їх художній рівень, поглибили зміст. В українському живописі продовжували плідно працювати відомі майстри пензля С. Васильківський, О. Світославський, П. Левченко, С. Кишинівський, М. Пимоненко та ін. У цей же період табір українських живописців поповнила велика група молодих […]...

  32. Історія України – Лазарович М. В. – Внутрішня політика У “Грамоті до всього Українського Народу”, проголошеній того ж 29 квітня 1918 p., гетьман заявляв, що він “відкликнувся на поклик трудящих мас Українського народу і взяв на себе тимчасово всю повноту влади”” Відповідно до цього документа, Центральну Раду й усі земельні комітети розпускали, міністрів та їх товаришів звільняли з посад, а рядовим державним службовцям належало […]...

  33. Історія України – Лазарович М. В. – Причини “коренізації” Українське відродження сер. 1920-х – поч. 1930-х pp. – надзвичайно цікаве явище в історії України. Безсумнівно, що його коріння знаходилося в періоді недовготривалої української державності 1917-1919 pp., який розкував творчі можливості української нації. Динаміка процесу національного відродження була настільки сильною, що він розвивався далі, незважаючи на великі втрати в лавах інтелігенції під час громадянської війни […]...

  34. Історія України – Лазарович М. В. – Будівництво та архітектура Посилення процесів урбанізації викликало бурхливий розвиток міського будівництва. У Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах розгорнулося широке промислово-транспортне будівництво, постали великі фабрично-заводські корпуси, вокзали й електростанції, банки і біржі. Пожвавлення суспільного і культурного життя в містах сприяло будівництву приміщень для театрів, музеїв, бібліотек, навчальних закладів, будинків громадських товариств тощо. На поч. XX ст. в […]...

  35. Історія України – Лазарович М. В. – Посилення реакції Новим першим секретарем ЦК КПУ став Володимир Щербицький, який до цього займав посаду голови Ради міністрів УРСР та був у давніх приязних стосунках з Л. Брежнєвим, оскільки обидва були членами т. зв. дніпропетровського клану. Цей факт і вирішив подальшу його кар’єру. Протягом всього свого правління він проводив політику цілковитого підпорядкування Москві, навіть якщо це йшло […]...

  36. Історія України – Лазарович М. В. – Книгодрукування Велике значення для розвитку й поширення культури мали друкарні, яких у другій пол. XVII ст. в Україні діяло одинадцять: у Києві при Києво-Печерській лаврі, в Новгороді-Сіверському, Чернігові, Львові та ін. Провідне місце в розвитку книгодрукування посідали Галичина і Волинь. У Львові й Острозі працював першодрукар Іван Федоров. Вже наприкін. XVI ст. Львів став значним осередком […]...

  37. Історія України – Лазарович М. В. – 8.4. Культура України у другій половині XVII – XVIII ст Український народ створив і виплекав високу й розмаїту духовну культуру, яку розвивали і збагачували багато поколінь. Освіта Високого рівня в Українській державі досягла освіта. Зокрема завдяки широкій мережі шкіл, письменність охопила всі верстви населення. Цікаві записи про враження з цього приводу залишив арабський мандрівник архідиякон Павло Алеппський, який у сер. XVII ст. супроводжував антіохійського патріарха […]...

  38. Історія України – Лазарович М. В. – Становлення національної державності Із самого початку проголошення своєї незалежності Україна розпочала творення основних атрибутів національної державності. Враховуючи трагічний досвід попередніх визвольних змагань, одним із пріоритетних напрямків стало формування Збройних Сил. Вже24 серпня 1991 р. парламентською постановою “Про військові формування в Україні” всі війська, дислоковані на українській території, підпорядковувалися Верховній Раді. Згідно з “Концепцією оборони і будівництва Збройних Сил […]...

  39. Історія України – Лазарович М. В. – Громади Важке економічне становище, політичне безправ’я, національне гноблення викликали посилення національно-визвольного руху в Україні. До нього прилучилася переважно інтелігенція, національні почуття якої завдяки освіченості, природно, посилювалися. Багато наукових та культурно-освітніх діячів надавали важливого значення формуванню національної свідомості співвітчизників, пробудженню у народу почуття самоповаги. Громади У 60-ті роки XIX ст. внаслідок реформ царського уряду дещо зростає хвиля […]...

  40. Історія України – Лазарович М. В. – ПЕРЕДМОВА Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – А сила знову розцвіла… П. Тичина Чи потрібна Україні історія? А патріоти? Дивні запитання – звичайно потрібні. Тим більше, що ці поняття взаємозалежні, без них будь-який народ приречений на небуття. “Той, хто не знає свого минулого, немає […]...

Історія України – Лазарович М. В. – Радикальний рух
«
»